Міжнародна економіка - Козак Ю. Г. - РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ ТОВАРАМИ ТА ПОСЛУГАМИ

РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ ТОВАРАМИ ТА ПОСЛУГАМИ
ГЛАВА 2. СУТНІСТЬ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ТА БАЗОВІ ПОНЯТТЯ

Ключові поняття

Міжнародна торгівля; країни-експортери; країни-імпортери; експорт; імпорт; торговельне сальдо; торговельний обіг; виграш від торгівлі; модель часткової рівноваги; географічна та товарна структура міжнародної торгівлі; світовий товарний ринок; внутрішній та зовнішній ринок; "ринкові" та "неринкові" товари; баланс попиту та пропозиції.

2.1. Загальна характеристика міжнародної торгівлі

У сучасному світі однією з основних рушійних сил економічного розвитку виступає міжнародна торгівля, яка є сферою міжнародних економічних відносин і являє собою сукупність зовнішньої торгівлі товарами, послугами, продукцією інтелектуальної праці усіх країн світу.

Міжнародна торгівля товарами була історично першою і до певного часу головною сферою міжнародних економічних відносин. Лише наприкінці XX ст. провідну роль у системі міжнародної економіки почали відігравати різноманітні форми фінансових операцій. Але значення міжнародної торгівлі і тепер дуже суттєве. Про це свідчить зростання обсягів міжнародної торгівлі. Економісти навіть стверджували про вибуховий характер цього зростання в 90-х роках XX ст., коли обсяги міжнародної торгівлі зростали на 6% щорічно. За останні ЗО років міжнародна торгівля досягла най вищих темпів зростання в 2000 р. - 12,5%, що становило приблизно 8 трлн дол. США. За даними експертів ОЕСР, обсяг міжнародної торгівлі в 2006 р. зріс на 9,6%, у 2007 р.- на 7,7, у 2008 p.- 8,4% [60, с. 4]. Такий прискорений розвиток міжнародної торгівлі пов'язаний насамперед з посиленням процесу лібералізації міжнародних відносин, підвищенням попиту на промислові товари, частка яких у сукупному обсязі світового експорту становить 70%, а також із поглибленням поділу праці, спеціалізації і кооперування виробництва.

Швидкі темпи зростання міжнародної торгівлі сприятливо впливають на економіку країн, що розвиваються, стимулюючи їх експорт. Середньорічне зростання експорту цих країн за 2003-2006 pp. становило в середньому близько 12% (табл2.1; рис.2.1) [37, с. 1; ].

Таблиця 2.1

Динаміка розвитку світової торгівлі товарами та послугами за даними МВФ

ПоказникиТемпи приросту
2003 р.2004 р.2005 р.2006 р.
Світова торгівля товарами та послугами4,99,97,47,6
Імпорт
Промислово розвинуті країни3,68,56,56,3
Країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою8,915,512,011,0
Експорт
Промислово розвинуті країни2,88,15,96,8
Країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою10,713,89,99,7

економічне зростання в країнах, що розвиваються, порівняно з промислового розвинутими країнами

Міжнародна торгівля, як і раніше, залишається важливим стимулом зростання міжнародної економіки. Міжнародні торговельні потоки помітно випереджають зростання світового обсягу виробництва (рис.2.2).

темпи зростання обсягів світової торгівлі та світового валового продукту

Це відбувається внаслідок поглиблення міжнародного поділу праці, становлення та розвитку нових видів поділу праці, які лежать в основі міжнародної економічної інтеграції та внутрішньо фірмового обміну. У зв'язку з цим досить відзначити, що в ЄС - найбільш інтегрованому міжнародному економічному угрупованні - торгівля випереджає виробництво в 3 рази.

Провідні експортери та імпортери у світовій торгівлі представлені в таблиці 2.2 []

Таблиця 2.2

Основні країни-експортери та країни-імпортери у світовій торгівлі товарами в 2005р.

