Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - Розділ 6. Основи житлового права України

6.1. Загальна характеристика житлового права України

Житлове право - галузь права України, яка являє собою систему правових норм, встановлених чи санкціонованих державою, що регулюють житлові та інші тісно з ними пов'язані суспільні відносини.

Предметом житлового права є правовідносини які виникають у процесі реалізації права кожного на житло (ст. 47 Конституції України):

- забезпечення громадян жилими приміщеннями;

- користування жилими приміщеннями державного та недержавного житлового фондом;

- управління житловим фондом;

- забезпечення схоронності житлового фонду, його експлуатації та ремонту;

- будівництво житлового фонду;

- розгляд житлових спорів;

- відповідальність за порушення житлового законодавства.

Конституція України закріплює обов'язок держави, щодо створення умов, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (ст. 47 Конституції України).

Основним нормативним актом, який регулює взаємовідносини у сфері житла є Житловий кодекс України зі змінами та доповненнями. Кодекс застарів і хоча в ньому зроблені багато чисельні поправки, все ж час вимагає прийняття нового сучасного Житлового кодексу України. Частину нормативної бази з житлового права складають укладені і ратифіковані Україною міжнародні договори, Закони України "Про приватизацію державного житлового фонду" (1992р.), "Про об'єднання співвласників багатоповерхового будинку" (2001р.), укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів та інші підзаконні нормативні акти.

Житлове право України спрямоване на забезпечення конституційного права кожного на житло, державної житлової політики, охорони житлового фонду та його ефективного використання. Для його реалізації в Україні створено орган спеціальної компетенції - Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, завданням якого є вдосконалення структури управління у сфері містобудування та підвищення ефективності державної житлової політики. Цей комітет приймає участь у формуванні та реалізації державної житлової політики, державної науково-технічної та економічної політики у сфері містобудування, будівництва та комунального господарства.

Так, комітет:

- розробляє і реалізує державну стратегію розвитку житлово-комунального господарства;

- забезпечує перехід цього господарства до ринкових відносин, оренди, роздержавлення і приватизації квартир (одноквартирних будинків);

- сприяє здійсненню житлової реформи, приватизації житла та об'єктів комунального призначення;

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає гарантії місцевого самоврядування, в тому числі право сільських, селищних, міських рад затверджувати місцеві містобудівні програми, генеральні плани забудови відповідних населених пунктів, інші містобудівні документи, встановлювати відповідно до законодавства правила з питань благоустрою території населеного пункту тощо.

6.2. Поняття і види житлового фонду, суб'єкти права власності на квартири та будинки житлового фонду України

Відповідно до Конституції України кожен має право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва упорядкованих жител, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Житловий фонд в Україні утворюють житлові будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на ЇЇ території.

Житловий фонд розподіляється на:

1) державний житловий фонд, до якого відносяться жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі, та перебувають у віданні місцевих Рад народних депутатів та віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчі будинки, що знаходяться у містах і селищах міського типу, підлягають поступовій передачі до відання місцевих рад народних депутатів);

2) громадський житловий фонд, до якого відносяться жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям;

3) фонд житлово-будівельних кооперативів, до якого відносяться жилі будинки, що належать цим кооперативам;

4) приватний житловий фонд, до якого відносяться жилі будинки, їх частини, квартири, що належать фізичним особам на праві приватної власності.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (ст. 4 ЖКУ).

Суб'єктами права власності на житло є:

- фізичні особи;

- юридичні особи; - держава;

- територіальні громади сіл, селищ, міст в особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Об'єктами права власності на житло є:

O житлові будинки;

O квартири;

O частини житлових будинків або квартир;

O інші приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

За функціональним призначенням житловий фонд поділяється на:

- житловий фонд загального призначення (складається з житла всіх форм власності, яке використовується громадянами на загальних підставах);

- житловий фонд соціального призначення (складається з житла всіх форм власності, яке надається на певний строк органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну плату громадянам України, які потребують соціального захисту відповідно до закону);

- житловий фонд спеціального призначення (складається з житла всіх форм власності, яке надається працівникам підприємств, установ, організацій на підставі відповідного договору, а також окремим категоріям громадян: службове житло, гуртожитки, будинки (квартири) маневреного житлового фонду, дитячі будинки сімейного типу, готелі-притулки, житло для тимчасового проживання тощо).

Періодично, у строки, що встановлені Кабінетом Міністрів України, здійснюється обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду. Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів. Непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів можуть бути обладнані в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється (ст. 6 ЖКУ).

Схожі статті




Правознавство - Кунченко-Харченко В. І. - Розділ 6. Основи житлового права України

Предыдущая | Следующая