Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю. Г. - 1.1.2. В чому полягають специфічні риси міжнародної торгівлі?

Міжнародна торгівля не особлива сфера міжнародної економіки. Вона має ряд специфічних рис, котрі відрізняють міжнародну торгівлю від внутрінаціональної: соціально-культурні відмінності країн; самостійна національна економічна політика; кредитний, валютний, суверенний, трансферний ризики, урядове регулювання міжнародної торгівлі [47, с. 9-15; 57, с. 37-42; 77, с. 23-25].

Соціально-культурні відмінності країн. Країни, які беруть участь в міжнародній торгівлі, відрізняються одна від одної звичаями, мовою, пріоритетами, культурою. І хоча такі відмінності не впливають істотно на міжнародну торгівлю, вони ускладнюють відносини між урядами і вводять багато нових елементів у діяльність міжнародних підприємств. Недостатнє знання звичаїв, законів країни експортера чи імпортера призводить до невизначеності і недовіри між продавцем і покупцем.

Самостійна національна економічна політика. Національна економічна політика може: дозволити вільний потік товарів і послуг між країнами, регулювати чи заборонити його і тим самим істотно впливати на міжнародну торгівлю.

Для підтримання збалансованості міжнародних платежів країна повинна пов'язувати свою економіку із світовою економікою, тобто проводити політику, яка 6 забезпечувала конкурентоспроможність цін і витрат у порівнянні з іншими країнами і не допускала б розбіжностей між внутрішнім законодавством і міжнародним регулюванням, котрі могли б призвести до конфліктної ситуації у сфері зовнішньої торгівлі.

Якщо внутрішня економічна політика держави шкодить її зовнішній стабільності, то негативні наслідки цього відчувають всі торгуючі країни. Для функціонування міжнародної торгівлі в атмосфері свободи уряди країн повинні проводити узгоджену з торгівельними партнерами внутрішню і міжнародну політику, яка не ущемляє інтересів кожної зі сторін. Якщо національна економічна політика у сфері міжнародної торгівлі грунтується лише на внутрішніх інтересах держави без погодження або без консультацій з її торгівельними партнерами, то це призводить до виникнення політичної напруженості між партнерами (обкладання окремих товарів митами, введення квот на імпорт тощо). Отже, міжнародна торгівля часто виступає об'єктом впливу самостійної національної економічної політики окремих держав.

Кредитний ризик. При здійсненні міжнародної торгівлі необхідно мати час для перевезення товару, тому експортер піддається ризику і потерпає від незручностей, пов'язаних з часом, котрий потрібен для перевезення товару за кордон і отримання платежу. Розрив у часі між заявкою іноземному постачальникові і отриманням товару пов'язаний, як правило, з тривалістю періоду перевезення і необхідністю підготовки відповідної документації для перевезення.

Час і відстань створюють кредитний ризик для експортера. Експортерові для фінансування підготовки і доставки товару за кордон можуть знадобитись додаткові кошти, за якими він звертається в банк. При цьому кредит потрібен на більш тривалий час, ніж йому необхідно було б, якби він продавав товари на внутрішньому ринку своєї країни. Експортер повинен виконати свої зобов'язання у відповідності зі строками і умовами кредитної угоди. Однак може виникнути ризик неповернення боргу. Це може бути викликано за таких умов:

А) якщо товар знаходиться в іншій країні, покупець став власником товару, а потім відмовився заплатити за нього;

Б) якщо покупець відмовився прийняти товар після того, як він був доставлений в його країну.

У експортера є декілька варіантів вирішення проблеми, що робити з товаром, який знаходиться в іншій країні: знайти іншого покупця; відмовитись від товару, пройти кліринг (очистити товар від мита на експорт), сплатити мито і здати на товарний склад або відправити товар назад до вітчизняного порту. Однак всі ці варіанти непривабливі і пов'язані зі збитками.

