Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 7. ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ І ПРОБЛЕМА ТИПОВОГО
7.1. Визначення художнього образу
7.2. Особливості образу
7.3. Творча робота письменника
7.4. Характер. Проблема типового
7.5. Види художніх образів
7.6. Свобода творчості і детермінізм
7.1. Визначення художнього образу
Художній образ є специфічною формою відображення, "клітиною" мистецтва, його серцевиною. Це творче відображення в одиничній, конкретно-чуттєвій формі. Художній образ подає об'єктивну картину дійсності у формі суб'єктивного сприйняття, тому одні і ті ж явища, події, факти різними письменниками замальовуються по-різному.
Звичний термін "образ" в останні десятиліття потіснив термін "знак". "Знак" - основне поняття семіотики, науки про знакові системи, на семіотику орієнтуються структуралісти.
Термін "образ" вживається у широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні образ - це весь твір. "Мертві душі" М. Гоголя - це образ феодально-кріпосницької Росії 30-х років XIX ст. У вузькому значенні образ - це окреме слово або вираз. У вірші Т. Шевченка "Садок вишневий коло хати" є образ-персоніфікація "вечірня зіронька встає".
У художній літературі мова йде переважно про образи-персонажі. Наприклад, у повісті М. Коцюбинського "Fata morgana" є образи Гафійки, Малайки і Андрія Воликів, Хоми Гудзя. Важливу роль відіграють у творі образи-предмети, образи-пейзажі, образи-символи. У романі Гоголя "Мертві душі" світ речей дає можливість глибше зрозуміти людські характери. Кожна річ Собакевича ніби промовляла: "і я Собакевич". Перша частина повісті Коцюбинського "Fata morgana" закінчується такою картиною: "Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси. Пливе у сірій безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум. Плачуть голі дерева, плачуть солом'яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає, коли осміхнеться. Сірі дні зміняють темні ночі. Де небо? Де сонце? Міріади дрібних крапель, мов умерлі надії, що знялись занадто високо, спадають додолу і пливуть, змішані з землею, брудними потоками". Ця картина осінньої негоди відповідає настрою заробітчан. "Йдуть та й ідуть, чорні, похилені, мокрі, нещасні, немов каліки-журавлі, що відбились від свого ключа, немов осінній дощ".
Картина осінньої негоди співзвучна з настроями Андрія, Маланки і нещасних заробітчан, пригнічених злиднями, які повертаються додому. В епізодах народного повстання природа освітлена загравою палаючих маєтків.
7.2. Особливості образу
Про людей, речі, природу пишуть у наукових працях, у підручниках, газетних статтях. Чому ті описи не є художніми? Художній образ має свої особливості. Такими є конкретність, узагальненість, умовність, цілісність, емоційність.
Що ж таке конкретність? Конкретність - це визначеність, наявність у образі таких індивідуальних особливостей, які роблять його виразним і неповторним. Фотографія, копія - теж конкретні, але вони не є художнім образом, у них нема узагальнення. Саме узагальнення без конкретного також не є образом. Зображення людини у підручнику з анатомії, на перукарнях, або на магазинних вивісках овочів, фруктів, чи предметів побуту в підручнику з етнографії - узагальнення, але не художній образ, а натюрморт - твір мистецтва.
У мистецькому творі художній образ - конкретний. В образі-персонажі письменник індивідуалізує зовнішність, поведінку, характер. Згадаймо Собакевича з роману М. Гоголя "Мертві душі": "Фрак на ньому був ведмежого кольору, рукава довгі, панталони довгі, ступнями він ступав криво і косо і наступав раз у раз на чужі ноги. Колір обличчя мав вогнистий, гарячий, який буває на мідному п'ятаку..., держав він його більше вниз, ніж угору, в'язами не повертав зовсім і через таку незграбність мало коли дивився на того, з ким говорив, а то все або на ріг груби, або на двері". У кімнаті Собакевича "усе було міцне, незграбне до найвищої міри і мало якусь дивну подібність з самим господарем дому: в кутку вітальні стояло черевате горіхового дерева бюро на незграбних чотирьох ногах: достоту ведмідь. Стіл, крісло, стільці - усе було найважчих і найнеспокійніших властивостей, словом, кожна річ, кожен стілець, здавалось, говорили: і я теж Собакевич! Або: і я теж дуже схожий на Собакевича!". Собакевич постає перед читачем у живій конкретності, водночас цей образ - художнє узагальнення. Це тип поміщика періоду кризи кріпосного ладу.