Країни-експортериОбсяг,

Млрд

Дол.
Частка,

%
Країни-імпортериОбсяг,

Млрд

Дол.
Частка,

%
Німеччина3016,09.8США1727,016.8
США927,09.0Німеччина801,07,8
Китай752.27.3Китай631,86,1
Японія550.55.3Велика Британія483.74.7
Франція443,44.3Франція473,34,6
Велика Британія372.73.6Японія451,14,4
Італія371,93,6Італія369,23,6
Нідерланди365.!3,5Нідерланди326,63,2
Канада364,83,5Канада317,73,1
Південна Корея288.22,8Гонконг291,62,8
Гонконг286,32,7Іспанія271,82,6
Бельгія269,62,6Бельгія264,52,5
Росія245,02.4Південна Корея256,02,4
Мексика213,72,1Мексика223,72,2
Сінгапур204,82,0Швейцарія135,01,3
Світ10330100,0Світ10300100,0

З таблиці видно, що шість із провідних країн-експортерів і вісім з провідних країн-імпортерів знаходяться в Західній Європі, що свідчить про ключову роль цього регіону в світовій економіці.

Порядок країн не один і той самий для експортуючих і імпортуючих країн. Так, четверте місце Японії в списку експортуючих країн і шосте в списку імпортуючих свідчить про пасивний торговельний баланс.

Сукупний експорт цих 15 країн становить 64,6% світового експорту, а сукупний імпорт * 68,2% світового імпорту. На решту країн припадає 35,4 та 31,8% відповідно.

Суттєве значення міжнародної торгівлі підтверджується тим, що нині жодна країна світу не може обійтися без зовнішньої торгівлі. Всі країни так чи інакше залежать від міжнародної торгівлі. Але міра залежності у них різна. Вона визначається як відношення половини вартісного обсягу зовнішньоторговельного обігу (експорт + імпорт) до валового внутрішнього продукту:

За цим показником усі країни можна розподілити на три групи: високо-залежні (45-93%), середньо-залежні (14-44%) та низько-залежні (2,7-13%).

Країни з високою залежністю - це, як правило, країни, що розвиваються, або мають невеликі території, що й зумовлює їх дуже високий рівень відкритості економіки: Бруней - 453%. Об'єднані Арабські Емірати - 49,5, Македонія - 69,8, Бельгія і Люксембург - 49,6, Панама - 30,3, Синшіур - 93%.

До країн із середнім ступенем залежності належать, в основному великі розвинуті країни (Німеччина, Велика Британія, Франція).

До країн з низьким ступенем залежності належать країни, які орієнтуються на власний економічний потенціал, і країни, слабо розвинуті в економічному відношенні, котрі через це не можуть перейти до відкритої економіки. Це Заїр - 2,7%, Ліберія - 3,8. Бразилія і Японія - 7,2, США - 8,7, Сомалі - 1 ІД, Білорусь - 13%. Значення міжнародної торгівлі в системі міжнародної економіки зумовлено тим, що її підгрунтям є важливі чинники та доцільність міжнародного обміну товарами та послугами.

До чинників, що зумовлюють необхідність міжнародної торгівлі, належать:

- виникнення світового ринку;

- нерівномірність розвитку окремих галузей у різних країнах. Продукція найбільш розвинутих галузей, котру неможливо цілком реалізувати на внутрішньому ринку, вивозиться за кордон. Іншими словами, виникає потреба збуту продукції на зовнішніх ринках і необхідність отримання певних товарів іззовні;

- тенденція до безмежного розширення розмірів виробництва. Оскільки місткість внутрішнього ринку обмежена платоспроможним попитом населення, виробництво переростає межі внутрішнього ринку, і підприємці кожної країни ведуть боротьбу за зовнішні ринки;

- прагнення отримати вищі прибутки у зв'язку з використанням дешевої робочої сили та сировини з країн, що розвиваються.

Міжнародна торгівля доцільна тоді, коли вона приносить який-небудь втрат. Він може бути отриманий на рівні країни, споживачів, міжнародної фірми, вітчизняної імпортоконкуруючої фірми.

