Політична економія - Щетинін А. І. - 15.3. Державно-монополістичний капіталізм і становлення економіки змішаного типу
Стадія монополістичного капіталізму завершується у високорозвинених країнах у першій половині XX ст. На зміну приходить епоха державно-монополістичного капіталізму. Саме такий термін для визначення цього етапу в розвитку товарного виробництва стає досить поширеним у наукових колах і особливо активно підтримується представниками марксистського напряму економічної теорії. Але поряд із цим з'явились і широко використовуються для характеристики сучасного етапу в розвитку капіталістичної системи такі терміни, як "змішана економіка" та "соціально орієнтована ринкова економіка". Яке з цих визначень найбільш повно відображає сутність сучасного етапу в розвитку капіталізма, з'ясуємо нижче, після того, як охарактеризуємо як причини, що обумовили цей етап, так і конкретні його особливості.
Основою трансформації монополістичного капіталізму в нову стадію розвитку є розвиток продуктивних сил. Саме з середини минулого століття починається науково-технічна революція, яка охоплює всі сфери суспільного життя. Автоматизація виробництва, продукування штучних матеріалів із заданими наперед властивостями, атомна енергетика, електронно-обчислювальні машини, освоєння космосу - ось далеко не повний перелік великих досягнень людства, зроблених у надзвичайно стислий історичний період. Ці, а також інші великі досягнення докорінно змінили речовий фактор виробництва. Він тепер у великій кількості галузей поданий автоматизованими системами з виробництва продукції. Якщо в умовах монополістичного капіталізму у виробництві панувала механізація, яка вивільняла людину від функцій з безпосереднього впливу на предмети праці, залишаючи за ним функції контролю, управління й регулювання виробничих процесів, то автоматизація ставить людину над виробничим процесом. Вона часто не тільки звільняє його від управлінських і контрольних функцій, а й значно посилює емоційні та інтелектуальні здібності людини.
Революційний характер нової техніки привів до докорінних змін у робочій силі. Свій прояв вони знайшли, перш за все, у такому:
O різко зросла частка науково-технічних працівників у загальній кількості економічно активного населення;
O кваліфікаційна структура сукупного робітника змінилась у бік працівників високої кваліфікації;
O сформувалася кваліфікація нового типу, яка передбачає широку загальноосвітню підготовку й спеціальну професійну підготовку;
O суттєво посилилася роль тих складових сукупної робочої сили, які пов'язані з менталітетом нації, з тими її особливостями, які притаманні культурі і традиціям конкретного народу.
Зміни в продуктивних силах знайшли своє відображення в масштабах виробництва і в організаційно-виробничій структурі господарюючих суб'єктів. Практично зникають такі монополістичні структури, як картелі та синдикати. Натомість з'являються картельні угоди вже між великими монополіями. Дуже часто вони виходять за національні кордони і створюють надпотужні транснаціональні корпорації (ТНК). В їх утворенні чітко відображається процес усуспільнення виробництва, але вже в межах усього світового господарства.
Кардинальні зміни в розвитку продуктивних сил вимагають і суттєвих змін у всій сукупності виробничих відносин. Особливістю цього етапу в розвитку капіталізму є те, що ці зміни в розвинених країнах відбуваються переважно еволюційним шляхом, хоча часто й супроводжуються гострим соціальним протистоянням. Головна причина такого відносно мирного реформування виробничих відносин і набуття ними форм, адекватних сучасному рівню розвитку продуктивних сил, полягає в такому:
O організованість найманих працівників досягла такого рівня, який дозволяє їм реально відстоювати свої права і поліпшувати власне матеріальне становище;
O сучасне виробництво вимагає високого рівня культури найманого робітника, змінює саму структуру сукупної робочої сили в бік зростання науково-технічного персоналу, залучає найманого робітника до управління виробництвом. Усе це суттєво поліпшує рівень задоволення потреб людини, веде до вдосконалення виробничих відносин і суттєво посилює демократизацію суспільства;
- посилення суспільного поділу праці веде до зменшення напруження в протистоянні малого та середнього бізнесу і монополій. Останні не без вигоди для себе включають цей бізнес у свою систему організації виробництва, переоснащуючи й модернізуючи ці ланки суспільного виробництва;
- відбувається помітна зміна в економічному базисі суспільства, а саме у відносинах власності. Це відображається в певній диффузії капіталістичної власності, бо частина (хоча й мала) об'єктів такої власності через акції переходить до досить широких верств населення. Це не змінює природи монополій і не загрожує власності монополістів, але суттєво демократизує суспільство. Поряд з цим відбувається розвиток колективної та державної власності. Усе це разом помітно пристосовує відносини власності до рівня розвитку сучасних продуктивних сил, робить їх більш відповідними цьому рівню;
- у розвинених країнах у післявоєнний період різко посилилася роль держави, яка безпосередньо втручається в економіку, долаючи негативні наслідки ринкової організації виробництва. В умовах високого рівня демократизації всієї сукупності суспільних відносин держава вже не виступає тільки захисником інтересів великих власників (капіталістів), а реально орієнтується на інтереси широких верств населення.
