Політична економія - Щетинін А. І. - 4.4. Розвиток відносин власності в сучасних умовах
Наявність різних форм власності і їх співвідношення в межах певного історичного типу зовсім не означає застиглості цих відносин. На базі подальшого розвитку продуктивних сил, а він відбувається постійно, має місце і розвиток відносин власності, які є суспільною формою продуктивних сил. Його загальний напрям обумовлений двома вирішальними моментами:
O зростанням у суспільному виробництві ролі особистого фактору і, перш за все, його творчої складової;
O гальмівним характером тих негативних рис приватної капіталістичної власності, які призводять до соціальних конфліктів.
Саме внаслідок цього в сучасних умовах відбувається розвиток відносин власності. Він знаходить свій вираз в певних процесах.
По-перше, посилюється процес усуспільнення засобів виробництва, що, у свою чергу, часто приводить до помітного розповсюдження колективної форми власності і до певного "розмивання" особистої власності великих власників. Досить часто безпосереднім ініціатором такого процесу виступає держава, яка стимулює акціонування підприємств, передачу безпосереднім виробникам певної частини капіталу, залучення їх до організації управління об'єктами власності. Саме такі процеси дозволяють ширше залучити найманих працівників (а саме вони складають основну частину працездатного населення країн) до організації управління й використати в інтересах фірми їх творчий потенціал. Наприклад, у Великобританії під час правління М. Тетчер у 1979-1989 рр. кількість акціонерів зросла з 2 млн. осіб до 12 млн. осіб.
По-друге, відокремлення безпосереднього виробника від засобів виробництва веде до виникнення протилежності економічних інтересів роботодавця і найманих робітників. Це може призвести і призводить до гострих конфліктів, які заважають ефективному використанню засобів праці. Пошук шляхів зменшення гостроти цих конфліктів відбувається у різних напрямках, але вирішальним, таким, що визначає певну тенденцію сучасного розвитку відносин власності, виступає зменшення ступеня відокремленості виробника від засобів праці. Загальною формою цього процесу є усуспільнення виробництв, а конкретно даний процес виявляється в досить широкому залученні найманих робітників до розподілу прибутку, розробки стратегії фірми чи підприємства, організації управління. Досить часто до цих процесів залучається держава, яка теж трансформується з органу захисту прав певної частини суспільства до органу захисту інтересів усіх громадян суспільства. Вона ініціює, а часто й просто підтримує, наприклад, через надання податкових пільг, ті підприємства, в яких відбувається продаж акцій цих підприємств його робітникам. Це, як правило, посилює зацікавленість працівників у результатах своєї роботи і залучає їх тою чи іншою мірою до управління підприємством, бо робить їх, по суті, співвласниками.
Напрям посилення усуспільнення власності відображає і розвиток державної форми власності. Це знаходить свій вираз, перш за все, у зростанні державного сектору економіки і, як наслідок, поширенні державної форми власності. У розвинених країнах заходу державний сектор сягає значних розмірів. Наприклад, у Франції він становить 33 %, В Австрії - близько 37 %, В Україні - 30 %.
Фіксуючи помітну тенденцію сучасного розвитку відносин власності, яка відображається в певній трансформації приватної власності в суспільну (колективну і державну), не слід абсолютизувати цей процес. Приватна власність у ринковій економіці має певні переваги і залишається важливим компонентом системи відносин власності, без якого сучасна ринкова економіка ефективно функціонувати не може.
Важливу роль у контексті розвитку відносин власності в сучасних умовах відіграє стан державної форми власності. Цей аспект розвитку відносин власності особливо важливий у таких країнах, як Україна, де процес становлення ринкових відносин ще далекий до завершення
Державна власність теоретично повинна забезпечувати найвищий (з погляду всього суспільства) рівень ефективності використання об'єктів цієї власності і максимально можливий рівень соціальної справедливості під час розподілу цих благ чи благ, створених за їх допомогою. Але в практиці будь-якого суспільства ще немає чітких механізмів реалізації цієї власності в інтересах усього суспільства. Особливо це помітно в нашій державі. Так, відповідно до Конституції України і закону "Про власність" надра, повітряний і водний басейни належать народу України. Але власник (народ) не тільки не має реальних важелів управління цим багатством, а йому навіть не надають інформації про рух цього багатства. Кому, на яких умовах і на скільки років віддали в оренду чи концесію багатий на нафту й газ шельф Чорного моря - це таємниця за сьома печатками. Можновладці, прикриваючись інтересами народу, на власний розсуд, а отже, і у власних інтересах, користуються власністю всього народу. Зрозуміло, що відразу це не виправиш, але шлях до цього лежить, перш за все, через відкритість і гласність в усіх діях можновладців стосовно власності всього народу. Коли це буде досягнуто, далі необхідно шукати механізми впливу безпосереднього власника (народу) на дії чиновників, які управляють об'єктами цієї власності.
Розвиток відносин власності в сучасних умовах тісно пов'язаний і з удосконаленням юридичної форми їх прояву. Особливо це актуально для країн з перехідною економікою, які переходять на ринкову форму організації суспільного виробництва.
