Право - Оуенз К. - 11.3.10. Стаття 14 Закону про компанії 1985 р

Комерційні кредити часто застосовують у зовнішньоторговельних операціях. Припустимо, що Б з Британії хоче придбати товари у С в Японії Б не хоче платити за товари до того, як вони будуть доставлені, оскільки може статися щось, що завадить С доставити товар. З іншого боку, С не хоче доставляти товари, не будучи впевнений в одержанні платежу. Рішенням проблеми, яке задовольнить обидві сторони, є банківський комерційний кредит. Що трапиться, якщо продавець запише умову в контракт купівлі-продажу, яка вимагатиме, щоб Б відкрив кредит на користь С у банку Б. Кредит буде виплачений С, коли С представить до банку документи про доставлення товарів. Як правило, С вимагатиме, щоб кредит протягом певного терміну не підлягав скасуванню. Б домовляється про це зі своїм банком. Банк повідомляє С, що він відкрив кредит, який не підлягає скасуванню, на його користь, і він може бути одержаний, тільки-но С пред'явить банку документи про доставку. В такий спосіб С гарантовано отримає свої гроші.

Постає питання про те, що буде, якщо банк відмовиться виконати свою обіцянку заплатити С. Ця проблема часто розглядається як проблема приватності контракту, коли С добивається виконання контракту між Б та його банком, попри те, що С не є стороною цього контракту. Однак, на думку авторів "Контрактного права" Чешира, Файфута та Фермстона, це проблема зустрічного задоволення. На їхню думку, С насправді добивається виконання обіцянки, даної йому банком, причому така обіцянка має характер одностороннього контракту.

Попри те, що було багато цивільних справ, пов'язаних із комерційними кредитами, жоден банк іще не наполягав на тому, що вони не зв'язані договірними зобов'язаннями за цим контрактом. Якщо погодитися з тим, що це односторонній контракт, видається, що неважко знайти зустрічне задоволення за обіцянку банку: С діяв собі на шкоду, доставляючи товари, чого він би не зробив, якби не запевнення банку.

Якщо цю проблему розглядати з погляду приватності контракту, тоді банківські комерційні кредити слід на практиці вважати винятком з правила приватності контракту.

11.3.9. Коносаменти

Якщо товари доставляються морем, продавець, як правило, укладає контракт з перевізником на доставку товарів. Підтвердженням контракту є документ, який називається "коносаментом". Коли товари доставляються покупцеві, продавець розписується на звороті коносамента і надсилає його покупцеві. Це дає покупцеві право на товари, зазначені в коносаменті. За загальним правом проблема полягає в тому, що якщо товари не будуть доставлені або будуть доставлені в пошкодженому стані, покупець не має права на засіб судового захисту проти перевізника, оскільки між ними немає договірних відносин. Щоб виправити це становище, Закон про коносаменти 1855 р. передбачає передачу прав та зобов'язань вантажовідправника стосовно перевізника названому вантажоотримувачу, або індосату, до якого переходять товари шляхом або на підставі коносамента чи індосамента. Це дає змогу особі, якій шляхом консигнації передаються товари, подати позов на перевізника, який не виконав своїх зобов'язань.

11.3.10. Стаття 14 Закону про компанії 1985 р.

Схожі статті




Право - Оуенз К. - 11.3.10. Стаття 14 Закону про компанії 1985 р

Предыдущая | Следующая