Міжнародна економіка - Козак Ю. Г. - ГЛАВА 4. СТАНДАРТНА МОДЕЛЬ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Ключові поняття

Теорія порівняльних переваг; теорія витрат заміщення; криві виробничих можливостей; постійні та зростаючі витрати заміщення; автаркія; гранична норма трансформації; криві байдужості; гранична норма заміщення; рівноважна відносна ціна; повна та неповна спеціалізація; виграш від обміну; виграш від спеціалізації; криві взаємного попиту; модель загальної рівноваги; умови торгівлі; еластичність експорту та імпорту; експорторозширююче; імпортозамінне та нейтральне зростання.

4.1. Порівняльні переваги та постійні витрати заміщення

Теорія порівняльних переваг Д. Рікардо, як відмічалося раніше (див. главу 3), грунтується на трудовій теорії вартості. Це означає, що відносна вартість товару визначається кількістю праці, витраченої на її виготовлення. Праця є однаковим та єдиним фактором виробництва. Ці припущення неправильні і тому трудову теорію вартості не можна використовувати для пояснення порівняльних переваг. У реальному житті праця не є єдиним фактором виробництва і не використовується в однаковій фіксованій пропорції у виробництві всіх товарів (існують як трудомісткі, так і капіталомісткі товари).

У виробництві багатьох товарів існують визначені можливості заміщення (заміни) одних факторів виробництва іншими, а окремі види праці мають відмінності щодо кваліфікації, продуктивності, оплати.

Обгрунтувати теорію порівняльних переваг не тільки на витратах праці, а й на інших факторах виробництва допомогла теорія заміщення, на якій грунтується стандартна модель міжнародної торгівлі. Теорію порівняльних переваг на основі теорії витрат заміщення пояснив у 1936 р. австрійський економіст Готтфрід Хаберлер.

Згідно з теорією витрат заміщення, вартість одного товару визначається кількістю другого товару, яким слід пожертвувати для звільнення ресурсів, достатніх для виробництва додаткової одиниці першого товару. Країна з меншими витратами заміщення у виробництві будь-якого товару має і порівняльні переваги по цьому товару, а також і, одночасно, порівняльну невигідність по другому товару.

Така модель порівняльних переваг розглядає ситуацію в умовах постійних витрат заміщення [46, с. 61-65; 71, с. 31-34].

Витрати заміщення графічно можливо зобразити за допомогою межі виробничих можливостей (кривої трансформації виробничих можливостей), яка показує альтернативні комбінації двох товарів. Ці альтернативні комбінації країна може виробляти, повністю використовуючи всі виробничі ресурси, найкращі технологи, які має. Розглянемо конкретний приклад з кривими виробничих можливостей для товарів І та II в країнах А та В (табл.4.1; рис.4.1).

Таблиця 4.1

Виробничі можливості для двох товарів у двох країнах

Країна АКраїна В
Кількість
Товар ІТовар IIТовар ІТовар II
1800600
150205020
120404040
9060Зо60
60802080
3010010100
01200120

Дані, наведені в табл.4.1, свідчать, що країна А може виробляти 180 одиниць товару І (1801) та 0 одиниць товару II (0 II), або 150 І та 20 II і так далі до 0 І та 120II. Кожні 30 І, від виробництва яких країна А відмовляється, звільняють ресурси, які дозволяють виробляти додатково 20 II. Це свідчить, що 30 І = 20 II, тобто той самий обсяг ресурсів дозволяє виробляти або 30 І, або 20 II. Звідси витрати заміщення однієї одиниці товару І в країні А дорівнюють 2/3 товару II (і 1=2/3 II) і залишаються постійними при всіх можливих виробничих комбінаціях двох товарів.

Країна В може збільшити випуск товару II на 20 одиниць за кожні 10 одиниць товару І, від яких відмовиться, тобто витрати заміщення в країні В становлять 1 1=2 II і теж залишаються постійними.

Виробничі можливості країни А та В представлені лініями виробничих можливостей на рис.4.1. Кожна точка на лінії представляє одну альтернативну комбінацію товарів 1 та II. Так, у точці £ країна А виробляє 90 одиницю товару І та 60 одиницю товару II, а країна В у точці £' виробляє 401 та 40II.