Беручи участь у міжнародній торгівлі, країни отримують:

- можливість експортувати ті товари, у виробництві яких ширше споживаються ресурси, котрі є в них у порівняно великій кількості;

- можливість імпортувати такі товари, для виробництва яких потрібно було б витратити багато порівняно обмежених у неї ресурсів;

- ефект економії на більших масштабах виробництва, спеціалізуючись при цьому на більш вузькому наборі товарів.

Споживачі зацікавлені в міжнародній торгівлі, щоб:

- імпортувати споживчі товари за дешевшою ціною порівняно з вітчизняними або які за певними параметрами відрізняються від них кращу сторону;

- імпортувати сировину та експортувати промислові товари, що знижує внутрішні витрати виробництва, дає можливість відмовитись від випуску виробів, виготовлення яких виключно залежить від іноземних постачальників;

- експортувати вітчизняні товари, а отримані кошти використати для імпорту. Отже, споживачі виграють від збільшення кількості н різноманітності товарів,

- нижчих цін, а завдяки цьому зростає рівень їхнього добробуту.

Виграш від міжнародної торгівлі для вітчизняних міжнародних фірм виявляється в ось у чому:

Експорт товарів і послуг забезпечує вітчизняним виробникам отримання прибутку і, як правило, збільшення масштабів виробництва з меншими витратами. Крім того, експорт і імпорт можуть зменшити коливання попиту, пропозиції і цін окремих товарів;

- несподівані зміни в доступі до вітчизняних джерел сировини можуть компенсуватися протилежними змінами в імпорті сировини;

- виробники із значними обсягами зарубіжного продажу менше залежать від внутрішніх економічних умов;

- ставши учасником світового ринку, фірма може відшукувати більше способів підвищення своєї конкурентоспроможності;

- знання і досвід, отримані фірмами в процесі міжнародної торгівлі, сприяють підвищенню ефективності їхньої діяльності при проведенні маркетингових операцій на внутрішньому ринку [41, с. 25-26].

Таким чином, міжнародна торгівля при експорті товарів і послуг може збільшувати обсяги продаж)' і прибутки, а при імпорті допомагає уникнути обмежень внутрішнього ринку, знижуючи витрати на виробництво або підвищуючи якість продукції.

Вплив міжнародної торгівлі на вітчизняні імпортоконкуруючі фірми неоднозначний. Зіткнення інтересів фірми з конкуренцією з боку імпорту може призвести до негативних наслідків у вигляді звільнення частини робочої сили або до зменшення їх заробітної плати. Несприятливий ефект конкуренції з боку імпорту особливо помітний, якщо імпортоконкуруюча галузь функціонує в специфічній сфері. Однак згадані втрати, що викликані конкуренцією імпорту, тимчасові. В економіці, що розвивається, невикористані ресурси будуть переміщуватись у більш продуктивні галузі, наприклад, у галузі, що виробляють продукцію на експорт, а імпортоконкуруючі фірми будуть пристосовуватись до сприйняття нових технологій, до попиту на нові товари і послуги та до їх виробництва.

Міжнародна торгівля, як особлива сфера міжнародної економіки має ряд специфічних рис, котрі відрізняють її від внутрішньо національної торгівлі: урядове регулювання міжнародної торгівлі; самостійна національна економічна політика; соціально-культурні відмінності країн; фінансові та комерційні ризики [55, с. 8; 64, с. 23-25].

Урядове регулювання міжнародної торгівлі У кожній країні є не лише своя власна валюта, а й свій власний уряд, який активно втручається і піддає жорсткому контролю відносини міжнародної торгівлі і пов'язані з торговельними операціями валютно-фінансові відносини. Це втручання і контроль помітно відрізняються від ступеня та характеру тих, що застосовуються по відношенню до внутрішньої торгівлі. Уряд кожної суверенної країни своєю торговельною та фінансово-бюджетною політикою породжує свою власну систему ліцензування експорту та імпорту, імпортних та експортних квот, мита, ембарго, експортних субсидій, своє власне податкове законодавство тощо. Серйозною перешкодою в міжнародній торгівлі можуть виявитись урядові постанови щодо валютного регулювання (система валютного контролю за припливом і відпливом іноземної валюти в країну і з країни регулює міжнародний рух товарів, послуг і капіталу), а також постанови, що стосуються стандартів якості, безпеки, охорони здоров'я, гігієни, патентів, торговельних марок, упаковки товарів та обсягу інформації, яка наводиться на упаковках.