Відносини власності, з огляду на їх юридичну форму, знаходять свій вираз у великому розмаїтті нормативних документів різного рівня. В Україні право власності, фіксує перш за все, Конституція нашої держави. Крім того, серед значної кількості різних правових норм, як правило, виділяють той законодавчий акт, який формує базові принципи функціонування відносин власності.
В Україні таким базовим законом є закон "Про власність", прийнятий Верховною Радою України у 1991 р. Він у своїх перших із семи розділів фіксує загальні положення, суб'єкти, об'єкти й форми власності, а також право власності всього народу України. У наступних розділах окремо розглядається право кожної із форм власності (приватної, колективної і державної). Дещо особливе місце посідає розділ про інтелектуальну власність. Вона виділена не як окрема форма власності, бо її суб'єктом може бути й індивід, і колектив, і держава загалом, а як занадто специфічна стосовно об'єкта цієї власності. Складнощі в правовому визначені цих відносин, їх певна новизна (бо до 1991 р. такого поняття в юридично оформленому вигляді на теренах колишнього Радянського Союзу не існувало) обумовили необхідність фіксації цих відносин в окремому розділі. Заключна частина цього закону присвячена захисту прав власності. Цей розділ не стосується суті самих відносин власності і відображає скоріше юридично-логічний аспект системи права про власність. Проте він, безсумнівно, є надто важливим з огляду на організацію практичної реалізації всіх форм власності в нашому суспільстві.
З удосконаленням правової форми відносин власності виключно важливу роль відіграє вибір оптимальної форми організації господарювання. Остання полягає в різноманітних важелях, стимулах, методах і способах організації функціонування господарюючих одиниць незалежно від конкретної форми власності.
В Україні ще необхідно докласти багато зусиль для того, щоб задекларовану на папері рівноправність усіх форм власності перетворити на буденну реальність. На сьогодні законодавче поле хоча й проголошує однакову систему прав, обов'язків і відповідальності всіх господарюючих суб'єктів, насправді такої рівності не дає. І тут недосконалість правового поля значно посилюється величезними масштабами корупції, продажністю й корумпованістю більшості політиків і державних чиновників.
Виняткове значення відносин власності та їх розвиток вимагають постійної уваги до аналізу змін, які відбуваються в процесі реалізації цих відносин. Це обумовлює необхідність вивчення цієї важливої категорії. А оскільки вона є багатогранною, то в її вивченні можна виділити принаймні три таких важливих аспекти:
- соціальний аспект, який акцентує увагу на ролі відносин власності в соціальному розвитку суспільства й у формуванні його структури, яка може складатись з різноманітних елементів, прямо пов'язаних з власністю. Прикладом може бути поділ населення на заможних, незаможних, а також на класи, верстви, страти і т. ін.
- морально-етичний аспект, який передбачає вивчення процесу формування в людей певними соціальними інститутами відношення до об'єктів власності. Найбільш виразним показником цього може бути, наприклад, така могутня інституція, як церква. В ідеалі вона є прихильником аскетизму й обмежує об'єкти власності (знов-таки, в ідеалі) тільки тим, що необхідно для фізичного існування людини та ії служіння богові;
- економічний аспект. Він є визначальним, бо розкриває суть цієї категорії, що реалізується у взаємовідносинах між людьми з приводу привласнення матеріальних благ, а саме без цього неможливе суспільне виробництво, неможливий обмін речовин між людиною і природою, отже, неможливим є саме життя.
Вивчаючи процес розвитку відносин власності в усіх аспектах і, перш за все, в економічному, фахівці не тільки збагачують науку про економіку, але й формують основні теоретичні засади для розробки і реалізації економічної політики держави.
Нові категорії та поняття
Економічна система Капіталізм вільної конкуренції Регульований капіталізм Виробничі відносини Технологічно-економічні відносини Організаційно-економічні відносини Відносини власності
Приватна власність
Приватна власність безпосереднього
Товаровиробника
Капіталістична приватна власність Колективна власність Державна власність
Схожі статті
-
Відносини власності в політичній економії посідають провідне місце. у сукупності виробничих відносин вони є найбільш важливим елементом. Саме вони...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 1.1. Виникнення й розвиток політекономії
1. Виникнення й розвиток політекономії. 2. Політекономія як складова частина економічної теорії. 3. Метод політичної економії. 4. Категорії і закони...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 1.3. Метод політичної економії
Будь-яка наука завжди використовує певний метод. Метод - це грецьке слово (тейіосіов), яке в перекладі означає спосіб пізнання, шлях дослідження. У...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 3.1. Економічні потреби, їх суть і структура
1. Економічні потреби, їх суть і структура. 2. Закон зростання потреб і механізм його дії. 3. Економічні інтереси, їх сутність і структура. 4. Економічні...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ ТА ІНТЕРЕСИ
1. Економічні потреби, їх суть і структура. 2. Закон зростання потреб і механізм його дії. 3. Економічні інтереси, їх сутність і структура. 4. Економічні...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 1.4. Категорія і закони політичної економії
Результатом наукового дослідження в політекономії є визначення економічних категорій і законів. Саме вони і являють собою, певною мірою, остаточний...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 1.2. Політекономія як складова частина економічної теорії
Кожна наука вивчає певний процес, явище або їх сукупність. З цього погляду слід чітко розмежовувати два поняття: Об'єкт дослідження і Предмет...
