Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - Розділ 5. ОСОБИСТІСТЬ І ДІЯЛЬНІСТЬ ДИТИНИ З ВАДАМИ МОВЛЕННЯ
5.1. Увага
Найважливішою умовою успішності пізнавальних процесів є їх вибірковий, спрямований характер. Із численних подразників навколишнього світу людина сприймає ті, що її цікавлять, вона уявляє щось конкретне або думає про нього. Цю особливість свідомості людини пов'язують з увагою. На відміну від пізнавальних процесів увага особливого змісту не має, це динамічний аспект усіх пізнавальних процесів.
Увага - це спрямованість і зосередженість свідомості, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної або рухової активності індивіда.
Увага може супроводжувати сенсорні, мнемічні, мисленнєві та рухові процеси. Тому залежно від об'єкта зосередженості (предмети, що сприймаються, уявлення пам'яті, думки, рухи) вирізняють такі форми уваги: сенсорну (перцептивну), інтелектуальну та моторну (Рухову).
За характером перебігу і способами здійснення розрізняють мимовільну й довільну увагу.
Мимовільна увага виникає і підтримується незалежно від усвідомлених намірів і цілей людини. Довільна увага це усвідомлено спрямована й керована Зосередженість.
Виникнення мимовільної уваги пов'язане з фізичними, психофізіологічними та психічними факторами. До основних чинників, що зумовлюють мимовільну увагу, належать різні подразники, насамперед, їх новизна для суб'єкта. Вона виявляється шляхом зміни подразника у просторі, у зв'язку із браком уже знайомих подразників або виникненням нових, незвичних. Увагу можуть привертати гучні звуки, яскраве світло, різкий запах тощо. При цьому має значення не скільки абсолютна, стільки відносна інтенсивність подразника, тобто співвідношення подразника за інтенсивністю, порівняно з іншими діючими у цей час подразниками, контрастність між ними. Наприклад, у житі червоні маки будуть помітніші, ніж сині волошки, а жовті яблука значно відрізнятимуться від зеленого листу.
Мимовільну увагу спричинюють значущі для індивіда подразники. Наприклад, на іншому боці вулиці ви одразу помічаєте серед інших людей свого знайомого. Мимовільна увага виникає поза свідомими намірами людини, без будь-яких зусиль з її боку.
Довільна увага з'являється тоді, коли людина в процесі діяльності ставить перед собою певне завдання і свідомо виробляє програму дій для його вирішення. Це й визначає виділення об'єктів уваги людини.
Увага, пов'язана з цілеспрямованою діяльністю, потребує вольових зусиль, які потрібні для організації уваги у процесі входження в роботу, якщо виникають труднощі, зменшується пізнавальний інтерес, а також коли є різні перешкоди (нові, потужні або емоційно значущі подразники).
Головна функція довільної уваги полягає в активному регулюванні психічних процесів. За допомогою довільної уваги людина здатна активно, вибірково "діставати" з пам'яті необхідну інформацію, вирізняти головне, суттєве, обирати правильні рішення, вирішувати найрізноманітніші завдання у процесі діяльності.
Для уваги характерні різні якісні показники, які називаються якостями, або властивостями, уваги. До них належать: стійкість, переключення, розподіл та обсяг уваги. Ці якості взаємопов'язані.
Стійкість - характеристика уваги за часом; визначається тривалістю збереження інтенсивної уваги. Показником стійкості є висока продуктивність діяльності протягом тривалого часу. Стійкість уваги характеризується як тривалістю її перебігу, так і рівнем концентрації протягом усього періоду. Увага може бути досить стійкою, якщо людина усвідомлює важливість, значущість роботи, яку вона виконує.
Переключення уваги виявляється у навмисному переході суб'єкта від однієї діяльності до іншої, від одного об'єкта до іншого, від однієї дії до іншої. Переключення уваги зумовлюється усвідомленою поведінкою, вимогами до діяльності (під час переходу від одного об'єкта до іншого, від однієї дії до іншої в межах певної діяльності).
Є низка показників переключення уваги: час, що витрачається у процесі переключення з однієї діяльності на іншу; продуктивність праці, якість, точність роботи (кількість помилок або їх брак).
Розподіл уваги - властивість, з якою пов'язана здатність до одночасного успішного виконання двох і більше різних видів діяльності (декількох дій).
Можливість розподіляти увагу залежить від низки чинників. Ускладнення видів діяльності або завдання, що розв'язується, ускладнює розподіл уваги.
