Педагогіка - Пальчевський С. С. - Сугестопедичний метод навчання та його модифікації

Згідно з Г. К. Лозановим, цей метод передбачає під час вивчення глобалізованих навчальних тем досеансову і післясеансову фази та концертний сеанс, який розділяє їх. У період досеансової фази проводиться попереднє ознайомлення з новим навчальним матеріалом. Учні на рівні мимовільних реакцій і довільного настроювання готуються до занурювання в стан психорелаксації. Активізується неусвідомлена психічна активність, підвищується загальне сугестивне тло. Навчальна інформація набуває сугестивного характеру. Сугестивне тло уроку в цей час і пізніше Існує в самій програмі пам'яті, інтонаційному викладі нового навчального матеріалу, у ритмі навчального процесу, артистизмі вчителя і т. д.

Передсеансовий період начебто сигналізує про наближення чергового сеансу запам'ятовування, і в загальній сугестивній атмосфері поліпшується можливість запам'ятовування. Тоді, як правило, запам'ятовується значно більший обсяг навчального матеріалу, ніж у процесі застосування традиційних методів навчання. Створюється нібито умовний рефлекторний рух уперед до гіпермнестичного ефекту.

Основні інформаційні моменти учні записують у зошити або словники. А потім за 10-15 хвилин переглядають цю своєрідну сеансову програму пам'яті. Такий перегляд називається активним сеансом, оскільки учні передивляються за своїми записами новий навчальний матеріал і слухають голос вчителя, який прочитує цей матеріал у відомій інтонаційній колисці (інтонаційна тріада: запитальна, м'яка, імперативна інтонації").

Отже, упродовж активного сеансу діють два аналізатори: слуховий і зоровий. Назву цього сеансу виправдовує активна увага учня, якої вимагає стеження за текстом. Після активного сеансу влаштовується концертний сеанс. Інколи його називають псевдопасивним, оскільки впродовж його проведення, від 3 до 10 хвилин, розвивається в учнів так званий стан псевдопасивності, який зовнішньо нічим не керується. Учні сприймають повторену ще під час активного сеансу інформацію на слух на тлі певної концертної програми, яка має релаксуючий характер. Концертна псевдопасивність забезпечує концентрацію уваги в стані психологічного комфорту.

Слухачі займають зручне положення на стільцях або ще краще - у комфортних кріслах. їхня поза нагадує спрямованість людини, яка слухає музику або поезію. Цей сеанс нагадує відомі релаксопедичні сеанси, але без витрати часу на чотирьохелементний психотренінг. Психотренінг у цьому випадку замінений активним сеансом.

Поза межами сугестопедагогіки - це абсолютно новий елемент. Його завдання - забезпечувати запам'ятовування розширених обсягів нового навчального матеріалу. Оптимальним вважається запам'ятовування під час сеансу 30-50 інформаційних моментів. Експериментально ж доведено, що ці обсяги можуть сягати фантастичних розмірів (1000-1200 нових лексичних одиниць іноземної мови).

Виявлено, що на другий день занять спонтанно відтворюється значно більше навчального матеріалу, ніж безпосередньо після концертного сеансу. Тому на другий день післясеансова фаза передбачає активізацію засвоєного навчального матеріалу, екзальтацію психічних процесів, яка виявляється в незвичайній легкості пригадування і свободі маніпулювання засвоєним матеріалом. Така активізація досягається з допомогою театралізації в період первинних і вторинних розробок та етюдів.

У сугестивній атмосфері забороняється використання слів, які, будучи часто вживаними у процесі традиційного навчання, справляють травмуючий вплив на учнів. Приклади таких слів: перевірка, контрольні вправи, контрольні завдання тощо.

Тому контроль та оцінювання сугестопедичної навчальної діяльності найчастіше відбувається не у вигляді іспитів, заліків чи контрольних робіт, а у вигляді складових елементів навчальної програми. їх поділяють за ступенем складності, щоб учні мали можливість бачити власні успіхи, не акцентуючи своєї уваги на помилках. Корекція неправильно вивченого проводиться не шляхом виявлення помилки, а як ствердження правильної відповіді.

У письмових роботах помилки виправляються синім, а не червоним кольором, який справляє психотравмуючий вплив у поєднанні із синім чи фіолетовим.

Якщо під час розв'язання якоїсь задачі учень припускається помилки, учитель не повинен акцентувати на ній уваги, сповіщаючи правильну відповідь і вимагаючи від учня повторити її, або обережно запитати іншого учня, наголошуючи на тому, що вірить у можливості того, хто помилився, справитися з порушеною проблемою.

На базі сугестопедичного методу Г. К. Лозанова наприкінці минулого століття у колишньому СРСР виникли методи, які певним чином його наслідували. Серед них - метод Л. Ш. Гечечкарі, розроблений у лабораторії Тбіліського державного університету на базі принципу системного підходу. Теоретичну основу його склали загально психологічна теорія школи Л. С. Виготського і його послідовників та основні положення грузинської психологічної школи Д. М. Узнадзе.

Відомим став також емоційно-смисловий метод прискореного вивчення іноземних мов І. Ю. Шехтера. В основу його була покладена схема діалогічних систем В. А. Звегінцева, дійсність - смисл - текст".

Досить відомим у вищій школі став метод активізації можливостей особистості й колективу Г. О. Китайгородської, пов'язаний із концепціями вітчизняної психологічної школи (теорією діяльності О. М. Леонтьєва, теорією особистості та колективу А. В. Петровського), з положеннями стосовно мовленнєвої діяльності, виробленими психолінгвістикою (А. А. Леонтьєв, І. А. Зимня), а також із використанням сфери підсвідомого в навчанні (Г. К. Лозанов).

Схожі статті




Педагогіка - Пальчевський С. С. - Сугестопедичний метод навчання та його модифікації

Предыдущая | Следующая