-
Суспільне виробництво постійно знаходиться в русі. Загальною рисою цього руху є процес постійного розвитку суспільного виробництва. У зв'язку з цим...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 3.3. Економічні інтереси, їх сутність і структура
Потреба, як усвідомлене й сформоване відносно рівня культури індивіда бажання або почуття нестачі, реалізується через інтерес. Інтерес - це форма...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - ВСТУП
Курс "Політекономія" належить до циклу дисциплін природничо-наукової та загальноекономічної підготовки. У цьому курсі розглядаються питання, пов'язані із...
-
1. Поняття виробництва та його фактори. Продуктивні сили. 2. Суспільне виробництво. Суспільний продукт та його форми. 3. Виробничий потенціал суспільства...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 4.1. Економічна система і її суть
1. Економічна система і її суть. 2. Виробничі відносини в економічній системі. 3. Відносини власності як визначальний елемент системи економічних...
-
1. Економічна система і її суть. 2. Виробничі відносини в економічній системі. 3. Відносини власності як визначальний елемент системи економічних...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 3.2. Закон зростання потреб і механізм його дії
Свої потреби людина в переважній більшості випадків задовольняє завдяки процесу праці, а в більш узагальненому визначенні - через процес суспільного...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 2.1. Поняття виробництва та його фактори. Продуктивні сили
1. Поняття виробництва та його фактори. Продуктивні сили. 2. Суспільне виробництво. Суспільний продукт та його форми. 3. Виробничий потенціал суспільства...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - РОЗДІЛ1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
1. Виникнення й розвиток політекономії. 2. Політекономія як складова частина економічної теорії. 3. Метод політичної економії. 4. Категорії і закони...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 4.2. Виробничі відносини в економічній системі
У процесі суспільного виробництва між людьми складаються виробничі, або економічні, відносини. Вони є прямим наслідком того, що виробництво завжди...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 1.5. Політична економія та її функції
Політична економія як наука тісно пов'язана з практичною організацією економічного життя суспільства. Цей зв'язок реалізується через її основні функції:...
-
Визначені в першому розділі прості моменти процесу праці, а саме робоча сила, предмети праці і засоби праці, в економічній літературі визначаються ще як...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 2.2. Суспільне виробництво. Суспільний продукт та його форми
Кожен окремий процес праці, по суті, є процесом виробництва, бо його наслідком є створення матеріальних благ, необхідних людині для існування. Але процес...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - 4.2. Типи, види та форми власності
Складною проблемою для економічної науки є класифікація форм власності. Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських...
-
На ранніх етапах розвитку капіталізму панівною була індивідуальна приватна власність. З розвитком економічного прогресу зростає роль інших форм...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - § 1. ПОНЯТТЯ ВЛАСНОСТІ. ТИПИ, ФОРМИ І ВИДИ ВЛАСНОСТІ
§ 1. ПОНЯТТЯ ВЛАСНОСТІ. ТИПИ, ФОРМИ І ВИДИ ВЛАСНОСТІ Поняття власності Вивчення господарського ладу тієї чи іншої країни неминуче ставить перед...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Типи, форми і види власності
§ 1. ПОНЯТТЯ ВЛАСНОСТІ. ТИПИ, ФОРМИ І ВИДИ ВЛАСНОСТІ Поняття власності Вивчення господарського ладу тієї чи іншої країни неминуче ставить перед...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Поняття власності
§ 1. ПОНЯТТЯ ВЛАСНОСТІ. ТИПИ, ФОРМИ І ВИДИ ВЛАСНОСТІ Поняття власності Вивчення господарського ладу тієї чи іншої країни неминуче ставить перед...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Глава 4. ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ
§ 1. ПОНЯТТЯ ВЛАСНОСТІ. ТИПИ, ФОРМИ І ВИДИ ВЛАСНОСТІ Поняття власності Вивчення господарського ладу тієї чи іншої країни неминуче ставить перед...
-
В економічній літературі процес розвитку відносин власності відображається поняттями "тип", "вид", "форма" власності. В іншій спеціальній літературі,...
-
Організація бізнесу - Скібіцький О. М. - Основні типи та форми власності підприємств
У процесі тривалого історичного розвитку людства сформувались такі чотири основні типи економічної власності: суспільна; приватна; колективна; державна....
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - 4.1. Відносини власності та їх економічний зміст
4.1. Відносини власності та їх економічний зміст Вивчення структури економічної системи в тій або іншій країні неминуче призводить до виникнення перед...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - Глава 4. ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ
4.1. Відносини власності та їх економічний зміст Вивчення структури економічної системи в тій або іншій країні неминуче призводить до виникнення перед...
Політична економія - Щетинін А. І. - 4.4. Розвиток відносин власності в сучасних умовах