Самостійна національна економічна політика. Національна економічна політика може дозволити вільний потік товарів і послуг між країнами, регулювати чи заборонити його і тим самим істотно впливати на міжнародну торгівлю.

Для підтримання збалансованості міжнародних платежів країна повинна пов'язувати свою економіку із світовою економікою, тобто проводити політику, яка забезпечувала б конкурентоспроможність цін і витрат порівнянні з іншими країнами і не допускала б розбіжностей між внутрішнім законодавством і міжнародним регулюванням, котрі могли б призвести до конфліктної ситуації у сфері зовнішньої торгівлі.

Якщо внутрішня економічна політика держави шкодить її зовнішній стабільності, то негативні наслідки цього відчувають усі торгуючі країни. Для функціонування міжнародної торгівлі в атмосфері свободи уряди країн повинні проводити узгоджену з торговельними партнерами внутрішню і міжнародну політику, яка не ущемляє інтересів кожної зі сторін. Якщо національна економічна політика у сфері міжнародної торгівлі грунтується лише на внутрішніх інтересах держави без погодження або без консультацій з її торговельними партнерами, то це призводить до виникнення політичної напруженості між партнерами (обкладання окремих товарів митами, введення квот на імпорт тощо). Отже, міжнародна торгівля часто виступає об'єктом впливу самостійної національної економічної політики окремих держав.

Соціально-культурні відмінності країн. Країни, які беруть участь у міжнародній торгівлі, відрізняються одна від одної звичаями, мовою, пріоритетами, культурою. І хоча такі відмінності не впливають істотно на міжнародну торгівлю, вони ускладнюють відносини між урядами і вводять багато нових елементів у діяльність міжнародних підприємств. Недостатнє знання звичаїв, законів країни експортера чи імпортера призводить до невизначеності і недовіри між продавцем і покупцем.

Фінансові та комерційні ризики. До головних фінансових ризиків відносяться валютний та кредитний ризики.

Міжнародна торгівля відбувається між країнами, що мають різні валютні системи, які зумовлюють обмін однієї валюти на іншу. Через неусталеність валютних курсів виникає валютний ризик. Валютний ризик - це небезпека валютних втрат унаслідок зміни курсу валюти ціни по відношенню до валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельної угоди і здійсненням платежу за цією угодою.

Однією з проблем імпортера є необхідність отримання іноземної валюти для виконання платежу. Валютний ризик для нього виникає, якщо підвищується курс валюти ціни по відношенню до валюти платежу.

У експортера може виникнути проблема обміну отриманої іноземної валюти своєї країни, він зазнає збитків при зниженні курсу валюти ціни по відношенню до валюти платежу, оскільки отримає меншу реальну вартість порівняно з контрактною.

Наприклад, у контракті на купівлю-продаж товару між імпортером зі США і експортером з України встановлено, що валютою ціни (ВЦ) є валюта країни-експортера (України), а валютою платежу (ВП) - валюта країни-імпортера (США). Якщо імпортер з США закуповує товари у постачальника з України за 50 000 гри. при обмінному курсі 1 дол. = 5,5 грн., імпортер очікує, що заплатить за ці товари (50 000: 5,5) - 9091 дол. Однак, якщо на дату платежу обмінний курс буде 1 дол. = 5,3 грн (тобто 1 дол. впаде в ціні відносно гривні), то імпортер заплатить 9434 дол., що на 343 дол. більше, ніж передбачалося.

