Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 7.6. Час відпочинку, порядок і умови надання щорічних відпусток
Конституція України закріплює право кожного, хто працює на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом (ст. 45 Конституції України).
Час відпочинку - це визначений законом, колективним чи трудовим договором календарний період протягом якого працівник вільний від виконання своїх трудових обов'язків, який використовується працівником на власний розсуд для відновлення працездатності та задоволення власних інтересів. Як і робочий час, час відпочинку має декілька видів. Це:
А) технологічні перерви протягом робочого дня (10-15 хвилин щогодини);
Б) перерви для відпочинку і харчування (від 30 хвилин до двох годин), яка не включається в робочий час і надається, як правило, через чотири години після початку роботи.
Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації;
С) щоденний відпочинок після роботи (перерви між змінами);
Д) щотижневі дні відпочинку (вихідні дні). При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. При цьому тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години (ст. 70 КЗпП). Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем. У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого;
Е) святкові й неробочі дні, перелік яких визначений ст. 73 КЗпП:
-1 січня - Новий рік
- 7 січня - Різдво Христове
- 8 березня - Міжнародний жіночий день
-1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих
- 9 травня - День Перемоги
- 28 червня - День Конституції України
- 24 серпня - День Незалежності України. Неробочими днями є дні релігійних свят:
- 7 січня - Різдво Христове
- один день (неділя) - Пасха (Великдень)
- один день (неділя) - Трійця.
За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні. Робота у святкові і неробочі дні допускається у випадках коли, припинення роботи неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), а також робота, викликана необхідністю обслуговування населення. При цьому оплата праці здійснюється у подвійному розмірі (ст. 107 КЗПП);
Є) щорічні й додаткові відпустки, право на них мають працівники, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також ті особи, які працюють за трудовим договором у фізичних осіб.
Законом України "Про відпустки" від 15.11. 1996 року визначено право працівника використовувати відпустку на свій розсуд. Він лише зобов'язаний до моменту закінчення відпустки повернутись на підприємство, в установу, організацію і продовжити виконання роботи відповідно до трудового договору.
Збереження за працівниками на період відпустки місця роботи (посади) і заробітної плати (допомоги) є важливою умовою для реального використання ними щорічної відпустки.
У період перебування працівників у відпустці заборонено звільнення їх з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, за винятком повної ліквідації підприємства, установи, організації.
За бажанням працівника в разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. У разі звільнення працівника йому виплачують грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Відпустки можуть бути щорічними (основними і додатковими).
Право на основну відпустку мають усі працівники, її мінімальна тривалість 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відліковується з дня укладення трудового договору.
Деякі категорії працівників користуються правом на основну відпустку більшої тривалості. Зокрема, до них належить передусім промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також персонал, зайнятий на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин.
Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам щорічна основна відпустка надається тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.
Інвалідам І і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів.
Працівникам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
Для деяких категорій працівників тривалість відпустки може бути встановлено спеціальними актами законодавства.
Додаткові відпустки надаються працівникам за таких підстав:
- за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість;
- за особливий характер праці та її тривалість;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Право працівника на щорічну основну та додаткові відпустки, повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві.
У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їхня тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу. Проте до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на підприємстві щорічні відпустки повної тривалості за бажанням працівника надаються:
- - жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
- інвалідам;
- особам віком до 18 років;
- чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
- особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;
- сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
- працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
- працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
- працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
- батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
- в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Після першого року роботи щорічну основну відпустку працівникові може бути надано в будь-який час відповідного робочого року згідно графіку, затвердженому власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, який доводиться до відома всіх працівників. Під час складання графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку.
Під час складання графіків відпусток має бути враховано вимоги чинного законодавства та бажання працівника/ якщо закон передбачає надання відпустки у зручний для нього час. Таке право належить:
- особам віком до 18 років;
- інвалідам;
- жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
- жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
- одинокій матері (батьку), яка виховує дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
- дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
- ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
- ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
- в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
За чинним законодавством працівник має право на поділ щорічної відпустки. Так, на прохання працівника щорічну відпустку може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менш як 14 календарних днів. При цьому невикористана частина щорічної відпустки надається працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніш як упродовж 12 місяців після закінчення року, за який надається відпустка.
Водночас законодавством передбачено можливість відкликання працівника із щорічної відпустки.
Відкликання можливе: за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їхніх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог відповідної статті названого Закону та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, яку було нараховано на оплату невикористаної частини відпустки;
2) додатковими у зв'язку з навчанням, які надаються для складання випускних, перевідних іспитів на період настановних занять, складання державних іспитів та захисту дипломних проектів;
3) творчими, які надаються працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток установлюються Кабінетом Міністрів України.
4) соціальними, які надаються жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, працівникам для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та працівникам, які мають дітей.
5) відпустками без збереження заробітної плати, які надаються працівникам за їх бажанням за сімейними обставинами, за погодженням сторін трудового договору та у випадках передбачених законом (як правило тривалістю до 14 календарних днів, але законом передбачені й інші строки).
