Конфліктологія та теорія переговорів - Яхно Т. П. - 4. Класифікація конфліктів

Конфліктами пронизане все життя людини, вони охоплюють всі сфери суспільства. Суспільство зберігається як єдине ціле, завдяки притаманним йому внутрішнім конфліктам. Саме їх наявність, складне множинне переплетення перешкоджає розколу суспільства на два ворожі табори, що може призвести до громадянської війни.

Найчастіше виникають такі чотири типи конфліктів:

- внутрішньоособистісні - виникають на рівні однієї особистості;

- міжособистісні - виникають між двома особистостями;

- внутрішньогрупові - виникають всередині групи, зокрема, між конкретною особою і групою;

- міжгрупові - виникають між соціальними групами, причому як всередині організації, так і за її взаємодії з оточенням.

Розглядаючи причини конфліктів, слід наголосити, що універсальною їх причиною можна назвати несумісність претензій сторін при обмеженості можливостей їх задоволення.

Причинами конфліктів також є:

- проблеми розподілу влади (люди мають нерівне становище в системі ієрархій: одні керують, командують, інші - підкоряються. Може скластися ситуація, коли незадоволеними бувають не тільки підлеглі (незгода з управлінням), але й керуючі (незадовільне виконання));

- недостатня кількість грошей, адже недостатньо повне чи обмежене одержання коштів викликає невдоволення, протести, страйки, мітинги, що об'єктивно нагнітає напруженість у суспільстві;

- непродумана політика, оскільки прийняття владними структурами поспішного, необдуманого рішення може викликати невдоволення більшості людей і сприяти виникненню конфлікту;

- розбіжність індивідуальних і суспільних інтересів;

- відмінності у намірах та вчинках окремих особистостей, соціальних груп, партій;

- заздрість;

- ненависть;

- расова, національна та релігійна неприязнь.

Важлива роль V вивченні теорій конфліктів належить їх типології. Відомі різні класифікації політичних конфліктів, вони будуються на різних підставах. Наприклад, за суб'єктами конфліктів їх можна поділити на міжнародний, міжнаціональний (етнічний), між класовий, між соціальними групами і громадськими організаціями, між расами (расовий). За рівнем формування розрізняються конфлікти на міжособистісному рівні, груповому, на рівні підсистем суспільства або держави, на регіональному та глобальному рівнях. За сферами відносин між конфліктуючими сторонами конфлікт може бути військовий, фінансовий, митний, правовий та ін., за масштабністю - світовий, регіональний та локальний. Крім того, конфлікти класифікують за змістом, часом та формою.

З точки зору динаміки конфлікту, зазвичай він описується за наступною схемою:

Перша стадія характеризується накопиченням протиріч, з'ясуванням позицій сторін, зондуванням потенційних союзників, прихованим накопиченням сил. На цій стадії - у разі виявлення - існує велика вірогідність недопущення конфлікту.

Друга стадія є етапом диференціації і поступової поляризації сторін. Все більше загострюються протиріччя. Сторони перестають сприймати аргументи один одного. Йде активна ескалація сили, пошук і залучення на свій бік союзників, нейтралізація можливих союзників суперників.

Третя стадія - найбільш гострий етап - протікання конфлікту. Це власне етап "розв'язки".

Четверта стадія - завершення конфлікту.

До позитивних функцій конфліктів слід віднести дієво-впливові заходи на особистісно-суспільні відносини:

- конфлікт не дає системі відносин, що склалася, закостеніти, він підштовхує її до змін і розвитку, відкриває шлях до інновацій, здатних удосконалити суспільні відносини;

- відіграє інформаційно-пізнавальну роль, у процесі конфлікту учасники краще пізнають один одного;

- сприяє структуруванню соціальних груп, групуванню однодумців;

- знижує "синдром покірності", стимулює активність людей;

- стимулює розвиток особистості, виховує у людей почуття відповідальності, допомагає їм усвідомлювати свою значущість;

- у процесі виникнення критичних ситуацій виявляються не помітні до того чесноти та недоліки людей за їхніми моральними якостями (принциповість, професіоналізм, стійкість, лідерство);

- розв'язання конфлікту знімає напруження;

- конфлікт виконує також діагностичну функцію тощо. До негативних функцій конфліктів належать:

- погіршення мікроклімату в колективі, зниження продуктивності праці, відволікання частини людей для вирішення конфлікту (створення для них дискомфорту, витрати на невідпрацьовані за виробничим планом години);

- неадекватне сприйняття та непорозуміння конфліктуючих сторін;

- ослаблення співробітництва між конфліктуючими сторонами у процесі конфлікту та після нього;

- конфронтаційні прояви у стосунках, які спрямовані більше на перемогу, ніж на розв'язання проблеми для обох сторін;

- моральні та матеріальні витрати на вирішення конфлікту тощо.

Отже, конфлікт - це найважливіша сторона взаємодії людей у суспільстві, своєрідна клітинка соціального буття. Це форма відносин між потенційними або актуальними суб'єктами соціальної дії, мотивація яких обумовлена протистоянням цінностям і нормам, інтересам і потребам. Істотна сторона соціального конфлікту полягає в тому що суб'єкти діють у рамках якоїсь більш широкої системи зв'язків, яка модифікується (зміцнюється або руйнується) під впливом конфлікту.

Кожна сторона сприймає конфліктну ситуацію у вигляді деякої проблеми, у вирішенні якої переважають три основні моменти: по-перше, ступінь значимості більш широкої системи зв'язків, переваги і втрати, що випливають із попереднього стану і його дестабілізації - все це може бути позначено як оцінка доконфліктної ситуації; по-друге, ступінь усвідомлення власних інтересів і готовність піти на ризик заради їх здійснення; по-третє, сприйняття ворогуючими сторонами один одного, здатність враховувати інтереси опонента.

Схожі статті




Конфліктологія та теорія переговорів - Яхно Т. П. - 4. Класифікація конфліктів

Предыдущая | Следующая