Український експортер отримає 50 000 грн і не втратить від зміни валютного курсу. Якщо ж валютою контракту (ВЦ = ВП) є валюта країни-імпортера, тобто долари США, то український експортер має отримати 9091 дол., а не 50 000 грн., і американський імпортер не матиме валютного ризику. Навпаки, український експортер зазнає збитку внаслідок зміни валютного курсу з 5,5 грн до 5,3 грн, оскільки отримає лише 48 182 грн (9091 дол. * 53) замість 50000 грн.

Валютний ризик може бути зменшений завдяки підписанню форвардних валютних контрактів, валютних опціонів, позики в іноземній валюті за фіксованим курсом обміну, а потім погашення позики за рахунок майбутніх надходжень у цій валюті

При здійсненні міжнародної торгівлі необхідно мати час для перевезення товару, тому експортер піддається кредитному ризику і потерпає від незручностей, пов'язаних з часом, котрий потрібен для перевезення товару за кордон і отримання платежу. Розрив у часі між заявкою іноземному постачальникові і отриманням товару пов'язаний, як правило, з тривалістю періоду перевезення і необхідністю підготовки відповідної документації для перевезення.

Час і відстань створюють кредитний ризик для експортера. Експортерові для фінансування підготовки і доставки товару за кордон можуть знадобитися додаткові кошти, за якими він звертається в банк. При цьому кредит потрібен на більш тривалий час, ніж йому необхідно було б, якби він продавав товари на внутрішньому ринку своєї країни. Експортер повинен виконати свої зобов'язання відповідно до строків і умов кредитної угоди. Однак може виникнути ризик неповернення боргу. Це може бути викликано за таких умов:

А) якщо товар знаходиться в іншій країні, покупець став власником товару, а потім відмовився заплатити за нього;

Б) якщо покупець відмовився прийняти товар після того, як він був доставлений у його країну.

У експортера с декілька варіантів вирішення проблеми, що робити і - товаром, який знаходиться в іншій країні: знайти іншого покупця; відмовитися від товару, пройти кліринг (очистити товар від мита на експорт), сплатити мито і здати на товарний склад або відправити товар назад до вітчизняного порту. Однак усі ці варіанти непривабливі і пов'язані зі збитками.

Кредитний ризик також може виникнути, коли уряд країни отримує позику від іноземного кредитора, чи коли видає гарантію на позику від імені третьої сторони у своїй країні, але потім або уряд, або третя сторона відмовляється погасити позику і заявляє про імунітет від судового переслідування. Експортер буде безсилим стягнути борг, оскільки йому буде заборонено проводити свої вимоги через суд.

Комерційні ризики, які пов'язані з можливістю недоодержання прибутку або виникнення збитків у процесі проведення торговельних операцій, можуть виявитися в таких випадках:

§ неплатоспроможність покупця на момент оплати товару;

§ відмова замовника від оплати продукції;

§ зміна цін на продукцію після укладання контракту;

§ зниження попиту на продукцію;

§ неможливість переказу коштів в країну експортера у зв'язку з валютними обмеженнями в країні покупця (імпортера) або з відсутністю валюти, або з відмовою уряду країни-імпортера в наданні цієї валюти з будь-яких інших причин.

Міжнародну торгівлю утворюють два зустрічних потоки товарів і послуг: експорт та імпорт [9, с. 62; 52, с. 39-40; 88, с. 32-37].

Відповідно до визначень статистичної комісії ООН під експортом розуміють:

§ вивезення з країни товарів, виготовлених, вирощених чи добутих у країні, а також товарів, раніше завезених через кордон і перероблених на митній території;

§ вивезення товарів, раніше завезених, переробка яких відбувалася під митним контролем;

§ вивезення за кордон раніше завезеного товару, що не піддавався в країні експорту якій-небудь переробці. Такий експорт називається реекспортом. Предметом реекспорту найчастіше виступають товари, реалізовані на міжнародних аукціонах і товарних біржах. До реекспорту відносять також вивезення (експорт) товарів з території вільних зон і з приписних складів1.

