Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю. Г. - 1.3.9. Які особливості розвитку митно-тарифного регулювання в Україні?

Митно-тарифне регулювання ЗЕД в Україні почало розвиватися з 1991 р. Правовою основою його став Закон України "Про Єдиний митний тариф", прийнятий 5 лютого 1992 р. [56; 25; 26].

Період 1991-1993 рр. характеризується досить ліберальним зовнішньоторговельним режимом. На більшість товарних позицій імпортні тарифи були на рівні 0-10%. Тільки на незначну частину товарів накладалася ставка 15-30%, а максимальний рівень складав 50% (алкогольні і тютюнові вироби). Рівень ставок ввізного мита визначався в залежності від ступеня обробки й економічної доцільності ввозу того чи іншого товару. На товари, імпортовані з країн, що розвиваються, не накладалися мита, а на товари з промислово розвинутих країн, з якими Україна мала угоду про РНС, оподатковування здійснювалося за пільговими ставками.

Поступово починає підсилюватися орієнтація митно-тарифного регулювання на підтримку розвитку експорту.

Період 1994-1995 рр. характеризується ліберальною експортною й імпортною політикою. У 1994 р. кількісні експортні обмеження по багатьом видам товарів були скасовані. Виключення склали товари, що підлягають "добровільним" експортним обмеженням у рамках міжнародних угод (текстиль, сталь), а також деякі стратегічні товари, внесені до списку "спеціального" експортного режиму (сталь, вугілля, нафтопродукти, електроенергія, дорогоцінні метали і камені). У той же час ставки ввізного мита були значно підвищені у фіскальних цілях на високоліквідну продукцію і підакцизні товари. Таким чином, механізм регулювання був спрямований насамперед на одержання податкових надходжень і, у другу чергу, - на захист національного виробника. Значна кількість пільг, наданих законодавством окремим суб'єктам ЗЕД, створила нерівні умови конкуренції на внутрішньому ринку.

Знижуються ставки на енергоносії і сировину. Закладаються основи для проведення погодженої митно-тарифної політики: створюється Митно-тарифна рада при Кабінеті Міністрів України і приймається перша постанова по зміні ставок ввізного мита.

Починає діяти режим вільної торгівлі з Російською Федерацією і Республікою Білорусь.

Період 1996-1998 рр. характеризується протекціоністською політикою захисту національного товаровиробника. Посилення протекціонізму відбувається поряд із заходами для зміни системи митно-тарифного регулювання в зв'язку з переговорним процесом про вступ України до СОТ. Скасовується національна система преференцій. Механізм тарифного регулювання спрямований на захист вітчизняного товаровиробника. Мають місце фіскальні надходження від тарифів переважно за рахунок підвищення ставок на імпорт високоліквідної на українському ринку продукції (в основному, підакцизні товари), а також за рахунок заходів, зв'язаних з визначенням митної вартості, тарифної позиції і країни походження товару.

Для постачання сировини для виробничих потреб вводяться мінімальні ставки ввізного мита. На експорт деяких видів продукції вводиться експортне мито, що має переважно заборонний характер (вовна, шкіра тварин, чорні і кольорові метали й ін.). Продовжують застосовуватися пільги окремим категоріям суб'єктів ЗЕД. Активно використовується режим вільної торгівлі з країнами СНД і Балтії. У зв'язку з обмеженістю заходів тарифного регулювання (стосуються лише близько 30% імпорту) і нетарифного регулювання поступова перевага віддається адміністративним і технічним заходам.

Таким чином, Україна прийшла до висновку про передчасність лібералізації зовнішньої торгівлі і зробила ставку на політику протекціонізму. Вирішальну роль у прийнятті такого рішення зіграли два фактори: зменшення ємності внутрішнього ринку і різке падіння обсягів національного виробництва.

У період 1998-1999 рр. Україна починає удосконалювати систему митно-тарифного регулювання відповідно до норм СОТ. Поступово лібералізується імпортний режим. Це, зокрема, зв'язано з необхідністю виконувати зобов'язання перед міжнародними фінансовими організаціями по лібералізації зовнішньоторговельного режиму. Поступово скасовується застосування ставки мінімальної митної вартості. Істотно зменшилася кількість рішень по зміні ставок ввізного мита. Приймаються рішення, спрямовані на стимулювання внутрішнього виробництва, тобто ставки мита знижувалися на сировину, підвищувалися на готову продукцію, аналоги якої випускалися в Україні. Були знижені ставки імпортного мита на значну номенклатуру товарів текстильної промисловості відповідно до зобов'язань перед ЄС.

Готується новий Єдиний митний тариф України на базі Української класифікації товарів ЗЕД. Створюється законодавча база щодо приєднання до Конвенції по гармонізованій системі опису і кодування товарів, оптимізується тарифна номенклатура.

Починаючи з 2000 р. застосовується політика селективного протекціонізму.