З огляду на ці зміни повернемося до термінології, що фіксує особливості сучасного визначення характеру капіталістичного виробництва. У цьому сенсі термін "державно-монополістичний капіталізм", безсумнівно, має право на існування, бо він відображає реальну взаємодію держави й монополій з метою підтримки останніх, як у системі національного виробництва, так і за його межами, на світовому ринковому просторі. Але цей термін має і певний недолік, бо акцентує увагу на одному, хай і дуже важливому аспекті. Проте цільова спрямованість державного втручання в економіку (як, до речі, і її взаємодія з монополіями) знаходиться не тільки в площині інтересів монополії. Воно значно ширше й зорієнтовано на інтереси всіх верств населення.
Що ж стосується терміна "змішана економіка", то він робить наголос на певному протистоянні державної і приватної власності. Але це протистояння досить умовне, і не виходить за межі сутності, бо в ринковій економіці кожна з форм власності (у тому числі й державна) мають власну "нішу", власні особливості, які роблять організацію виробництва й суспільного життя загалом на базі кожної з них найбільш ефективною в тій чи іншій сфері.
Найбільш повно характеризує сучасний стан розвитку капіталістичного виробництва термін "соціально орієнтована ринкова економіка". Дійсно, цей термін фіксує, по-перше, головну ознаку сучасного капіталізму, яка залишається за своєю глибинною суттю незмінною, а саме наявність товарної ринкової форми організації суспільного виробництва. Сюди входить і конкуренція, і монополізація як її наслідок і певне злиття монополії з державою. Усе це внутрішні ознаки розвитку цілісного, а саме ринкової економіки. З іншого боку, цей термін чітко визначає загальну функціональну спрямованість розвитку всієї системи сучасного ринкового господарства. Воно дійсно зорієнтовано на людину, на забезпечення її добробуту й досягнення справедливості, яка в межах ринкової економіки не може бути повною, але може мати досить високий рівень.
Отже, соціально орієнтована ринкова економіка, з одного боку, є наслідком розвитку продуктивних сил і однією з найбільш оптимальних форм їх реалізації. Вона втілює у своєму економічному організмі як переваги ринкового механізму саморегулювання, так і позитивні сторони державного втручання в економіку. Цей симбіоз стихійно-автоматичної і планової організації суспільного виробництва відображає як високий рівень самоорганізації приватної власності з її внутрішнім плануванням, високим рівнем раціоналізму, ощадливості й постійного потягу до підвищення ефективності виробництва, так і високий рівень усуспільнення виробництва, який вимагає координації дій усіх учасників суспільного відтворення у пошуку найбільш оптимальної організації всього економічного й соціального життя суспільства.
Поряд з цим соціально орієнтована ринкова економіка, як кінцеву мету свого функціонування визначає розвиток людини та її добробут. Це є не тільки наслідком потягу людства до соціальної справедливості. Головною причиною такої орієнтації є само виробництво. Рівень його розвитку як неодмінну умову вимагає наявність високоорганізованої, висококваліфікованої робочої сили, яка реалізує у виробництві не стільки свої енергетичні й транспортні функції (це все давно перекладено на плечі машин), і навіть значною мірою управлінські функції, скільки свої розумово-творчі функції. Це робить розвиток людини, задоволення її багатоманітних потреб, демократизацію її життя необхідною передумовою економічного зростання. Більше того, ефективність функціонування суспільного виробництва в окремій країні начною мірою залежить вже не тільки від професійно-кваліфікаційного ступеня розвитку робочої сили, а й від можливості використання всього спектра особливостей культурного й духовного розвитку конкретної нації. Це часто стає вирішальним моментом у досягненні високих результатів економічного й соціального розвитку конкретної нації. Підтвердженням цьому може бути та сама Японія, держава з відносно невеликою територією, удвічі меншою, ніж територія України, яка досить бідна на природні корисні копалини, але яка досягла небачених економічних і соціальних результатів і є однією з найбільш потужних держав світу.
Схожі статті
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 15.2. Становлення і розвиток монополістичного капіталізму
Наступний етап у розвитку товарного виробництва отримав назву монополістичного капіталізму. Він починає формуватись в останній третині XIX ст., і перехід...
-
1. Господарський механізм, його сутність, функції та структура. 2. Теорії державного регулювання економіки. 3. Сучасні моделі соціально орієнтованої...
-
1. Господарський механізм, його сутність, функції та структура. 2. Теорії державного регулювання економіки. 3. Сучасні моделі соціально орієнтованої...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 14.2. Теорії державного регулювання економіки
В умовах постійного розвитку продуктивних сил капіталізм вільної конкуренції поступово змінюється. Наприкінці XIX ст. виникають монополії, що спричиняє...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 14.4. Основні напрямки державного регулювання економіки
У сучасних умовах держава є активним суб'єктом економіки. Вона займається як безпосереднім господарюванням, так і здійснює певні регулятивні функції щодо...