У мистецькому образі органічно поєднується індивідуальне і загальне, об'єктивне і суб'єктивне. Мистецький образ має умовний характер. У передмові до драми "Олівер Кромвель" В. Гюго писав: "Мистецтво не може подати саму річ. Припустимо, наприклад, що один із цих нерозважливих захисників абсолютної природи, що розглядається поза мистецтвом, натрапив на виставу якої-небудь романтичної п'єси, хоч би "Сіда". - Що ж це? - скаже він з першого слова. - Сід говорить віршами... Далі він безперечно вимагатиме, щоб світло рампи заліпили справжнім сонцем, а фальшиві декорації - справжніми деревами, справжніми будинками. Бо раз ми ступили на цей шлях, логіка тягне нас далі, і ми не можемо вже спинитись. Отже, коли ми хочемо дійти до абсурду, то треба визнати, що галузь мистецтва і галузь природи зовсім відмінні".
Коли Отелло душить Дездемону, ніхто з глядачів у театрі не схоплюється з місця, щоб попередити злочин. Щоправда, французький дослідник мистецтва І. Тен (1828-1893 рр.) згадує одного американського солдата, який вистрелив у актора, що виконував роль Отелло, коли той душив Дездемону, викрикнувши: "Хай же не кажуть, що на моїх очах злий негр душив білу жінку!" Про трагічний випадок розповідає і польський літопис XVII ст.: польські солдати під час війни з австрійцями були у театрі, в якому йшла п'єса про перемогу над австрійцями. Під час дії на сцену вивели полонених, і солдати обстріляли акторів, які виступали в ролі полонених. Отже, твір мистецтва не слід сприймати як живий факт, іноді це може привести до трагічних наслідків. Усі розуміють, що мистецтво - це не життя. Милуючись пейзажем художника, пам'ятаємо, що це полотно, а не справжній ліс, річка, небо.
Усі образи в художньому творі - умовні. Т. Шевченко в поемі "Сон" обрав умовну форму зображення (політ у сні за совою), яка дала йому можливість показати народне лихоліття на великій території Російської імперії. Умовний характер має сцена царського мордобиття. Умовним є образ градоначальника міста Глупова з "Історії одного міста" М. Салтикова-Щедріна. В Органчика порожня голова, в ній музикальна скринька, що награє слова: "Розорю! Не потерплю!". Герой феєричної трагедії І. Драча "Ніж у сонці" голова колгоспу підводиться з домовини, щоб розповісти про своє життя. Умовний характер мають герої і події казок, легенд, міфів. Яскраво виражений умовний характер мають гротескні, символічні, алегоричні образи. До гротескних образів вдавалися Ф. Рабле ("Гаргантюа і Пантагрюель"), Дж. Свіфт ("Мандри Гуллівера"), Е. Т. А. Гофман ("Крихітка Цахес"). Символічними є образи плуга в ліриці П. Тичини, собору в однойменному романі О. Гончара.
Близьким до символу і алегорії є підтекст. Підтекст - це те, "що лежить під текстом", прихований, внутрішній зміст висловлювання. Підтекстову інформацію несе іронія, алегорія, притча, загадка, прислів'я, байка, казка. Він використовується в психологічних новелах, психологічних драмах, у ліриці. У підтексті може бути натяк на певні події і людей. Виразний підтекст прихований у сцені "Мишоловка" з трагедії В. Шекель ра "Гамлет". Гамлет просить заїжджих акторів поставити перед дядьком
Клавдієм, якого підозрює у вбивстві свого батька, виставу "Убивство Ганзаго". "Інформація підтексту, - відзначає Ю. Ковалів, - будується за принципом семантичної двоплановості, коли основне смислове навантаження перекладено на другий план висловлення, виникає на основі здатності мовних одиниць виражати, крім основного значення, ще й додаткові: смислові, стилістичні, емоційно-експресивні відтінки, викликати різні асоціації, зумовлені взаємодією з іншими одиницями у структурі тексту".
Схожі статті
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 6. Художня література як вид мистецтва
6.1. Естетична функція художньої літератури 6.2. Прекрасне в житті та мистецтві 6.3. Естетичний ідеал 6.4. Види мистецтва, їх класифікація 6.5....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 4. НОВІТНІ НАПРЯМИ І ТЕЧІЇ У ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ
4.1. Постструктуралізм 4.2. Деконструктивізм 4.3. Фемінізм 4.4. Рецептивна естетика 4.5. Постколоніальна критика 4.1. Постструктуралізм Постструктуралізм...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТЕОРЕТИКО-ЛІТЕРАТУРНОЇ ДУМКИ
2.1. Літературознавство періоду античності 2.2. Літературознавство в епоху середньовіччя 2.3. Теоретико-літературна думка епохи Відродження 2.4....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 6.4. Види мистецтва, їх класифікація
Уявлення письменника про життя, яким воно має бути, є його ідеалом. Термін "ідеал" у перекладі з грецької мови - ідея, поняття, образ, уявлення, взірець...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 6.3. Естетичний ідеал
Уявлення письменника про життя, яким воно має бути, є його ідеалом. Термін "ідеал" у перекладі з грецької мови - ідея, поняття, образ, уявлення, взірець...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 1. ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА
1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни Слово "література" походить від латинського...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 6.1. Естетична функція художньої літератури
6.1. Естетична функція художньої літератури 6.2. Прекрасне в житті та мистецтві 6.3. Естетичний ідеал 6.4. Види мистецтва, їх класифікація 6.5....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 6.5. Особливості художнього пізнання
Характерною особливістю мистецтва є образність. Наука оперує цифрами, поняттями, силогізмами. Вона дає об'єктивну, точну характеристику предмета....