У зв'язку з поновленням переговорного процесу про вступ України у СОТ і переговорами з ЄС по зменшенню рівня ввізного мита на текстиль і одяг у 2000 р. був поступово зменшений загальний рівень імпортних тарифів. Розмір максимальних ставок ввізного мита був зменшений до 25%. Також були зменшені ставки імпортного мита до рівня 0-17% на різноманітний асортимент товарів і продукції легкої промисловості (пересічно ставка дорівнювала 6,9%).

Були внесені зміни у ставки ввізного мита на продукцію хімічної промисловості, окремі види сільськогосподарської техніки і запасних частин до неї, товари широкого вжитку, які не виготовлялися чи виготовлялися в недостатній кількості в Україні. Зменшилася кількість підакцизних товарів. Досить високим залишається рівень ставок тарифів на сільськогосподарські товари і продукти харчування. Знижено митні тарифи на текстиль і одяг відповідно до домовленостей з ЄС. Почали використовуватися антидемпінгові заходи.

Важливим питанням у даний час є трансформація митного тарифу в процесі вступу України до СОТ. З 1994 р. Україна веде переговори про приєднання до ГАТТ і вступу до СОТ. У зв'язку з цим національне законодавство поступово приводиться у відповідність з вимогами ГАТТ/СОТ, основною метою яких є лібералізація торгівлі і зняття обмежень у цій сфері. У 1996 р. Указом Президента України № 255/96 була затверджена "Концепція трансформації митного тарифу України на 1996-2005 рр. відповідно до систем ГАТТ/СОТ". Ця Концепція визначає основні принципи і напрямки поступового зниження ставок ввізного мита в процесі переговорів про доступ на ринки товарів у рамках вступу України у СОТ.

Мета Концепції:

❖ інтеграція економіки України у світову ринкову систему;

❖ приведення товарної номенклатури і рівня ставок ввізного мита до норм і вимог угод СОТ і Гармонізованої системи опису і кодування товарів;

❖ установлення режиму найбільшого сприяння в сфері зовнішньої торгівлі з країнами-членами СОТ;

❖ забезпечення стабільного і прогнозованого розвитку економіки України, залучення іноземних інвестицій.

Кінцева мета трансформації митного тарифу України - досягнення середньозваженого рівня ставки ввізного мита не більше 14%.

В даний час близько 18% діючих ставок дорівнює граничному рівню, встановленому в Концепції, близько 10% - перевищують граничний рівень і близько 72% - установлено нижче граничного рівня.

Структура видів ввізного мита характеризується наступними даними. До 1996 р. в Україні застосовувалися тільки адвалорні ставки ввізних мит. З 1996 р. за рішенням Уряду почали застосовуватися комбіновані (1,4% від загальної кількості ставок ввізних мит) і специфічні ставки імпортних мит (3%). Введення цих видів ставок було спрямовано на попередження зниження суб'єктами ЗЕД митної вартості товарів і стримування ввозу низькоякісної продукції. Це сприяло підтримці вітчизняного товаровиробника і захисту внутрішнього ринку. В даний час основу ставок ввізного мита складають адвалорні ставки (79,8%). Специфічні і комбіновані ставки складають відповідно 17,18% і 3,02% і застосовуються до деяких товарів з розділів І-IV товарної номенклатури України (Товарної класифікаційної схеми Єдиного митного тарифу) і підакцизних товарів.

Товари розділів І-IV ТН складають найбільш чуттєву для українського ринку групу. Максимальні ставки ввізного мита встановлені на м'ясо, харчові субпродукти, цукор, картоплю, овочі, олію соняшникову, масло вершкове. Мінімальні ставки ввізного мита на рівні 0% установлені на такі продовольчі товари, як кокосові горіхи, горіхи кешью, виноград сушений, кава нежарена, чай зелений, і чорний для промислової переробки, пшениця тверда і м'яка, боби соєві, пальмова і кокосова олія й ін. У цілому рівень діючих ставок імпортного тарифу на окремі види сільськогосподарської продукції досить високий у порівнянні зі ставками мита на інші види товарів. При цьому тариф, який необхідно сплатити при митному оформленні цих товарів, часто перевищує їхню митну вартість. Отже, рівень ставок ввізного мита на товари розділів І-IV ТН несе обмежувальний характер.

В Україні спостерігається тенденція до зниження рівня оподатковування товарів імпортним митом. Пересічне його значення в 1998 р. складало 12,74%, у 1999 р. - 11%, у 2001 р. - 10,2%, що свідчить про трансформацію торгового режиму України від помірного до відкритого.

З окремими країнами Україною укладені угоди про вільну торгівлю, а також угоди про надання режиму найбільшого сприяння чи національного режиму.


Схожі статті




Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю. Г. - 1.3.9. Які особливості розвитку митно-тарифного регулювання в Україні?

Предыдущая | Следующая