Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - 3.1. Поняття процесу управління
- Поняття процесу управління - Управлінське рішення як концентроване вираження процесу управління - Технологія прийняття управлінських рішень - Методи управління організацією - Методи прийняття управлінських рішень
3.1. Поняття процесу управління
Управлінська діяльність передбачає виконання певних функцій. Кожна функція спрямована на вирішення специфічних і складних проблем, які постають перед організацією у її діяльності. На сьогодні в теорії управління наявні досить великі розбіжності у визначенні функцій, їх диференціації та класифікації. Найчастіше в основу класифікації кладеться ступінь прояву тієї чи іншої функції в управлінській діяльності. За цією ознакою вирізняють загальні й часткові (окремі) функції. До загальних належать функції прогнозування, планування, організації, мотивації, контролю і координування (регулювання). Загальні функції визначають тільки вид управлінської діяльності незалежно від місця його виникнення. Вони властиві управлінню будь-якою організацією і будь-яким процесом в організації й у своїй сукупності складають управлінський цикл:
- прийняття управлінського рішення;
- реалізація прийнятого рішення;
- контроль за реалізацією рішення.
Взаємозв'язок загальних функцій управління та їхня взаємодія в процесі здійснення управлінського циклу може бути зображена у вигляді схеми, наведеної на рис. 13.
Окремими функціями менеджменту визначаються види діяльності, що зумовлені горизонтальним розподілом управлінської праці в організаціях і відображають їхні специфічні особливості. До таких функцій належать управління інноваціями, виробництвом, фінансами, маркетинговою діяльністю, персоналом та ін.
Рис. 13 Складові управлінського циклу
Поділ функцій на загальні і конкретні є умовним, оскільки в дійсності вони не відокремлені, а тісно переплітаються, взаємно проникаючи й доповнюючи одна одну. При цьому загальні функції наявні в кожній конкретній функції.
Зокрема, завдання пристосування виробництва до вимог і попиту ринку потребує виконання функції маркетингу, в межах якої вирішується завдання визначення основних напрямів і пропорцій розвитку виробництва (функція планування); завдання налагоджування організаційних стосунків між різними підрозділами для реалізації управлінських рішень і досягнення запланованих результатів (функція організації); завдання визначення ходу реалізації управлінських рішень (функції контролю і регулювання). Зміст кожної загальної функції визначається специфікою завдань, які вирішуються в рамках відповідної конкретної функції.
Рис. 14 Зміст процесу управління організацією
У процесі виконання функцій менеджерам доводиться приймати велику кількість рішень, здійснюючи планування, організовуючи роботу, мотивуючи працівників, яким доручається виконання роботи, контролюючи та координуючи їхні дії. Так, плануючи майбутню діяльність, менеджери визначають її цілі, способи їх реалізації та ресурси, необхідні для їх досягнення. У процесі організації діяльності приймаються рішення щодо організаційної структури, організації виробничого процесу, розподілу робіт серед виконавців та забезпечення їх виконання необхідними засобами тощо. Контроль передбачає прийняття рішень щодо вибору системи контролю (масштабів, періодичності, форм контролю), аналізу отриманої інформації та здійснення коригувальних дій. Отже, в основу процесу управління покладено прийняття управлінських рішень. Початковий імпульс для прийняття рішення дає інформація про стан параметрів об'єкту управління. Інформація надходить завдяки налагодженим комунікаційним процесам. Загалом зміст процесу управління організацією можна зобразити схемою, наведеною на рис. 14.
Процес прийняття управлінських рішень відбувається циклічно. Він починається з виявлення невідповідності параметрів плановим завданням і закінчується прийняттям і реалізацією рішень, завдяки яким можна ці відхилення ліквідувати.
Управлінський процес - це комплекс взаємопов'язаних операцій, що виконуються в певній послідовності і спрямовані на розв'язання конкретних проблем та досягнення поставлених цілей.
Центр цієї діяльності налічує три елементи процесу управління: проблема, її вирішення та люди, що беруть участь у процесі на всіх його етапах. Розглянемо їх детальніше.
Проблема - це розрив між бажаним станом (насамперед цілями) об'єкта управління і Його фактичним станом. Вирішення проблеми - засіб подолання такого розриву, вибір одного з багатьох напрямів дій, що дають змогу перейти від фактичного стану до бажаного.
Найважливіше питання управлінської практики полягає в тому, як організація може виявляти свої проблеми і як вона їх може вирішувати. Кожне господарське рішення має спрямовуватися на певну проблему, а правильне її рішення - це таке, що дає максимум вигід для організації.
Отже, проблеми виникають, коли в організації складається ситуація, яка відрізняється від запланованої. Ситуація описується сукупністю чинників і умов як внутрішнього, так і зовнішнього характеру.
