Психологія сексуальності - Діденко С. В. - 3.2. Статевий диморфізм

Спочатку дослідники не розрізняли генетичної, гормональної, морфологічної і психологічної статей індивідів. Припускали, що всі ці виміри однакові і змінюються внаслідок дії однакових чинників. Проте психологічні статеві відмінності не обов'язково співмірні морфологічним і соматичним ознакам, у цьому разі йдеться про статевий диморфізм.

Статевий диморфізм (грец. di, Від dis-двічі і Morphл - форма) - морфологічні та психофізіологічні відмінності між особинами, зумовлені їх належністю до різних статей.

Дослідники статевого диморфізму А. Ерхард і Х.-Ф.-Л. Майєр-Бальбург розрізняють такі автономні виміри диференціації:

1) статева ідентичність - первинна ідентифікація індивіда з тією або іншою статтю. У цьому процесі беруть участь самосвідомість і самокатегоризація;

2) статеводиморфічна поведінка - поведінка, пов'язана зі статтю (хлопчики грають у силові ігри, дівчата - з ляльками, представники різних статей по-різному турбуються про власну зовнішність тощо);

3) статеві відмінності в когнітивних (пізнавальних) процесах, швидкості психічних реакцій, інтелектуальних здібностях та ін.;

4) статева орієнтація - сексуальний потяг до представників певної статі.

Досліджуючи статеву диференціацію, Дж. Мані дійшов висновку, що цей процес відбувається за такими принципами:

А) диференціації та розвитку. Згідно з ним, розвиток організму є одночасним процесом його диференціації, під час якої біпотенційний (лат. bis - двічі і potentia - сила) зародок стає самцем або самкою;

Б) стадійної диференціації. Суть його зводиться до того, що кожна наступна диференціація закономірно грунтується на попередній (диференціація хромосом відбувається раніше від диференціації понад, після якої настає диференціація гормональної статі та ін.);

В) критичних періодів. Він полягає у тому, що кожному етапу статевої диференціації відповідає певний період розвитку, під час якого організм є найчутливішим до відповідних впливів.

Природа, за припущенням Дж. Мані, турбується передусім про народження самки: якщо на всіх стадіях розвитку організм не отримує додаткових сигналів або команд, диференціація відбувається за жіночим типом. Для виникнення самця потрібно те, що зможе приглушити початковий жіночий фактор (андрогенний (чоловічий) гормон). За відсутності андрогенів навіть на чоловічому генетичному полі формуються жіночі геніталії; за недостатньої їх кількості - недорозвинені чоловічі статеві органи. На цьому тлі може виникнути проблема "проміжного" стану (людей "середнього роду", які поєднують чоловічі та жіночі риси). Яскравим прикладом цього є гермафродитизм (двостатевість) - вроджений стан невизначеності, двоякої репродуктивної системи організму, передусім зовнішніх статевих органів; наявність у людини ознак обох статей. Однозначно визначити стать гермафродита важко, часто взагалі неможливо.

Залежно від особливостей гермафродитизму розрізняють два його види.

1. Справжній (істинний) гермафродитизм. Він характеризується наявністю у суб'єкта одночасно чоловічих і жіночих статевих залоз (яєчок та яєчників). Зовнішній вигляд і загальний розвиток гермафродитів може бути за жіночим або чоловічим типом, а може бути і змішаним. Тобто в одній статевій залозі можуть міститися елементи обох статей. При цьому друга залоза може бути чоловічою (яєчко), жіночою (яєчник) або двостатевою. Буває, що з одного боку знаходиться яєчко, з іншого - яєчник.

Істинний гермафродитизм спостерігається дуже рідко. У таких осіб важко встановити стать. Наявність сперматозоїдів або менструацій у цих випадках не є доказом належності до чоловічої або жіночої статі. Визначити її можна тільки після дослідження статевих залоз.

2. Несправжній (хибний) гермафродитизм. Він поширеніший, ніж істинний, може бути чоловічим і жіночим. Ознаками його є видозмінені зовнішні статеві органи, а статеві залози сформовані одностатево. Тобто суб'єкт є одностатевим (має або яєчка, або яєчники), однак будова його зовнішніх статевих органів не відповідає залозистому апарату, оскільки вони розвинені неправильно. При хибному чоловічому гермафродитизмі статеві залози є жіночими, а зовнішні статеві органи частково розвинені за чоловічим типом. За хибного жіночого гермафродитизму наявна чоловіча статева залоза, а зовнішні статеві органи частково розвинені за жіночим типом.

Із цих причин стать дитини при народженні може бути встановлена та записана неточно. Із часом ефект помилки посилюється через неправильне виховання. А коли в підлітковому віці починають проявлятися ознаки і тенденції істинної статі, виникають особистісні конфлікти.

Схожі статті




Психологія сексуальності - Діденко С. В. - 3.2. Статевий диморфізм

Предыдущая | Следующая