Міжнародні валютно-кредитні відносини - Патика Н. І. - 4.1. Поняття та економічна роль платіжного балансу

Тема 4. Платіжний баланс
4.1. Поняття та економічна роль платіжного балансу

Характерною ознакою сучасного стану світової економіки та міжнародних економічних відносин є посилення процесів інтернаціоналізації та глобалізації, що виявляються у значному поглибленні міждержавної взаємозалежності країн.

Органи державної влади, що визначають економічну політику країни, з метою визначення напрямів та інструментів економічної політики" потребують інформації про взаємозв'язки держави як суб'єкта міжнародних економічних відносин з іншими країнами світу. Така інформація дає можливість простежити за розвитком зовнішньої торгівлі певної країни, визначити форми й обсяги іноземного інвестування та рух капіталів, її можна почерпнути з платіжного балансу країни.

Платіжний баланс - це систематизований запис підсумків усіх економічних угод між резидентами певної країни й інших країн світу протягом визначеного періоду, як правило року.

Платіжний баланс виражає всю складну суму економічних відносив країни зі світом. Характер цих відносин залежить як від розвитку економіки цієї країни, так і від змін, що відбуваються в економіці інших країн та на світовому ринку. Вміння вчасно зауважити зміни щодо окремих конкретних показників платіжного балансу ще на стадії їх формування дає змогу відтворити найбільш повну картину майбутнього розвитку економіки цієї країни.

Цей баланс є одним з найголовніших документів, що характеризує економічний стан країни і в першу чергу її платоспроможність. За його даними також можна з'ясувати стан офіційних золотовалютних резервів і зовнішньої заборгованості країни.

Платіжний баланс належить до основних інструментів макроекономічного аналізу та прогнозування, формування податкової та грошово-кредитної політики, заходів з регулювання зовнішньої торгівлі, внутрішнього валютного ринку і валютного курсу. Як монетарний показник платіжний баланс безпосередньо пов'язаний з такими макроекономічними показниками, як валовий внутрішній продукт (ВВП), національний дохід (НД), сукупні заощадження та інвестиції, бюджетний дефіцит, розмір валютних резервів тощо. Крім того, стан платіжного балансу чинить визначальний вплив на динаміку обмінного курсу.

Поняття "платіжний баланс" вперше було введено в економічну теорію Дж. Стюартом у 1767 р., після чого практично всі видатні представники світової економічної думки, включаючи класиків політичної економії - А. Сміта і Д. Рікардо, тією чи іншою мірою розглядали проблеми рівноваги платіжного балансу1.

Перша офіційна публікація платіжного балансу США була підготовлена Міністерством торгівлі у 1923 р. за показниками 1922 р., дані якого були згруповані в три розділи: поточні операції, рух капіталів, операції із золотом та сріблом. Така форма збереглася до початку Другої світової війни. У 1943 р. американський економіст X. Лері склав платіжний баланс США за 1919-1934 рр., форма якого стала основою для складання платіжного балансу США після Другої світової війни.

Із часом виникла потреба у зіставленні показників міжнародних розрахунків окремих країн, а це потребувало в свою чергу уніфікації методик і принципів складання їх платіжних балансів. Крім того, досягненню певної однотипності цих міжнародних розрахунків сприяла і діяльність Ліги Націй та Міжнародного валютного фонду. В1924 р. публікація Лігою Націй даних про платіжні баланси 13 країн за 1922 р. поклала початок міжнародному порівнянню цих показників. У 1927 р. Лігою Націй була запропонована схема і низка рекомендацій, в яких за зразок бралися в основному платіжні баланси США й Англії, У результаті уточнень була створена уніфікована схема платіжного балансу, яку в 1947 р. опублікували як документ ООН і вона стала базою для подальших розробок форми і принципів складання платіжного балансу Міжнародним валютним фондом.

Платіжний баланс - це співвідношення між сумою всіх грошових надходжень, отриманих конкретною країною від інших країн за певний період, і сумою всіх грошових платежів, здійснених нею за цей самий період. Іншими словами, це кількісне і якісне вартісне відображення масштабів, структури і характеру зовнішньоекономічних операцій країни, її участі у світовому господарстві. Необхідно наголосити на тому, що в платіжному балансі відображаються не індивідуальні, а сукупні угоди між конкретною країною й іншими державами.

Рахунки платіжного балансу відображають реальні потоки (товарів, послуг, подарунків тощо) і фінансові потоки (одержання і надання позик у різних формах) між резидентами конкретної країни й іншими країнами світу.

Розрізняють платіжний баланс оборотів (динамічний), що розраховується за квартал, рік чи інший період, та платіжний баланс на певну дату (статичний) - це поточний платіжний баланс конкретного дня. У платіжному балансі дня виражається співвідношення всіх надходжень і всіх платежів, здійснених протягом певного дня у міжнародному обороті цієї країни.

Усі операції, які ведуть до збільшення вимог певної країни до інших країн, називаються "кредитовими". До кредиту належать ті угоди, в результаті яких відбувається відтік цінностей і приплив валюти в країну (вони записуються зі знаком "плюс"). Так, продаж товарів за кордон, надання послуг іноземним туристам, одержання пенсій з-за кордону, купівля іноземними громадянами акцій вітчизняних компаній записуються в кредит, оскільки ці угоди "показують" надходження іноземної валюти.

До дебету належать ті угоди, у результаті яких країна витрачає валюту в обмін на цінності, що купуються (вони записуються зі знаком "мінус"). На дебетовому рахунку платіжного балансу відображаються, наприклад, такі угоди як імпорт товарів, купівля ліцензій, перекази прибутків іноземних компаній із певної країни, надання довгострокових позик. Подібні угоди призводять до зменшення запасів іноземної валюти на рахунках резидентів.

Схожі статті




Міжнародні валютно-кредитні відносини - Патика Н. І. - 4.1. Поняття та економічна роль платіжного балансу

Предыдущая | Следующая