Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 6.5. Особливості художнього пізнання

Характерною особливістю мистецтва є образність. Наука оперує цифрами, поняттями, силогізмами. Вона дає об'єктивну, точну характеристику предмета. Мистецтво - творче відображення дійсності, воно включає вигадку, фантазію, авторську оцінку, змальовує світ з позицій прекрасного. І. Франко писав: "Освідчення, характеристика і груповання фактів у історика і в повістяра зовсім відмінні: де історик оперує аргументами і логічними висновками, там повістяр мусить оперувати живими людьми, особами". Порівнюючи історію і літературу Аристотель писав: "Завдання поета - говорити не про те, що справді сталося, а про те, що могло б статися, тобто про можливе або неминуче. Історик і поет відрізняються один від одного не тим, що один із них говорить віршами, а другий - прозою (можна Геродотові твори викласти віршами, і все-таки це була б історія, хоч і у віршах); відрізняє їх те, що один говорить про події, які справді відбулися, а другий - про те, що могло б статися. Тим-то поезія і філософськи глибша, і серйозніша за історію - поезія говорить більш про загальне, а історія - про окреме".

Звичайно, образне мислення характерне не лише для митця" але й для вченого. В свою чергу, логічне мислення властиве письменникам. Письменник пізнає життя і як політик, і як економіст, і як соціолог, і як психолог, і як філософ, і як історик.

Економісти, соціологи вивчають загальні закони розвитку суспільства, їх вплив на життя людей, медики - людський організм, психологи - загальні закони людської психіки. Наука - сфера позаморальна і позаестетична, а мистецтво оцінює зображене з позицій добра і краси. Наука вивчає світ однобічно, вона, за словами М. Чернишевського, робить ніби "розріз" предмета, мистецтво прагне до всебічного, універсального зображення конкретного предмета. Письменника цікавить зовнішність героя, його вчинки, поведінка, ставлення до навколишнього світу, психологія, логіка характеру, мова. В епічному і драматичному творі кожен герой має своє ім'я і прізвище. В науці конкретне, індивідуальне не враховується, в художньому образі органічно поєднується загальне та індивідуальне. Конкретно-чуттєвий характер відрізняє художній образ від наукового поняття.

Вчений (медик, хімік, біолог, фізик) робить узагальнення на основі багатьох фактів. Для письменника має значення навіть випадкове і виняткове. Вони можуть бути матеріалом для художнього узагальнення.

Мистецтво, маючи наочний характер, є доступнішим, ніж наука. Наука важче сприймається. Пізнання наукової істини, відзначає Гегель, "потребує своєрідної культури, великих зусиль і багатоманітних пізнань в галузі певної науки та розуміння її місця серед інших дисциплін. Інтереси ж такого роду занять не є всезагальною рушійною силою людського серця, а завжди обмежуються вузьким колом осіб".

Наука робить нас фахівцем у певній галузі знань, мистецтво виховує людські почуття, знайомить із суттю добра і зла, краси і потворності. Наука і мистецтво мають свої відкриття. Вчені відкривають планети, розкрили будову атома. Мистецтво розкрило трагедію довірливого Отелло, хвилюючі почуття Тетяни Ларіної. Наука впливає на мистецтво. Під впливом учення Дарвіна про походження родів і видів у природі з'явився еволюційний метод у літературознавстві. Е. Золя намагався генетично дослідити походження вад у героїв своїх творів. У свою чергу мистецтво впливає на науку. Подорож на підводному човні спершу зробили герої Жюля Верна, згодом були сконструйовані підводні човни.

У мисленні вченого і письменника є багато спільного. Є люди, які виявляють схильність як до науки, так і до мистецтва. Так, І. Франко був не лише письменником, але й істориком і теоретиком мистецтва, Софія Ковалевська захоплювалася і математикою, і літературою. Шекспір цікавився хворобами мозку, він так переконливо показав божевілля Короля Ліра, що психіатри не мають до цієї сцени ніяких претензій.

Образний спосіб пізнання виник раніше, ніж науковий. Для давніх греків філософією була міфологія, за допомогою міфології вони пояснювали незрозумілі політичні, економічні процеси, явища природи і долі людей.

Схожі статті




Основи літературознавства - Ференц Н. С. - 6.5. Особливості художнього пізнання

Предыдущая | Следующая