До внутрішніх чинників, які залежать від самої організації, належать її цілі та стратегія, технологія та ресурси, структура виробництва та управління тощо. Вони формують організацію як систему, тому зміна одного з них зумовить необхідність вживання заходів, які б зберегли організацію як цілісну систему. Внутрішніми чинниками, що можуть викликати проблеми, є і відхилення в запланованих темпах та обсягах робіт, які виникають через неправильні дії персоналу, відсутність у працівників виконавської дисципліни або нечітке розмежування між ними повноважень. Ці проблеми зумовлені недоліками самої системи управління і їх необхідно своєчасно виявляти, усувати й унеможливлювати їх появу в майбутньому.
Дія зовнішніх чинників детально розглядалась раніше. Вони є складовими середовища, в якому функціонує організація і можуть бути як прямими, так і опосередкованими, як загрозливими для неї, так і створювати нові можливості. Зокрема, зміна смаків і пріоритетів споживачів може породити суттєві проблеми зі збутом і організація вирішуватиме їх, не просто відмовляючись від випуску звичної продукції, але й думаючи про можливість її модифікації чи про перехід на інші ринки.
Дуже часто нові проблеми криються у зміні чинного законодавства, податкової системи тощо. Виявлення проблем тепер забезпечує можливість прогнозувати проблеми в майбутньому, а отже, попереджати несподівану їх появу і збільшувати час для підготовки відповідних рішень.
Рішення - це творчий процес вибору однієї або кількох альтернатив із множинності можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Рішення визначають такі чинники:
- хто і що має здійснити;
- в які строки;
- з якими затратами праці і коштів;
- в якому порядку;
- з яким розподілом обов'язків, прав і відповідальності;
- за якої організації контролю;
- яких результатів слід очікувати.
Важливим елементом процесу управління є люди, які беруть у ньому участь і приймають найрізноманітніші за змістом, значенням і характером рішення. Характер основних рішень менеджера залежить від його місця в системі ієрархічних відносин організації, а також від предметного кола функцій, які закріплюються за ним у цій організації. Причому, чим вищим є ієрархічний рівень менеджера, тим більшою мірою в його діяльності наявні функції стратегічного планування, а чим нижчим - тим більше управлінські функції стосуються безпосереднього виконання роботи {рис. 15). Зокрема, керівники вищого рівня визначають загальні напрями діяльності підприємства, приймають ключові рішення щодо поточних справ, розробляють стратегію, формують політику організації.
Рис. 15 Розподіл видів управлінських рішень за рівнями управління
Керівники середньої ланки розробляють плани для здійснення загальних завдань, встановлених вищим керівництвом, вносять пропозиції щодо поліпшення роботи очолюваного ними підрозділу та організації в цілому, координують роботу керівників нижчої ланки. У їхній роботі переважає вирішення тактичних завдань. Керівники низової ланки (менеджери-контролери) відповідають за виконання виробничих завдань, за безпосереднє використання виділених ресурсів, контролюють роботу виконавців, реалізують плани, розроблені на вищих рівнях управління. Вони вирішують переважно оперативні завдання.
Особи, що приймають рішення, називаються Суб'єктами рішення. Це можуть бути як окремі менеджери, так і групи працівників, які мають відповідні повноваження для прийняття рішень. Відповідно розрізняють індивідуальні та групові методи прийняття рішень, у кожного з яких є свої недоліки та переваги. Зокрема, індивідуальним рішенням притаманний вищий рівень творчості, вони приймаються швидше, оскільки не потребують узгоджень. Але вони частіше виявляються помилковими, більш ризиковими, що пов'язане зі складністю та непередбачуваністю середовища, в якому діють сучасні організації. Саме тому сьогодні віддається перевага груповим рішенням. До груп залучаються фахівці в тих сферах, які стосуються проблеми, що виникла в організації. Групова робота забезпечує різнобічне дослідження проблеми, посилює мотивацію та відповідальність кожного її члена, зменшує відсоток помилок, забезпечує багатоваріантність розробок. Результати групової роботи зазвичай краще сприймаються членами організації порівняно з індивідуальними рішеннями, оскільки вважаються такими, що відображають думку колективу. Водночас групові рішення мають і свої недоліки - більші витрати часу внаслідок необхідності узгодження різних поглядів на проблему та відсутність чіткої відповідальності за прийняття остаточного рішення.
Схожі статті
-
Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - Розділ 3. ПРОЦЕС І МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ
- Поняття процесу управління - Управлінське рішення як концентроване вираження процесу управління - Технологія прийняття управлінських рішень - Методи...
-
Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - 2.6. Принципи створення ефективної організації
Важливе значення в реалізації цілей організації мають принципи управління, яких дотримуються керівники під час її створення та функціонування. Принципи...
-
Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - ПЕРЕДМОВА
В умовах створення ринкової економіки України, розвитку підприємництва, модернізації державного сектору суттєво змінюється зміст організаційних,...
-
Важливим завданням у формуванні підрозділів організаційної структури є вибір ефективного способу розподілу повноважень і відповідальності в межах...
-
- Завдання проектування організацій. Принципи побудови організаційної структури - Формування підрозділів організаційної структури - Централізація і...