Валютний ризик. Міжнародна торгівля відбувається між країнами, що мають різні валютні системи, які зумовлюють обмін однієї валюти на іншу. Через неусталеність валютних курсів виникає валютний ризик. Валютний ризик - це небезпека валютних втрат внаслідок зміни курсу валюти ціни по відношенню до валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельної угоди і здійсненням платежу за цією угодою.

Однією з проблем імпортера є необхідність отримання іноземної валюти для виконання платежу. Валютний ризик для нього виникає, якщо підвищується курс валюти ціни по відношенню до валюти платежу.

У експортера може виникнути проблема обміну отриманої іноземної валюти своєї країни, він зазнає збитків при зниженні курсу валюти ціни по відношенню до валюти платежу, оскільки отримає меншу реальну вартість у порівнянні з контрактною.

Наприклад, в контракті на купівлю-продаж товару між імпортером з США і експортером з України встановлено, що валютою ціни (ВЦ) є валюта країни-експортера (України), а валютою платежу (ВП) - валюта країни-імпортера (США). Якщо імпортер з США закуповує товари у постачальника з України за 50000 грн. при обмінному курсі дол. 5,5 грн., імпортер очікує, що заплатить за ці товари (50000:5,5) 9091 дол. Однак, якщо на дату платежу обмінний курс буде 1 дол. = 5,3 грн. (тобто 1 дол. впаде в ціні відносно гривні), імпортер заплатить 9434 дол., що на 343 дол. більше, ніж передбачалося.

Український експортер отримає 50000 грн. і не втратить від зміни валютного курсу. Однак, якщо валютою контракту (ВЦ - ВП) є валюта країни-імпортера, тобто долари США, то український експортер має отримати 9091 дол., а не 50000грн., і американський імпортер не буде мати валютного ризику. Навпаки, український експортер зазнає збиток внаслідок зміни валютного курсу з 5,5 грн. до 5,3 грн., оскільки отримає лише 48182 грн. (9091 дол. х 5,3) замість 50000 грн.

Валютний ризик може бути зменшений завдяки підписанню форвардних валютних контрактів, валютних опціонів, позики в іноземній валюті за фіксованим курсом обміну, а потім погашення позики за рахунок майбутніх надходжень у цій валюті.

Урядове регулювання міжнародної торгівлі. Серйозною перешкодою в міжнародній торгівлі можуть виявитись урядові постанови щодо експорту та імпорту товарів та послуг. До них, зокрема, можуть відноситись:

❖ постанови, щодо валютного регулювання. Система валютного контролю за припливом і відпливом іноземної валюти в країну і з країни регулює міжнародний рух товарів, послуг і капіталу;

❖ ліцензування експорту і імпорту, імпортні та експортні квоти, експортні та імпортні мита, ембарго та інші інструменти торгівельної політики;

❖ постанови, що стосуються стандартів якості, безпеки, охорони здоров'я, гігієни, патентів, торгівельних марок, упаковки товарів та обсягу інформації, яка наводиться на упаковках.

Суверенний ризик. Суверенний ризик можливий тоді, коли суверенний уряд країни:

❖ отримує позику від іноземного кредитора;

❖ стає боржником іноземного постачальника;

❖ видає гарантію на позику від імені третьої сторони у своїй країні, але потім або уряд, або третя сторона відмовляється погасити позику і заявляє про імунітет від судового переслідування. Експортер буде безсилим стягнути борг, оскільки йому буде заборонено проводити свої вимоги через суд.

Трансферний ризик. Трансфер-ризик - це ризик неможливості переказу коштів в країну експортер., у зв'язку з валютними обмеженнями в країні покупця (імпортера) або з відсутністю валю. з відмовою уряду країни-імпортера в наданні цієї валюти з будь-яких інших причин.


Схожі статті




Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю. Г. - 1.1.2. В чому полягають специфічні риси міжнародної торгівлі?

Предыдущая | Следующая