-
Підприємницька діяльність, як правило, реалізується через певну соціально-економічну форму. У сучасній ринковій економіці такою найбільш загальною формою...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 1.4. Категорія і закони політичної економії
Результатом наукового дослідження в політекономії є визначення економічних категорій і законів. Саме вони і являють собою, певною мірою, остаточний...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 1.2. Політекономія як складова частина економічної теорії
Кожна наука вивчає певний процес, явище або їх сукупність. З цього погляду слід чітко розмежовувати два поняття: Об'єкт дослідження і Предмет...
-
Суспільне виробництво постійно знаходиться в русі. Загальною рисою цього руху є процес постійного розвитку суспільного виробництва. У зв'язку з цим...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 4.4. Розвиток відносин власності в сучасних умовах
Наявність різних форм власності і їх співвідношення в межах певного історичного типу зовсім не означає застиглості цих відносин. На базі подальшого...
-
Відносини власності в політичній економії посідають провідне місце. у сукупності виробничих відносин вони є найбільш важливим елементом. Саме вони...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 2.1. Поняття виробництва та його фактори. Продуктивні сили
1. Поняття виробництва та його фактори. Продуктивні сили. 2. Суспільне виробництво. Суспільний продукт та його форми. 3. Виробничий потенціал суспільства...
-
Проблема безробіття, як свідчить історичний досвід, у сучасних умовах не може бути вирішеною тільки за рахунок стихійної дії ринкових сил. Теорія...
-
У забезпеченні економічного зростання визначальну роль відіграє людський фактор. У суспільне виробництво цей фактор залучається у формі робочої сили....
-
1. Сутність суспільного відтворення і його основні моменти. Суспільний продукт і національний дохід. 2. Суть проблеми реалізації суспільного продукту....
-
1. Сутність суспільного відтворення і його основні моменти. Суспільний продукт і національний дохід. 2. Суть проблеми реалізації суспільного продукту....
-
1. Поняття виробництва та його фактори. Продуктивні сили. 2. Суспільне виробництво. Суспільний продукт та його форми. 3. Виробничий потенціал суспільства...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - ВСТУП
Курс "Політекономія" належить до циклу дисциплін природничо-наукової та загальноекономічної підготовки. У цьому курсі розглядаються питання, пов'язані із...
-
Соціально орієнтована ринкова економіка - це найперспективніша модель організації суспільного виробництва, яка поєднує високу ефективність ринкового...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 4.1. Економічна система і її суть
1. Економічна система і її суть. 2. Виробничі відносини в економічній системі. 3. Відносини власності як визначальний елемент системи економічних...
-
1. Економічна система і її суть. 2. Виробничі відносини в економічній системі. 3. Відносини власності як визначальний елемент системи економічних...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 1.1. Виникнення й розвиток політекономії
1. Виникнення й розвиток політекономії. 2. Політекономія як складова частина економічної теорії. 3. Метод політичної економії. 4. Категорії і закони...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 6.2. Робоча сила як товар. Процес створення додаткової вартості
Перш ніж розкрити питання про те, як же вирішуються суперечності загальної формули капіталу, розглянемо таке поняття, як Робоча сила. Робоча сила - це...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 5.2. Товарне виробництво, умови та причини його виникнення
Протилежністю натурального виробництва є товарне виробництво. Воно являє собою таке виробництво, продукти якого призначені для продажу. Отже, на відміну...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 3.1. Економічні потреби, їх суть і структура
1. Економічні потреби, їх суть і структура. 2. Закон зростання потреб і механізм його дії. 3. Економічні інтереси, їх сутність і структура. 4. Економічні...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ ТА ІНТЕРЕСИ
1. Економічні потреби, їх суть і структура. 2. Закон зростання потреб і механізм його дії. 3. Економічні інтереси, їх сутність і структура. 4. Економічні...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 8.3. Класифікація ринків і загальні основи їх функціонування
Вище ринок було розглянуто як механізм забезпечення саморегулювання суспільного виробництва, що здійснюється на товарній основі. Але поряд із цим...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 7.1. Витрати виробництва, їх сутність і види
1. Витрати виробництва, їх сутність і види. 2. Прибуток як перетворена форма додаткової вартості. Норма і маса прибутку. 3. Середня норма прибутку й...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - РОЗДІЛ 7.ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА І ПРИБУТОК
1. Витрати виробництва, їх сутність і види. 2. Прибуток як перетворена форма додаткової вартості. Норма і маса прибутку. 3. Середня норма прибутку й...
-
Політична економія - Щетинін А. І. - 6.4. Форми і системи заробітної плати
Заробітна плата з боку її організації виступає у вигляді Почасової і Відрядної плати. Почасова плата Являє собою заробітну плату, яку отримує працівник...
Політична економія - Щетинін А. І. - 15.3. Державно-монополістичний капіталізм і становлення економіки змішаного типу