-
В останні десятиліття XIX ст. центром літературного життя стає Галичина. Валуєвський циркуляр (1863 р.), Емський указ (1876), заборона національних...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 5. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА
5.1. Зародження та розвиток українського літературознавства (XI-XVIII ст.) 5.2. Українське літературознавство в перші десятиріччя XIX століття 5.3....
-
3.1. Міфологічна школа 3.2. Біографічний метод 3.3. Культурно-історична школа 3.4. Компаративізм 3.5. Інтуїтивізм 3.6. Фройдизм 3.7. Структуралізм 3.8....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.4. Компаративізм
Родоначальник культурно-історичної школи французький історик, мистецтвознавець Іпполіт Тен (1828-1893 pp.). Школа базувалася на філософії позитивізму,...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.3. Культурно-історична школа
Родоначальник культурно-історичної школи французький історик, мистецтвознавець Іпполіт Тен (1828-1893 pp.). Школа базувалася на філософії позитивізму,...
-
Розвиток теоретико-літературної думки в Україні в перші десятиліття XIX ст. пов'язаний з іменами І. С. Рижського, І. Кронеберга, А. Гевлича, М....
-
Розвиток теоретико-літературної думки в Україні в перші десятиліття XIX ст. пов'язаний з іменами І. С. Рижського, І. Кронеберга, А. Гевлича, М....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 2.2. Літературознавство в епоху середньовіччя
Розпал античного світу і встановлення феодального ладу позначилися на особливостях культури. В епоху середньовіччя (V-XV ст.) антична література була...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 4.2. Деконструктивізм
4.1. Постструктуралізм 4.2. Деконструктивізм 4.3. Фемінізм 4.4. Рецептивна естетика 4.5. Постколоніальна критика 4.1. Постструктуралізм Постструктуралізм...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 4.1. Постструктуралізм
4.1. Постструктуралізм 4.2. Деконструктивізм 4.3. Фемінізм 4.4. Рецептивна естетика 4.5. Постколоніальна критика 4.1. Постструктуралізм Постструктуралізм...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 6.2. Прекрасне в житті та мистецтві
Естетичне почуття це один із найскладніших видів духовного переживання. Воно не є вродженим, а формується і розвивається в процесі людської діяльності....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 2.3. Теоретико-літературна думка епохи Відродження
Розпал античного світу і встановлення феодального ладу позначилися на особливостях культури. В епоху середньовіччя (V-XV ст.) антична література була...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 2.1. Літературознавство періоду античності
2.1. Літературознавство періоду античності 2.2. Літературознавство в епоху середньовіччя 2.3. Теоретико-літературна думка епохи Відродження 2.4....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 2.4. Теоретико-літературна думка в епоху бароко
По завершенні доби Відродження наприкінці XVI ст. утверджується естетика бароко. Цей загальноєвропейський напрям охопив країни Південної та Східної...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни
1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни Слово "література" походить від латинського...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 6.6. Предмет і специфіка художньої літератури
Що є предметом мистецтва? На це питання пробували дати відповідь учені всіх епох. М. Довгалевський писав, що поезія змальовує вчинки людей і речі, "які...
-
На початку XIX ст. найвищого рівня розвитку досягла естетична думка в творах класичних німецьких філософів Канта, Фіхте, Шеллінга і Гегеля. Еммануїл Кант...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 2.6. Літературознавство епохи Просвітництва
По завершенні доби Відродження наприкінці XVI ст. утверджується естетика бароко. Цей загальноєвропейський напрям охопив країни Південної та Східної...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 2.5. Літературно-критична думка в епоху класицизму
По завершенні доби Відродження наприкінці XVI ст. утверджується естетика бароко. Цей загальноєвропейський напрям охопив країни Південної та Східної...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни
1.1. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни 1.2. Літературознавство та інші наукові дисципліни Слово "література" походить від латинського...
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.2. Біографічний метод
3.1. Міфологічна школа 3.2. Біографічний метод 3.3. Культурно-історична школа 3.4. Компаративізм 3.5. Інтуїтивізм 3.6. Фройдизм 3.7. Структуралізм 3.8....
-
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 3.8. Екзистенціалізм
Популярною течією у літературознавстві був екзистенціалізм (лат. exstentia - існування). Він почав формуватися у працях російських філософів Лева...
Основи літературознавства - Ференц Н. С. - Розділ 7. ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ І ПРОБЛЕМА ТИПОВОГО