Риторика - Олійник О. Б. - 9.3. Лексична норма. Точність вибору

Багатозначність, або полісемія, - уживання слова в різних значеннях. Деякі слова два-три такі значення можуть мати, а другі - до десяти. Зазвичай навіть у найстислішому контексті (словосполученні) простежується смислові відтінки багатозначних слів. Різне значення слів наводиться у тлумачних словниках: першим вказується основне (його ще називають прямим, первинним, головним), а потім - похідні від нього (неосновні, переносні, вторичні). Слово, окремо від контексту, завжди сприймається у своєму основному значенні. Переносне значення виникає слова, як правило, коли одне явище уподібнюється другому. Переносні значення слів, що закріпилися в мові, нерідко втрачають образність, але можуть і зберегти метафоричність.

Багатозначність лексики - невичерпне джерело її оновлення, незвичайного, несподіваного переосмислення слова.

Якщо прийняти до уваги, що багатозначні слова становлять близько 80% словарного складу української мови, то без перебільшення можна казати, що багатозначність слів породжує творчу енергію мови.

Щоб правильно вживати слова, недостатньо знати їх точне значення, необхідно ще враховувати особливості лексичної сполучуваності, тобто їх здатність поєднуватися один з одним. Нерідко слова з однаковим значенням можуть мати різне лексичне поєднання.

Сполучуваність слів певною мірою обмежена. Слова можуть не поєднуватися через їх смислову несумісність, наприклад, некоректні поєднання типу "сперся ліктем спиною". Крім того, об'єднання деяких слів у словосполучення неможливе через граматичну природу (мій - плисти, близько - веселий). Об'єднанню слів можуть перешкоджати і лексичні особливості. Так, прийнято говорити заподіяти горе, неприємності, але не можна сказати заподіяти радість, задоволення.

Залежно від обмежень, що регулюють сполучуваність слів, розрізняють три основні її типу. Семантичну (від терміна "семантика" - значення слова), граматичну (точніше - синтаксичну) і лексичну.

Семантична сполучуваність порушена, наприклад, у такому випадку: Вчитель запропонував нам написати контрольну роботу усно. При порушенні сполучуваності може виникати небажаний додатковий сенс: Наприклад: необхідно прискорити врегулювання кровопролиття. У виступах ораторів часто спостерігається порушення лексичної сполучуваності: голос цифр невтішний.

Порушення лексичної сполучуваності може бути продиктоване свідомим прагненням автора вислову здивувати незвичністю поєднання слів.

Порушення лексичної сполучуваності як яскравий стилістичний прийом створення комічного ефекту лежить в основі жартів; ми потерпіли перемогу і більше не має права зволікати; генія визнали живцем.

9.4. Граматична і стилістична норма

Морфологічні норми. Основна увага приділяється структурі слова, різним його формам.

Іменники. Існує декілька проблем, пов'язаних із вживанням іменників: вживання форм роду (знову захворів мозоль, мозоль) - визначення роду невідмінюваних іменників тощо.

Прикметники. Наявні помилки при вживанні оратором коротких і повних форм (повна форма позначає постійну ознаку, коротка - тимчасову: дівчинка красива (взагалі), дівчинка красива (в даний момент)). Допускаються помилки у формах ступеню порівняння прикметників.

Числівники. Наявні помилки при вживанні варіантів збірних і кількісних числівників.

Займенники. Вони не мають самостійного лексичного значення, їх значення конкретизується лише у тексті. Вживаються вони зазвичай після імен, замінюючи їх і беручи на себе їх значення.

Дієслово. Складність полягає у тому, що більшість граматичних категорій дієслова мають варіантні форми (пор.: загрожувати - погрожувати). Дієслова одного способу можуть уживатися в значенні другого (скажи - сказав би), дієслова одного часу в значенні другого (прийшов - приходжу). Тому стилістичні можливості дієслова вельми суттєві.

Дієприкметник. Деякі дієприкметники утворюють дві форми, з яких одна є застарілою або розмовною, а друга відповідає нормам сучасної літературної мови.

Дієприслівник. Деякі форми дієприслівника синонімічні. Так, дієприслівники доконаного вигляду з основою на явний звук вживаються у двох формах: з суфіксами - в і - вши: узяв - узявши, дав - давши, написав - написавши. Формам навши властивий розмовний або просторічний характер, іноді відтінок застарівання.

Привід. Основна проблема - синонімія приводів. Приводи стають синонімами в результаті зміни їх значення і функції з часом. Стилістичні норми - ті, що історично склалися і разом з тим загальноприйняті реалізації, що закономірно розвиваються, обумовлені цілями, завданнями і змістом певної сфери спілкування.

Стилістика розглядає особливості вживання синтаксичних варіантів у тих або інших мовних умовах. Різновиди літературної мови, що обслуговує різні сфери суспільного життя, називаються функціональними стилями. Виділяють такі функціональні стилі:

1) науковий стиль;

2) офіційно-діловий стиль;

3) публіцистичний стиль;

4) розмовний стиль;

5) художній стиль.



Схожі статті




Риторика - Олійник О. Б. - 9.3. Лексична норма. Точність вибору

Предыдущая | Следующая