Міжнародні валютно-кредитні відносини - Патика Н. І. - 3.2. Механізм роботи Європейської валютної системи

До механізму Європейської валютної системи входили три елементи: європейська валютна одиниця ЕКЮ, режим спільного плавання валютних курсів - "європейська валютна змія" та механізм кредитування.

ЕКЮ - європейська валютна одиниця, яку підтримував кошик національних валют країн, і частка валют у кошику ЕКЮ залежала від частки країн у сукупному ВВП держав - членів ЄЕС, їхнього взаємного товарообігу та участі у короткострокових кредитах підтримки. Тому найбільш вагомою складовою ЕКЮ - приблизно 1/3 - була німецька марка. Валютний кошик ЕКЮ та режим "європейської валютної змії" зменшували валютний ризик, будь-який банк міг "контролювати" ЕКЮ, додаючи або вилучаючи з неї валюти за згодою клієнта. Але через деякий час з'явилися розбіжності між ринковими та центральними курсами кожної валюти в ЕКЮ і у вересні 1993 р. згідно з Маастрихтською угодою абсолютна вага валют в ЕКЮ була заморожена, але відносна вага коливалася залежно від ринкового курсу валют. На відміну від Ямайської валютної системи, яка юридично закріпила демонетизацію золота, ЄВС використовувала його як реальні резервні активи. Так, наприклад, емісія ЕКЮ була частково забезпечена золотом. Із цією метою було створено золотий фонд за рахунок об'єднання 20 % офіційних золотих резервів країн ЄВС. Механізм емісії ЕКЮ не давав змоги перетворити цю валюту на реальний платіжний та резервний засіб. Його головний недолік був у тому, що основні фактори, які впливали на обсяг емісії - ціна на золото, курс долара - не піддавалися регулюванню і це призводило до неконтрольованих коливань емісії далеко від реальної потреби в ЕКЮ, так як емісія ЕКЮ забезпечувалася на 50 % національними валютами країн ЄЕС, а на 50 % - золотодоларовими резервами цих країн.

До механізму обмінних курсів ЄВС входили загальні правила проведення валютних інтервенцій з метою підтримки валютних курсів країн-учасниць, формування режиму взаємозалежних курсів власних валют, створення резервної валюти та резервних валютних фондів. При цьому вперше механізм спільного "плавання" і ЕКЮ були включені в одну систему. Як наслідок - збільшилися джерела засобів для проведення валютних інтервенцій, можливі межі коливання курсів національних валют були встановлені в межах ±2,25 %. Дуже часто інтервенції проводилися водночас банками країн, курси валют яких досягли протилежних допустимих меж взаємних відхилень. Банк сильної валюти купував слабку, а банк слабкої валюти продавав сильну. Проте купівля сильної валюти означає для країни зі слабкою валютою затрату валютних резервів, що змушує посилювати грошово-кредитну політику. Ця система надавала односторонню перевагу країнам із сильною валютою.

Введення механізму підтримки валютних курсів та системи валютних інтервенцій сприяло створенню системи коротко-і середньострокового кредитування, до якої входили такі елементи:

- система кредиту типу "своп" між центральними банками, курси валют яких досягли допустимих меж;

- надкороткостроковий кредит ЄФВС і ЄВІ в середньому на 45 днів із правом пролонгування на 3 місяці;

- валютний кредит центральних банків строком на 3 місяці з правом дворазового подовження. Ці кредити надавалися автоматично;

- середньострокові фінансові кредити (від 2 до 5 років) для вирівнювання платіжного балансу. Ці міждержавні кредити країна-член могла отримати лише з дозволу Ради міністрів ЄЕС за умови проведення конкретної стабілізаційної програми та використання кредиту частинами.

Пізніше, фонди коротко - та середньострокового кредитування були перетворені на Європейський валютний фонд, який замінив Європейський фонд валютної співпраці. Також було створено додатковий кредитний механізм з метою вирівнювання диспропорцій економічного розвитку країн-членів у таких двох формах:

А) спільні позики країн ЄЕС на світовому ринку для кредитування країн-членів зі значним дефіцитом платіжного балансу;

Б) було введено новий інструмент спільноти (НІС) з березня 1979 р. для довгострокового кредитування інвестицій у сфері енергетики, телекомунікацій, а також для малих та середніх підприємств.

Для найменш розвинутих країн - членів ЄЕС надавалися пільги, субсидії, кредити Європейського інвестиційного банку.

До найбільш реальних досягнень ЄВС доцільно віднести створення ЕКЮ, якій вдалося отримати окремі риси світової валюти, але не вдалося стати нею повною мірою, режим узгодженого коливання валютних курсів у вузьких межах, відносна стабілізація валют, розвиток кредитно-фінансового механізму підтримки країн-членів, міждержавне та елементи наднаціонального регулювання економіки.



Схожі статті




Міжнародні валютно-кредитні відносини - Патика Н. І. - 3.2. Механізм роботи Європейської валютної системи

Предыдущая | Следующая