Обсяг уваги визначається кількістю об'єктів, які сприймаються водночас. Обсяг уваги залежить від особливостей об'єктів, що сприймаються. Основною умовою розширення обсягу уваги є формування уміння групувати, систематизувати, об'єднувати за сутністю матеріал, що сприймається.
Розглянемо особливості уваги дітей з порушенням мовлення.
Згідно з дослідженнями Т. Бахмач, СЮ. Коноплястої, А. Г. Обухівської, Т. В. Сак увага дітей з порушенням мовлення має такі особливості:
А) зменшення стійкості, концентрації уваги внаслідок загальної втоми. У дітей у процесі цілеспрямованої діяльності стійкість уваги швидко знижується. Ці порушення уваги найяскравіше виявляються, якщо порушується режим дня дитини, під час соматичних захворювань;
Б) неадекватні коливання уваги часто без будь-якої причини. Це може бути наслідком незрілості нервової системи; у зв'язку з обмеженим обсягом інформації, внаслідок того, що діти сприймають не всю ситуацію загалом, а лише окремі її компоненти. Тому процес діяльності затягується, а результат не завжди відповідає меті;
В) генералізованість і селективність уваги виявляється у неспроможності дітей зосередитися на розв'язанні завдання.
Діти з порушенням мовлення відрізняються за якісними показниками уваги. Наприклад, одним притаманна нестійка увага, що поєднується з достатнім рівнем розвитку пізнавальної діяльності (сприймання, пам'яті, наочно-образного і словесно-логічного мислення). При цьому основним чинником є порушення саморегуляції. Іншим дітям властивий обмежений обсяг уваги, що поєднується з недорозвитком пізнавальних процссів, уповільненим темпом діяльності, недостатньою короткотривалою пам'яттю.
Характерна особливість довільної уваги у дітей з порушенням мовлення полягає в залежності від модальності подразників (зорового або слухового): в умовах словесної інструкції дітям важче зосередити увагу на виконанні завдання, ніж в умовах зорової. Дітям складно, майже недоступно розподіляти увагу між мовою і практичними діями.
Більшість дітей з порушенням мовлення не можуть зосередитися і підтримувати нормальний рівень уваги протягом тривалого часу. Обсяг, стійкість, розподіл, переключення уваги в них гірші, ніж у ровесників з нормальним розвитком. У процесі виконання навчального завдання діти реагують навіть на незначні подразники навколишнього середовища: малопомітний рух предметів або слабкий звук відволікають їхню увагу. Часто діти концентрують увагу на другорядних подразниках і не реагують на основні.
Отже, діти з порушенням мовлення потребують створення оптимальних умов навчання. Зміна звичних умов зумовлює нестійкість діяльності, втрату уваги.
Схожі статті
-
4.1. Відчуття і сприймання Про розмаїття навколишнього світу (фарби, запахи, температуру, величину предметів) ми дізнаємося за допомогою органів чуття. З...
-
Мислення і мовлення - це складові інтелекту. Дослідження Л. С. Виготського свідчать, що мислення і мовлення, поєднуючись між собою у дорослої людини, в...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - 4.2. Пам'ять
Поступове ускладнення поведінки людини відбувається шляхом накопичення досвіду. Формування досвіду людини було б неможливе, якби образи навколишнього...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - 4.1. Відчуття і сприймання
4.1. Відчуття і сприймання Про розмаїття навколишнього світу (фарби, запахи, температуру, величину предметів) ми дізнаємося за допомогою органів чуття. З...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - Розділ 2. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЛОГОПСИХОЛОГІЇ
2.1. Предмет, мета і завдання логопсихології Логопсихологія тільки починає формуватися як самостійна галузь наукових знань. Зберігається її тісний...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - Розділ 1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНОЛОГІЯ
1.1. Логопсихологія як галузь спеціальної психології Назва логопсихологія походить від грец. logos - слово і включає психологію осіб з вадами мовлення....
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - Порушення писемного мовлення
До групи структурно-семантичних порушень належать алалія й афазія. Слід обов'язково розрізняти дитячу афазію й афазію дорослих як такі, що мають...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - 3.4.1. Клініко-педагогічна класифікація порушень мовлення
Відомо, що порушення мовлення мають різний характер залежно від локалізації функції, яка зазнала змін у зв'язку зі ступенем тяжкості, часом ураження,...
