Психологія сексуальності - Діденко С. В. - 2.2. Спостереження і накопичення знань із проблем сексуальності

У доісторичний період було зафіксовано і зібрано важливі відомості для подальшого розвитку знань про сексуальність людини. За давніх часів у культурах Сходу та Заходу порушували питання про цінність сексуальності, робили спроби охарактеризувати сексуальну поведінку з філософсько-етичного та релігійного погляду, з'ясувати медичні, природничо-наукові та правові аспекти сексуальності.

Розуміння сексуальності у Давній Греції

Давні греки надзвичайно цінували красу тіла і душі: головною метою виховання людини була гармонія особистості, вміння бути красивим та великодушним. В уявленнях і зображеннях давньогрецькі боги були прекрасними, естетично досконалими, гармонійними. Фалос трактували як символ родючості, боротьби з ворожою силою. На його честь засновували храми, встановлювали постаменти, його зображували на барельєфах, предметах побуту, наприклад посуді.

Важливе значення надавали сім'ї та шлюбу, хоч жінок вважали громадянами "другого сорту". Навіть маючи непересічну індивідуальність, вони були частиною особистого майна чоловіків, не мали політичних прав, перебували в цілковитій залежності від родичів чоловічої статі. Для давніх греків жінка незалежно від віку та сімейного стану була лише "гіною", тобто слугувала для народження ді-тей. У суспільстві була група жінок, яка належала одночасно всім громадянам" в т. ч. й одруженим. "Ми беремо дружину, щоб мати законних дітей і мати хазяйку в домі, ми тримаємо рабинь-наложниць для послуг собі і догляду кожного дня, гетери правлять для кохання та насолоди", - стверджував Демосфен (384-322 до н. е.). При цьому поведінку гетер не засуджували, багато з них були подругами видатних письменників, філософів, художників, державних і громадських діячів. Зв'язки з ними не порушували формальної одношлюбності. Для духовної насолоди чоловіків були ще й гієродули - священні рабині у храмах. Цих жриць богині кохання Афродіти з дитинства навчали співу, танцям, гри на арфі. Часто храми одержували таких рабинь у подарунок від заможних громадян.

Упровадження законів про міжстатеві взаємини започаткував у VI ст. до н. е. правитель Афін, законодавець і політик Солон (прибл. 640-559 до н. е.), реформами якого було узаконено проституцію як суспільний інститут. Для цього він придбав кілька десятків рабинь та виставив їх для загального користування за доступну платню в один обол (найдрібніша монета того часу). Сучасники Солона схвалили цю дію, адже дорктеріон (дім розпусти) не лише приносив великий прибуток місту, а й відволікав чоловіків від наполегливого залицяння до заміжніх жінок.

Серед давніх греків були поширені й гомосексуальні стосунки. За міфами, педерастія (грец. paiderastia, букв. - любов до хлопчиків) була розвинута серед богів (Ялнос вважався коханцем Геркулеса). Однак у IV ст. римський імператор Костянтин запровадив смертну кару за гомосексуалізм.

На важливості сексуальних мотивів наголошено в поемах Гомера, ліриці Сафо, античних комедіях, еротичних романах. Філософи давнини розглядали проблеми сексуальних стосунків з етичних позицій. Найбільшого значення богу кохання Еросу надавав мислитель Платон (427-327 до н. е.), стверджуючи, що фізичне кохання та краса людського тіла є необхідними умовами для досягнення вищого (духовного) кохання та духовного єднання. Пристрасть і сексуальну насолоду він вважав джерелами поетичного та філософського натхнення.

Теорія Платона про походження статі (діалог "Бенкет") і в наш час приваблює романтично налаштованих читачів. Згідно з нею, раніше Землю населяли істоти, яких називали андрогінами (грец. andros - чоловік і gyne - жінка). Вони мали по дві голови, чотири ноги і чотири руки, чоловічі та жіночі статеві органи. Ці істоти були дуже могутніми, могли чинити опір богам. Щоб ослабити їх, зробити більш покірливими, Зевс вирішив розділити їх навпіл, створивши в такий спосіб чоловіка і жінку. Однак ці "половинки" не могли існувати одна без одної, вони нічого не бажали робити, крім того, що постійно обіймалися та спліталися. Тому Зевс розкидав їх по різних частинах світу. Відтоді кожна людина прагне знайти свою "половинку", щоб знову з'єднатися а нею. У цьому полягає суть платонічного кохання, хоч тепер цим поняттям позначають духовне, позбавлене елементів сексуальності кохання.

Платон виступав за скасування моногамної сім'ї, визнання жінок спільними для всіх чоловіків, відокремлення дітей від батьків, державну систему їх виховання. У своєму рукописі "Держава" він проголошував: "Усі жінки повинні бути спільними, а окремо жодна ні з ким не має права співжити. І діти теж повинні бути спільними, і хай батько не знає, яка дитина його, а дитина - хто її батько". Позбавлені сім'ї та власності люди, як вважав Платон, будуть ідеальними громадянами ідеальної держави.

Із твердженням Платона не погоджувався давньогрецький філософ Арістотель (384-322 до н. е.), який рекомендував чинити відповідно до законів розуму, стримуючи свої пристрасті. Крім філософських студій, він вивчав явища, пов'язані із заплідненням, сексуальними розладами.

Один із засновників гедонізму (грец. Hedone - веселощі, насолода, задоволення) Арістіп (II пол. V - IV ст. до н. е.) проголошував веселощі, задоволення метою і мотивом людських вчинків, а насолоду - вищим благом. Давньогрецький мислитель Епікур (372/71-271/70 до н. е.) стверджував, що насолода та щастя - у здоровому самопочутті, постійному відчутті свободи та власної незалежності. Сексуальна насолода, відчуття оргазму для гедоністів були основними показниками вільного та яскравого життя.

Схожі статті




Психологія сексуальності - Діденко С. В. - 2.2. Спостереження і накопичення знань із проблем сексуальності

Предыдущая | Следующая