Під імпортом розуміють:

§ ввезення в країну товарів іноземного походження безпосередньо з країни-виробника чи з країни-посередника для особистого споживання, для промислових, будівельних, сільськогосподарських та інших підприємств або для перероблення з метою споживання усередині країни чи з метою вивезення з

§ неї;

§ ввезення товарів з вільних зон чи приписних складів;

§ ввезення через кордон раніше вивезених вітчизняних товарів, що не піддавались там переробленню. Такий імпорт називається реімпортом. До реімпорту відносяться товари, не продані на аукціоні, повернуті з консигнаційного складу, забраковаиі покупцем та ін.;

§ ввезення товарів для перероблення під митним контролем. Це товари, які ввозять у країну для перероблення з метою вивезення готової продукції, ЩО містить у собі даний товар у переробленому чи зміненому вигляді (наприклад, ввезення маслинової олії для виробництва на експорт сардинових консервів). Імпортер звичайно звільняється від сплати мита.

У вартість експорту й імпорту включаються також усі товари, що поставляються материнськими компаніями ТНК своїм дочірнім фірмам, які знаходяться на території інших країн. Так враховується внутрішньо фірмовий обмін, здійснюваний у рамках ТНК, що включається в міжнародний товарообмін.

Міжнародна торгівля характеризується торговельним сальдо і торговельним обігом. Торговельне сальдо - це різниця вартісних обсягів експорту й імпорту. Торговельний обіг - сума вартісних обсягів експорту та імпорту.

Активне торговельне сальдо - це перевищення експорту товарів і послуг над імпортом. Пасивне торговельне сальдо - перевищення обсягу імпорту над експортом.

Світовий ринок є сферою міжнародного балансу попиту та пропозиції на товари, що експортуються й імпортуються різними країнами.

Основні функціональні взаємозв'язки між внутрішнім попитом та пропозицією і попитом та пропозицією на товари на світовому ринку, кількісні обсяги експорту й імпорту, рівень ціни, за якою здійснюється торгівля, можна проілюструвати за допомогою найпростішої моделі міжнародної торгівлі або моделі часткової рівноваги, в якій використовуються криві попиту та пропозиції (рис.2.3).

Якщо світова ціна знижується, то це збільшує можливості імпорту. Проте вони не зможуть реалізуватись на практиці через обмежену пропозицію товару X. Отже, найпростіша модель міжнародної торгівлі свідчить про те, що:

- на світовому ринку зіштовхуються попит і пропозиція на товари, котрі імпортуються одними країнами і експортуються іншими;

- обсяг експорту визначається надлишком на національному ринку даного товару, а обсяг імпорту залежить від обсягу дефіциту;

- порівняння рівноважних внутрішніх цін на світовому ринку дозволяє встановити наявність надлишку пропозиції даного товару з одних країн і надлишок попиту на нього в інших країнах;

- мінімальні та максимальні рівноважні ціни внутрішнього ринку різних країн на один і той самий товар задають нижню і верхню межі світової ціни, за якою цей товар реалізуватиметься на світовому ринку;

- міжнародні потоки товарів складаються під впливом прагнення держав експортувати порівняно дешеві товари в умовах автаркії (відособленості країни), а імпортувати порівняно дорогі;

- між обсягами експорту й імпорту певного товару, з одного боку, і рівнем світової ціни на нього, з іншого боку, існує взаємозв'язок і взаємозалежність. Зміна світової ціни призводить до зміни кількості експортованих та імпортованих товарів на світовому ринку, а зміна кількості експортованих та імпортованих товарів - до зміни світової ціни;

- на конкурентному ринку виникають доцентрові тенденції, які гасять відхилення фактичної ціни світового ринку на даний товар від його рівноважного значення [23, с. 32; 52, с. 99-108; 71, с. 74-75].


Схожі статті




Міжнародна економіка - Козак Ю. Г. - РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ ТОВАРАМИ ТА ПОСЛУГАМИ

Предыдущая | Следующая