Організація бізнесу - Скібіцький О. М. - 4.7.2. Участь малих підприємств у створенні гнучких організаційних структур підприємств

Метою створення гнучких організаційних структур є вибір такої стратегічної лінії організації виробництва, яка максимально підвищить довгострокову ефективність великих підприємств. Зараз даний шлях розвитку малих підприємств, що співпадає з інтересами великих підприємств, використовується на території регіону недостатньою мірою.

Ключовим моментом вказаних процесів реорганізації є створення нових юридичних осіб - малих підприємств, які будують свої взаємостосунки з великою фірмою, що реформується, згідно певних схем і знаходяться у різній ступіні залежності від нього. Така взаємодія є характерною в тій чи іншій мірі для кожної галузі народного господарства.

З урахуванням існуючих особливостей великих підприємств, а також практики їх взаємодії з малими підприємствами, створення малих промислових підприємств може відбуватись в наступних напрямках.

1. Малі виробничі підприємства, безпосередньо пов'язані з основним виробництвом, їх діяльність може бути досить ефективною у взаємодії з великими підприємствами в галузях масового і серійного виробництва (включаючи виробництво товарів народного споживання - НС).

2. Малі підприємства не пов'язані з основним виробництвом, які виконують функції забезпечення у взаємодії з великими підприємствами під час проведення реструктуризації. Такі малі підприємства можуть створюватись у всіх галузях промисловості і бути згрупованими згідно наступних напрямків діяльності:

O малі підприємства, без яких процес реструктуризації великого підприємства не буде мати в перспективі належної ефективності. Це підприємства (можливо залучені), що займаються науковими відкриттями, інноваційною діяльністю, маркетингом, інжинірингом, рекламою, консалтингом;

O малі підприємства, які надають послуги виробничого характеру по обслуговуванню основних виробничих процесів: постачання і реалізація, транспортні і складські послуги, робота з кадрами, інформаційно-розрахункові та інші послуги. Ці малі підприємства дають змогу апарату великих підприємств зосередитись на основній виробничій діяльності;

O малі підприємства, що забезпечують функціонування об'єктів соціально-побутового обслуговування працівників великого підприємства. На такі малі підприємства можуть бути перенесені питання поточного утримання цих об'єктів і роботи, пов'язані з їх передачею чи продажем. Створення таких малих підприємств може бути тимчасовим явищем, але необхідним для великих підприємств в силу специфіки їх сучасної структури.

Створені малі підприємства можуть знаходитись в різній ступені залежності від великого підприємства:

- незалежні малі підприємства, що будують взаємостосунки на основі договорів "купівлі-продажу'';

O малі підприємства, що частково залежать від головного підприємства. В найбільшій мірі це стосується малих підприємств, які займаються інноваційною діяльністю, постачанням і збутом (дилерськими функціями на ринках), підготовкою кадрів, вирішенням проблем, пов'язаних з "соціальним шлейфом" підприємства;

O малі підприємства, що повністю залежать від головного підприємства (використовують його фінансові, матеріально-технічні, сировинні і управлінські ресурси).

Вибір стратегії, і, відповідно, схеми взаємостосунків попередньо визначає тип механізму проведення реструктуризації. Шляхом включення механізму викупу, оренди, різних форм лізингу і франчайзингу в процеси формування гнучкої організаційної структури підприємства здійснюється ефективне використання площ і майна, а також інших майнових прав великих підприємств, що вивільнюються в процесі реструктуризації, перепрофілювання чи застосування до них процедур, передбачених законодавством про платонеспроможність (банкрутство).

Галузеві особливості накладають певну специфіку на масштаби використання рівних типів взаємодії. Так, у галузях з неперервним технологічним циклом (паливній, енергетичній, чорній і кольоровій металургії, хімічній і нафтохімічній), а також в галузях, що використовують капіталоємне і унікальне обладнання, використання орендних відносин обмежене у сфері одного виробництва. В той же час, орендні відносини можуть досить ефективно складати у допоміжних виробництвах, сфері послуг та деяких інших. Найбільш широко орендні відносини можуть застосовуватись у сфері масового і великосерійного виробництва, виробництва товарів народного споживання. Слід відмітити можливість розвитку орендних відносин (у всіх сферах) під час оренди приміщень, що звільняються, оренді і прокаті транспорту, обладнання складських господарств, а також оренді чи прокаті обладнання для наукових досліджень, засобів науково-розрахункової техніки, засобів зв'язку та ін. Перспективними вважаються також форми оренди в рамках створення бізнес-інкубаторів, що одночасно вирішує проблему підготовки кадрів і розвитку інноваційної діяльності. Лізинг представляє інтерес як механізм активного розвитку малого підприємництва в галузях, пов'язаних з оснащенням і модернізацією обладнання, яке досить капіталоємне для його придбання у власність дрібною фірмою, але в той же час необхідне для ведення господарської діяльності. До даної категорії відносяться і сезонні виробництва, що передбачають зміну засобів виробництва протягом року. Система франчайзингу придатна для різних підприємств і широкого діапазону видів діяльності (виробництво, будівництво, надання послуг, торгівля тощо). Тому, виходячи з потреб місцевого ринку, на основі наявних ресурсів у великих підприємств, що сьогодні простоюють (виробничі прощі, обладнання, матеріали тощо), можна вибрати найбільш підходящий варіант франшизи і організувати одне або декілька підприємств, які в певній мірі будуть сприяти оздоровленню соціально-економічної ситуації в місті чи районі.



Схожі статті




Організація бізнесу - Скібіцький О. М. - 4.7.2. Участь малих підприємств у створенні гнучких організаційних структур підприємств

Предыдущая | Следующая