Регіональна економіка - Качан Є. П. - Розділ 2. ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ І ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ

2.1. Економічні закони суспільного розвитку і закономірності РПС, їх об'єктивний характер

Сучасна територіальна організація продуктивних сил (ТОПС) України сформувалася в результаті дії законів планової економіки. Формування і функціонування ринкової економіки зумовлює відповідні зміни в теорії розміщення продуктивних сил (РПС). Пріоритетними стають загальні економічні закони, властиві для всіх суспільно-економічних формацій.

Варто зазначити, що економічні закони (ЕЗ) - це об'єктивні закони розвитку суспільства, що відображають відносини в процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ та найтісніші, стійкі зв'язки між явищами і процесами економічного життя суспільства. Розміщення продуктивних сил і їх подальший розвиток здійснюються під впливом загальних економічних законів, які в теорії регіональної економіки називають закономірностями РПС, котрі фактично є просторовим виявом окремих економічних законів.

Закономірності РПС є категорією такого ж порядку, що й економічні закони. Однак специфіка їх просторового вияву, значна диференціація регіонів щодо специфіки розміщення окремих елементів РПС зумовили необхідність встановлення просторових закономірностей РПС.

У сучасних умовах спостерігаються складні специфічні для кожного регіону взаємозв'язки між РПС і географічним середовищем, залежність РПС від локальних природних умов і природних ресурсів, щільності населення, наявності об'єктів соціальної інфраструктури, транспортних комунікацій, поєднання галузей промисловості і сільського господарства.

Закономірності РПС пізнаються і свідомо використовуються у практичній діяльності. У результаті пізнання закономірностей РПС суспільство втілює їх у життя, керуючись певними принципами і чинниками.

Фактичні закономірності РПС є законами територіальної організації господарства.

2.2. Сучасні процеси глобалізації та регіоналізації, їх взаємозв'язок

Кінець XX - початок XXI ст. характеризується посиленням процесів глобалізації. Власне глобалізація торкнулася всіх сторін суспільного життя і її можна характеризувати як процес, що постійно перебуває під впливом політичних, економічних, торговельних, культурних зв'язків. Виникнення і розвиток транснаціональних корпорацій можна вважати початковою стадією процесу глобалізації економічного життя суспільства. Процес глобалізації посилюється завдяки розвитку кон'юнктури технологій, мас-медіа, а також зростанню мобільності робочої сили, капіталів.

Результатом глобалізаційних процесів є стирання зовнішніх меж, зниження ролі таких чинників, як простір, час. З погляду розміщення продуктивних сил глобалізація проявляється в тому, що окремі підприємства, і навіть цілі галузі, локалізуються всупереч традиційним принципам і чинникам розміщення. Сприяє процесам глобалізації і розгалужена система транспортних комунікацій, що дає можливість переміщувати сировину і матеріали на далекі відстані (газ, нафта, руда, вугілля).

Безперечно, процеси глобалізації можуть зумовити виникнення негативних наслідків для окремих країн або регіонів. Водночас, глобалізація дає можливість окремим країнам скористатися результатами наукових досліджень, реалізувати досягнення науково-технічного прогресу.

Протидією глобалізаційним процесам є регіоналізація, тобто регіональна інтеграція, результатом якої є утворення регіональних організацій типу єврорегіонів, ОПЕК, АСЕАН, спільного ринку країн Персидської затоки. Процеси регіоналізації дають можливість окремим країнам зберегти національну ідентичність, обмежити ризик негативних процесів у економіці. Наприклад, з 27 членів Євросоюзу лише 17 мають спільну грошову одиницю євро.

Регіоналізація, як протидія глобалізації, одночасно і сприяє їй шляхом об'єднання країн у регіональні організації, а також формування регіональних об'єднань економічного характеру.

Сьогодні для України пріоритетними напрямами інтеграції в Європейський простір є її участь в структурах Євросоюзу і НАТО. Цьому сприяє передусім її геополітичне розташування.

За роки незалежності власне економічні причини змусили мільйони українських громадян емігрувати, в основному нелегально, в країни Євросоюзу і тим самим поповнити їх трудовий потенціал. Вже сьогодні окремі галузі економіки України відчувають дефіцит робочої сили, і особливо кваліфікованої, що є наслідком процесів міждержавного переміщення робочої сили.

Водночас в Україну надходять із зарубіжжя значні грошові кошти, які надсилають своїм родинам заробітчани. За рахунок цих коштів реальний рівень життя населення, наприклад у західних областях України, перевищує офіційний, який розраховують на основі середньомісячної заробітної плати, котра в цих областях є значно нижчою від середніх по країні показників. Таким чином, глобалізаційні процеси як прямо, так і опосередковано впливають на рух робочої сили та рівень життя населення. Однак ситуація на ринку праці України змушує органи влади вишукувати шляхи стримування відпливу робочої сили задля подальшого розвитку вітчизняної економіки.



Схожі статті




Регіональна економіка - Качан Є. П. - Розділ 2. ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ І ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ

Предыдущая | Следующая