межа виробничих можливостей країн а та в

Точки, які розташовані нижче від лінії виробничих можливостей, відображають можливі, але неефективні варіанти виробництва двох товарів (країна або не повністю використовує свої ресурси, або застосовує гіршу технологію). Точки, які розташовані вище від межі виробничих можливостей, відображають варіанти, які при тих ресурсах та технологіях, що мас країна, не можуть бути реалізовані.

Постійні витрати виникають у випадку, якщо фактори виробництва однорідні, однієї якості та взаємозамінними. Тоді, наприклад, якщо кожна країна буде спрямовувати ресурси виробництва товару II на виробництво товару І, то вона не повинна використовувати менший обсяг або менш придатні для виробництва товару І ресурси незалежно від того, скільки всього товару І вже виробляється. Отже, постійні витрати свідчать про те, що для виробництва кожної додаткової одиниці другого товару необхідно відмовитися від незмінної кількості першого товару.

Розглянутий приклад показує, що витрати заміщення товару І дорівнюють кількості товару II, від якої країни повинні відмовитися для того, щоб звільнити ресурси, які достатні для виробництва однієї додаткової одиниці товару І. Це називається граничною нормою трансформації. Витрати заміщення в країнах А та В неоднакові і ця різниця виявляється в різному нахилі лінії межі виробничих можливостей (кривої трансформації виробничих можливостей). Нахил кривої трансформації для країни А складає 120/180 = . 2/3, тобто дорівнює витратам заміщення товару І в країні А і є постійним. Нахил кривої трансформації для країни В складає 120/60 = 2, що також дорівнює витратами заміщен-

В умовах постійних витрат враховується лише пропозиція товарів в кожній з країн і попит не аналізується. В основі міжнародної торгівлі лежить те, що, по-перше, витрати є постійними для кожної країни, але різні між ними; по-друге, країни мають порівняльні переваги за різними товарами, що відображається в різниці відносних цін на товари.

В умовах автаркії країна споживає тільки ті товари, які виробляє. Тому межа виробничих можливостей є одночасно межею споживання. В умовах вільної торгівлі країна А спеціалізується на виробництві товару І і виробляє його в точці С на своїй межі виробничих можливостей (180 І та 0 II). В той же час, країна В спеціалізується на товарі II та виробляє його в точці С' (0 І та 120 II). Країна А може здійснити, наприклад, обмін із країною В 70 одиниць товару І на 70 одиниць товару II, і тоді припиняє споживання в точці N (1101 та 70ц), а країна В припиняє споживання в точці N (701 та 50 II). Внаслідок цього країна А виграє від торгівлі 20 одиниць товару І (110 І - 90 І) та 10 одиниць товару II (70II - 60II), а країна В - відповідно 30 1 (701 - 40 І) та 10 II (5011-40 II).

Таким чином, можна підрахувати загальний виграш від торгівлі. В умовах автаркії країни А та В в цілому виробили 130 І (90 1 + 401), а при спеціалізації - 1801 (товар І виробляє тільки країна А), тобто загальний виграш становить 50 І (180 І - 130 І). По товару II в умовах ізоляції країни виробляли 100 II (60II + 40II), а при спеціалізації - 120 II (виробляє тільки країна В) і загальний виграш становить 20 II (120 II - 100II).

Розглянута модель порівняльних переваг в умовах постійних витрат заміщення свідчить проте, що закон порівняльних переваг може грунтуватися не тільки на трудовій теорії вартості, а на теорії витрат заміщення.

Ця модель розглядає ситуацію повної спеціалізації країн на товарах своєї відносної переваги і припинення виробництва товарів, по яким відносну перевагу мають інші країни. Однак постійні витрати не відповідають реальним умовам життя. їх розгляд слугує переходом до розгляду більш реалістичної ситуації із зростаючими витратами (витрати заміщення одного товару іншим, як правило, є зростаючими).


Схожі статті




Міжнародна економіка - Козак Ю. Г. - ГЛАВА 4. СТАНДАРТНА МОДЕЛЬ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Предыдущая | Следующая