Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 8.4. Організаційні форми підприємництва в Україні

Під організаційно-правовою формою підприємництва розуміють сукупність майнових і організаційних відмінностей, способів формування майнової бази підприємства, особливостей взаємодії власників або уповноважених ними органів, підприємців і трудового колективу підприємства, їх відповідальності один перед одним та іншими учасниками господарських правовідносин.

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Законодавство враховує особливості правового положення підприємств окремих видів і закріплює особливості кожного суб'єкта підприємництва.

Суб'єктами господарювання, тобто учасниками господарських правовідносин є особи, які здійснюють господарську діяльність, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за зобов'язаннями в межах цього майна (крім випадків передбачених законодавством, так учасники повного товариства відповідають солідарно всім своїм майном за зобов'язаннями товариства).

Суб'єкти господарювання мають ряд ознак правосуб'єктності закріплених в нормах господарського законодавства:

1) мають певну організаційно-правову форму, що закріплена в законі;

2) мають юридично відокремлене і закріплене за ними майно у формі:

- основних фондів;

- оборотних коштів;

- інших цінностей.

У майновому відношенні суб'єкт господарювання є самостійним і у своїх рішеннях не залежить від засновників та учасників. Право власності на майно, а також права щодо управління ним базуються на правовому титулі (правовій підставі), за яким майно належить суб'єкту:

- праві власності (ст. 316 ЦКУ);

- праві господарського відання, тобто речовому праві суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна (ст. 136 ГКУ);

- праві оперативного управління, тобто речовому праві суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених Господарським кодексом та іншими законами, а також власником майна чи уповноваженим ним органом (ст. 137 ГКУ);

- праві оренди майна (ст. 759-786 ЦКУ);

3) мають можливість набувати від свого імені майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання та виступати в судових органах у якості позивача та відповідача.

Основною організаційно-правовою формою підприємництва є підприємства різних форм власності - юридичні особи:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до вимог Цивільного кодексу України:

- повні товариства (ст. 119-132 ЦКУ);

- командитні товариства (ст. 133-139 ЦКУ);

- товариства з обмеженою відповідальністю (ст. 140-150 ЦКУ);

- товариства з додатковою відповідальністю (ст. 151 ЦКУ);

- акціонерні товариства (ст. 152-162 ЦКУ)

Повне товариство - це господарське товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язанням товариства усім своїм майном.

До його особливих рис можна віднести:

O закон не встановлює вимоги до розміру та порядку формування майна. Це питання регулюється установчим договором;

O відсутність органів товариства, управління справами товариства здійснюється самими учасниками;

O повна відповідальність товариства за власними зобов'язаннями (тобто усім майном, що належить йому на праві власності);

O субсидіарна солідарна відповідальність учасників товариства за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;

O обмежений рух учасників;

O законом заборонено учасникам конкурувати з повним товариством;

O заборона звернення стягнення на частку учасника повного товариства за його власними зобов'язаннями;

O можливість ліквідації повного товариства на вимогу кредиторів одного з учасників, якщо товариство відмовиться виділити частку такого учасника-боржника для задоволення вимог кредиторів.

Командитне товариство - це господарське товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників, тобто командистів).

До його особливих рис можна віднести:

O обов'язковість одного установчого документу - установчого договору;

O відсутність законодавчих вимог до розміру майна і порядку його формування (цей аспект регулюється установчим договором);

O обмеження сукупної частки вкладників 50 відсотками майна товариства;

O управління справами здійснюється повними учасниками, порядок визначається установчим договором;

O правове становище повних учасників аналогічне правовому становищу учасників повного товариства;

O можливість реорганізації у повне товариство, якщо вибувають усі вкладники, і необхідність ліквідації товариства у разі вибуття усіх повних учасників.

Вкладники командитного товариства зобов'язані брати лише майнову участь в товаристві (сплачувати як основний, Так і додаткові внески) і не беруть участь в управлінні, на момент державної реєстрації товариства зобов'язані внести не менше 25 відсотків свого внеску; вправі вимагати першочергового повернення вкладу (перед повними учасниками) у разі Ліквідації товариства; не несуть субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства, якщо повністю сплатили свої частки і не укладали угод від імені та в інтересах товариства без відповідного доручення та інші.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ)

Це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім своїм майном; учасники, які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх внесків.

До його особливих рис можна віднести:

O мінімальний розмір статутного фонду - сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам встановленим законом на момент створення товариства;

O поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);

O відповідальність товариства за власними зобов'язаннями усім своїм майном;

O відсутність в учасників товариства субсидіарної майнової відповідальності за борги товариства, якщо вони повністю сплатили свої частки;

O наявність в учасників, які не повністю сплатили свої вклади, додаткової відповідальності за борги товариства у межах вартості несплаченої частини вкладу, у випадках, передбачених установчими документами товариства;

O наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства: вищий орган - збори учасників, виконавчий орган - дирекція або одноособовий директор, контрольний - ревізійна комісія;

O обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві: сплата основного і додаткових (якщо останні передбачені установчими документами або рішенням зборів учасників) внесків;

O можливість відступлення учасником своєї частки (її частини) іншому учаснику (учасникам) за згодою решти учасників або третім особам (якщо інше не передбачено установчими документами товариства);

O обмежений рух учасників;

O та інші.

Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ)

Це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім власним майном, а у разі його недостатності - також майном учасників у визначеному установчими документами кратному розмірі до вкладу кожного з них.

До його особливих рис можна віднести:

O мінімальний розмір статутного фонду - сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам встановленим законом, що діє на момент створення товариства;

O поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);

O органи управління: збори учасників - вищий орган, дирекція (колегіальний) або директор (одноособовий) - виконавчий орган, ревізійна комісія - контрольний орган;

O існує субсидіарна обмежена майнова відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється або законом (щодо довірчих товариств) або установчими документами ТДВ в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладів;

O та інші.

Акціонерне товариство (АТ)

Це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість часток рівної номінальної вартості, виражених в акціях, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім власним майном; акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій.

До його особливих рис можна віднести:

O засновниками можуть бути фізичні та/або юридичні особи;

O мінімальна кількість засновників - два (за винятком випадків створення АТ на базі державних підприємств в процесі корпоратизації та приватизації, де засновником виступає одна особа - уповноважений орган держави);

O законом встановлений мінімальний розмір статутного фонду (не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення АТ);

O наявність в системі органів управління спеціального органу - спостережної ради, що виконує такі функції: організаційну, контрольну, захисну, іноді, за наявності відповідного делегування, бере на себе вирішення деяких питань, що належать до компетенції загальних зборів товариства;

O участь акціонерів в управлінні залежить від кількості акцій, що належать їм на праві власності;

O засновники можуть обрати вид АТ - закритий (акції розповсюджуються серед засновників) або відкритий (акції розповсюджуються шляхом відкритої підписки);

O визначення обсягу прав акціонерів в залежності від типу належних їм акцій.

O та інші.

2) підприємства створені відповідно до вимог ГКУ:

- державні унітарні підприємства (ст. 73-77 ГКУ).

Державне підприємство (ДІЇ) - це підприємство унітарного типу, яке діє на базі відокремленої частини державної власності без поділу її на частки, створюється в розпорядчому порядку компетентним органом і входить до сфери управління зазначеного органу.

Порівняно з іншими підприємствами - не власниками, державне підприємство має додаткові обмеження в таких своїх повноваженнях:

O засновницьких (заборонено створювати підприємницькі структури і брати участь в них);

O щодо розпорядження закріпленим за ним на праві повного господарського відання майном (заборона передавати на безоплатній основі майно будь-якій особі; відчуження основних фондів має здійснюватися лише на конкурентних засадах і за наявності згоди органу, уповноваженого управляти державним майном (галузевого міністерства (відомства), державного господарського об'єднання);

O щодо розпорядження прибутком (відповідно до вимог закону і положень статуту);

O щодо укладення договорів (обов'язковість прийняття державного замовлення та укладення державного контракту).

Одним із видів державних підприємств є казенні підприємства.

Казенне підприємство - це таке унітарне підприємство, яке діє на базі відокремленої частини державної власності, що не підлягає приватизації, без поділу її на частки, діє на підставі статуту, створюється шляхом перетворення з державного підприємства (за наявності визначених законом умов) за рішенням Кабінету Міністрів України і входить до сфери управління органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, вони не можуть ставати банкрутами, оскільки за їхніми зобов'язаннями несе відповідальність держава.

Казенні підприємства:

O здійснюють діяльність, що становить монополію держави;

O є природними монополістами;

O основним споживачем (понад 50 відсотків) продукції казенного підприємства є держава;

- комунальні унітарні підприємства (ст. 78 ГКУ) які утворюються компетентним органом місцевого самовряднування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входять до сфери його управління;

- підприємства колективної власності (ст. 112 ГКУ):

O виробничий кооператив;

O споживча кооперація;

O підприємство об'єднання громадян;

O підприємство релігійної організації;

- приватні підприємства (ст. 113 ГКУ), діють на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (6с) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи;

- фермерські господарства (ст. 114 ГКУ) створені з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції;

- орендні підприємства (ст. 115 ГКУ) створені орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства;

- підприємства з іноземними інвестиціями (ст. 116 ПСУ) в статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс;

- іноземні підприємства (ст. 117 ГКУ) що діють виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб (такі підприємства не можуть створюватися в галузях, що мають стратегічне значення для безпеки держави);

1) об'єднання підприємств (ст. 118-127 ГКУ):

А) договірні об'єднання:

- асоціації;

- корпорації;

Б) статутні об'єднання:

- консорціуми;

- концерни;

С) інші об'єднання підприємств (промислово-фінансові групи, асоційовані підприємства, холдингові компанії, тощо).

Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до законодавства мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав. Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання;

2) об'єднання громадян України, іноземців, осіб без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (ст. 128-129 ГКУ)

Організаційно-правова форма і вид суб'єкта підприємництва визначають осіб, які мають право привласнювати результати підприємницької діяльності.

Схожі статті




Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 8.4. Організаційні форми підприємництва в Україні

Предыдущая | Следующая