-
Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - Розділ 2. СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ
- Завдання проектування організацій. Принципи побудови організаційної структури - Формування підрозділів організаційної структури - Централізація і...
-
Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - 2.2. Формування підрозділів організаційної структури
Організаційні структури створюються для того, щоб забезпечити координацію й контроль діяльності підрозділів фірми та її співробітників. Вони різняться...
-
Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - 1.4. Внутрішні складові організації та їх взаємозв'язок
Усі складні організації, незалежно від специфіки їхньої діяльності, мають спільні характеристики. Розглянемо найголовніші з них. Наявність ресурсів,...
-
Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - 1.3. Характеристики організацій
Усі складні організації, незалежно від специфіки їхньої діяльності, мають спільні характеристики. Розглянемо найголовніші з них. Наявність ресурсів,...
-
Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - 2.7. Стратегія організаційних змін
Наведені вище характеристики різних типів організаційних структур дають змогу сформулювати такі зауваження. Ефективність управління тією чи іншою фірмою...
-
Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - 1.8. Виробничий профіль (місія) організації
Оскільки системний підхід розглядає організацію як цілеспрямовану систему, стає зрозумілим, чому надзвичайно важливим для будь-якої фірми є визначення...
-
Аналіз практики функціонування як зарубіжних, так і вітчизняних фірм дає змогу виокремити певні види організаційних структур, які, у свою чергу, можна...
-
Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - 1.5. Організація й зовнішнє середовище
Як зазначалося вище, будь-яка організація, підприємство є відкритою системою, що перебуває в постійній взаємодії з тими чи іншими елементами зовнішнього...
-
Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - 1.2. Види організацій
Будь-яку формальну організацію, незалежно від її конкретного призначення, можна описати з допомогою низки параметрів, найважливішими серед яких є цільове...
-
Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - 1.6. Моделі організацій як об'єктів управління
У теорії організацій виокремлюють чотири типи моделей організації як об'єктів управління. Кожна з них відображає ту чи іншу теоретичну концепцію, що...
-
Розділ 1. ПОНЯТТЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙ - Сутність організації. Формальні Й неформальні організації - Види організацій - Характеристики організацій...
-
Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - Розділ 1. ПОНЯТТЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙ
Розділ 1. ПОНЯТТЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙ - Сутність організації. Формальні Й неформальні організації - Види організацій - Характеристики організацій...
-
Як один із визначальних системних елементів, структура управління має забезпечити не лише життєздатність, але й розвиток організації, синергічний ефект...
-
Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - Частина перша. ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ
Розділ 1. ПОНЯТТЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙ - Сутність організації. Формальні Й неформальні організації - Види організацій - Характеристики організацій...
-
Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - 1.7. Організація як система
Сучасна управлінська парадигма формувалася під впливом різних підходів до моделі організації як об'єкта управління. На її основні положення вплинули й...
-
Стратегічний менеджмент - Кіндрацька Г. І. - 1.3.3. Стадії процесу стратегічного управління
Стратегічне управління є різновидом процесу прийняття управлінських рішень і передбачає такі стадії: усвідомлення необхідності прийняття рішення, тобто,...
-
3.1. Розширене та вузьке поняття и прийняття рішень". Місце прийняття рішень у процесі управління. 3.2. Етапи раціонального вирішення проблем. 3.3....
-
2.1. Специфіка процесу управління туристичним підприємством 2.2. Планування діяльності 2.3. Організаційна функція у менеджменті туризму 2.4. Мотивація як...
-
1. Стратегічне планування та управління як складові процесу розробки стратегії Процес розробки стратегії включає стратегічне планування та стратегічне...
-
1.1. Поняття про науку управління 1.2. Організація і трактування цього поняття наукою управління 1.3. Психологія управління як наука. Її об'єкт і предмет...
-
Менеджмент - Дикань Н. В. - 2.3. Інтегровані підходи до управління
Процесний підхід уперше запропонували прихильники школи адміністративного управління, які намагалися визначати функції менеджера. Однак вони...
-
Економіка підприємства - Гетьман О. О. - 3.1. Сутність процесу управління підприємством
Перелік питань для розгляду і засвоєння: 3.1. Сутність процесу управління підприємством. 3.2. Функції управління, їх характеристика. 3.3. Методи і моделі...
-
Менеджмент організацій - Шморгун Л. Г. - Тема 1. СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ
Тема 1. Системний підхід до управління організацією Тема 2. Структура організації як об'єкта управління Тема 3. Організація управління підприємством Тема...
-
Як було відмічено раніше, радянський варіант адміністративно-командної економіки не забезпечив необхідного рівня конкурентоспроможності в порівнянні з...
-
Менеджмент персоналу - Мурашко M. I. - 2.7. Організація управління персоналом
"Коли груповий талант виходить за межі індивідуальних здібностей і оволодіває мистецтвом довіри, тоді досконалість стає реальністю" (Джо Патерно). На...
Менеджмент організацій - Федулова Л. І. - 3.1. Поняття процесу управління