-
3.1. З історії питання На сьогодні найменш вивченими у психологічному аспекті залишаються види психічного дизонтогенезу, за яких вибірково ушкодженим е...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - Принцип єдності діагностики та корекції
Принцип розвитку надзвичайно важливий як для спеціальної психології, так і для логопсихології. Сутність його полягає в тому, що всі психічні явища...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - Принцип розвитку
Принцип розвитку надзвичайно важливий як для спеціальної психології, так і для логопсихології. Сутність його полягає в тому, що всі психічні явища...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - 4.3. Мислення
Пізнання людиною об'єктивної дійсності розпочинається зі споглядання за предметами й явищами, однак цим не вичерпується. У предметах і явищах дійсності є...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - 2.3. Концептуальні основи логопсихології
Методологічна основа логопсихології - дослідження видатних психологів і логопедів Г. Я. Трошина, Л. С. Виготського, О. В. Запорожця, O. P. Лурії, Р. Є....
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - ВСТУП
Психологія як наука починається не з інтересу до душевного життя людини, а з відчуття його парадоксальності... Л. Гінзбург Зустріч мислення і мовлення -...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - 3.4.2. Психолого-педагогічна класифікація порушень мовлення
Психолого-педагогічна класифікація на відміну від клінічної, насамперед, спрямована на виявлення мовленнєвої симптоматики (симптомологічний рівень) на...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - 2.1. Предмет, мета і завдання логопсихології
2.1. Предмет, мета і завдання логопсихології Логопсихологія тільки починає формуватися як самостійна галузь наукових знань. Зберігається її тісний...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - 2.2. З історії розвитку логопсихології
2.1. Предмет, мета і завдання логопсихології Логопсихологія тільки починає формуватися як самостійна галузь наукових знань. Зберігається її тісний...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - 1.1. Логопсихологія як галузь спеціальної психології
1.1. Логопсихологія як галузь спеціальної психології Назва логопсихологія походить від грец. logos - слово і включає психологію осіб з вадами мовлення....
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - 3.4. Сучасні класифікації мовленнєвих порушень
Відомо, що порушення мовлення мають різний характер залежно від локалізації функції, яка зазнала змін у зв'язку зі ступенем тяжкості, часом ураження,...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - 3.3. Основні форми і види мовленнєвих порушень
Враховуючи зазначене вище, з'ясувавши складні проблеми систематики вад мовлення, логопсихолог повинен мати певну базу логопедичних знань, добре...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - 3.1. З історії питання
3.1. З історії питання На сьогодні найменш вивченими у психологічному аспекті залишаються види психічного дизонтогенезу, за яких вибірково ушкодженим е...
-
До групи структурно-семантичних порушень належать алалія й афазія. Слід обов'язково розрізняти дитячу афазію й афазію дорослих як такі, що мають...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - 2.5. Зв'язок логопсихології з іншими науками
Предмет наукового дослідження не може існувати окремо та ізольовано від інших явищ та об'єктів навколишнього світу, які, безперечно, впливають на нього....
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - 1.3. Сутність феномену порушеного розвитку
Однією з головних проблем теорії спеціальної психології є пояснення сутності феномену порушеного розвитку. Вирізняючи суттєві характеристики феномену...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - 1.4. Структура ушкодженого розвитку
Визначивши дизонтогенез як розвиток, що відбувається у несприятливих умовах, і обгрунтувавши його сутність, потрібно з'ясувати ті закони, за якими він...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - 3.2. Систематика порушень мовленнєвого розвитку
Розробленість, логічна організація систематики певною мірою відображають зрілість наукової дисципліни, глибину пізнання предмета дослідження. Цікавим є...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - Функціональна норма
З'ясуємо фактори психічного розвитку людини і розглянемо сучасні уявлення про нормальний і порушений розвиток. Проблема визначення ступеня "нормального...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - 1.2. Закономірності нормального психічного розвитку і патології
З'ясуємо фактори психічного розвитку людини і розглянемо сучасні уявлення про нормальний і порушений розвиток. Проблема визначення ступеня "нормального...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - Принцип відображуваності
Як будь-яка самостійна наукова галузь логопсихологія має свої принципи і методи, на яких вона грунтується. Основні положення загально психологічних...
-
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - Принцип детермінізму
Як будь-яка самостійна наукова галузь логопсихологія має свої принципи і методи, на яких вона грунтується. Основні положення загально психологічних...
Логопсихологія - Конопляста С. Ю. - Розділ 5. ОСОБИСТІСТЬ І ДІЯЛЬНІСТЬ ДИТИНИ З ВАДАМИ МОВЛЕННЯ