Схожі статті
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 5.3. Поняття шлюбу, порядок його укладання
Сім"я є первинною й основною ланкою побудови будь-якого суспільства. Вона є відправним пунктом у формуванні дитини як особистості та активного члена...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 7.4. Трудовий договір
Кожна працездатна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується....
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 2.23. Види юридичної відповідальності
Ціль (мета) юридичної відповідальності має комплексний характер. Вона полягає в: 1) покаранні правопорушника, тобто у здійсненні певних репресивних...
-
Конституція України визначає Президента як главу держави, що виступає від її імені. Президент уособлює державу, має особливий правовий статус у...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 7.5. Робочий час
Робочий час - це встановлений законом, колективним і трудовим договором період календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 2.22. Цілі і підстави юридичної відповідальності
Ціль (мета) юридичної відповідальності має комплексний характер. Вона полягає в: 1) покаранні правопорушника, тобто у здійсненні певних репресивних...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 6.3. Форми реалізації права на житло громадянами України
Право громадян на житло є конституційним. Кожен громадянин може придбати житло у власність, побудувати його або взяти в оренду. Громадяни України...
-
Мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони: - не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 2.18. Правопорушення, його ознаки та причини вчинення
Соціально значима поведінка людей, що врегульована нормами права є правовою поведінкою. Ця поведінка може відповідати приписам правових норм, тобто бути...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 5.2. Поняття сім'ї та регулювання сімейних відносин
Сім"я є первинною й основною ланкою побудови будь-якого суспільства. Вона є відправним пунктом у формуванні дитини як особистості та активного члена...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 2.19. Склад правопорушення
Соціально значима поведінка людей, що врегульована нормами права є правовою поведінкою. Ця поведінка може відповідати приписам правових норм, тобто бути...
-
Громадянство - це постійний правовий зв'язок особи і держави, що виявляється у їх взаємних правах та обов'язках. Громадянин не може бути позбавлений...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 2.17. Тлумачення правових норм
З метою правильного розуміння змісту правових норм та їх реалізації, здійснюється тлумачення правових норм, під яким розуміється роз'яснення змісту...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 1.6. Держава і особа
Відносини держави та фізичної особи, як правило, базуються на взаємних правах, обов'язках та відповідальності, які конкретизуються в конституції та інших...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 2.5. Правові норми, їх ознаки, структура і види
Система права будь-якої держави складається із великої кількості правових норм. Норма права - це первинний елемент права, виражений у формі статті...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 2.4. Джерела права
Під джерелами права правознавці-науковці розуміють різні явища: - по-перше, це визначення звідки походить право, що є правотворчою силою, породжуючою...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 4.7. Поняття зобов'язального права України
Зобов'язальне право - це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють відносини між боржником та кредитором на засадах юридичної рівності та взаємної...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 4.5. Право інтелектуальної власності в Україні
Право інтелектуальної власності належить кожному, воно закріплене на конституційному рівні "Громадянам гарантується свобода літературної, художньої,...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 4.4. Поняття права власності та інших речових прав
Цивільне право регулює особисті немайнові права фізичної особи, що поділяються на два види: 1) особисті немайнові права, що забезпечують природне...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 4.3. Особисті немайнові права фізичної особи
Цивільне право регулює особисті немайнові права фізичної особи, що поділяються на два види: 1) особисті немайнові права, що забезпечують природне...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 3.9. Органи судової влади і судочинство в Україні
Сильна і незалежна судова влада є гарантом громадянського миру і злагоди, прав і свобод людини і громадянина, законності і правопорядку в суспільстві....
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 1.7. Поняття правової держави і громадянського суспільства
Відносини держави та фізичної особи, як правило, базуються на взаємних правах, обов'язках та відповідальності, які конкретизуються в конституції та інших...
-
Визначаючи місце Верховної Ради України в системі органів державної влади, слід відмітити, що вона забезпечує законодавче регулювання всіх суспільних...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 7.3. Колективний договір
У зв'язку з появою в державі роботодавців, що здійснюють підприємницьку діяльність на базі різних форм власності виникла нагальна потреба вдосконалення...
-
Правові і організаційні основи діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку визначені Законом України "Про об'єднання співвласників...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 2.13. Суб'єкти і об'єкти правовідносин
Суб'єкти правовідносин - це фізичні, юридичні та інші особи, які є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, необхідних для участі у конкретному...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 3.3. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина
Права людини в сучасному світі - це проблема, вирішення якої стоїть у центрі практичної діяльності міжнародного співтовариства і кожної держави. Права...
-
Закони держави, як нормативно правові акти мають вищу юридичну силу, тому саме вони регулюють найважливіші суспільні відносини. Ст. 92 Конституції...
-
Багатоманітність суспільних відносин, врегульованих великою кількістю правових норм обумовлює наявність різних галузей права, серед яких слід виділити...
-
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 4.8. Спадкове право
Спадкове право являє собою сукупність цивільно правових норм, об'єднаних в книзі 6 ЦКУ, воно є підгалуззю цивільного права, регулюючою відносини...
Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - 7.6. Час відпочинку, порядок і умови надання щорічних відпусток