Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 2.4. Специфіка метафізичної інтерпретації змісту економічного розвитку

Визначення предмета "метафізики економіки" виокремило завдання розглянути проблему інтерпретації нею навколишньої реальності - "світу економіки". Як "суще", або "буття сущого", "світ економіки" виступає не тільки як емпіричний предмет, а і як предмет рефлексії. Не тільки метафізика чи економіка, а й кожна наука, досліджуючи свій емпірично даний предмет, прагнучи зрозуміти, яким він є насамперед, звертається до аспектів дійсності, які перебувають за межами видимого світу. Все наше пізнання проникнуте своєрідною метафізикою, оперує поняттями, зміст яких виходить за межі того, що ми безпосередньо бачимо, з чим маємо практичну справу. "Метафізика економіки", враховуючи її філософський характер, надає цим зусиллям завершеного і логічного характеру, доводить необхідність виявлення того, що приховане за реальними, емпіричними фактами, обгрунтовуючи логічний характер взаємозв'язку сутності і явища (ноуменального і феноменального).

Поза іншими завданнями пізнання інтерпретація смислів економічного знання, які містяться в концептах, теоріях, ідеях, положеннях, займає належне місце в методології "метафізики економіки". Якщо ми визначаємо "метафізику економіки " як умоглядну науку, предметом дослідження якої виступає економічна реальність, то виникає потреба в інтерпретації її об'єктів. Зазначимо, що проблема інтерпретації - один з актуалітетів сучасної західної філософії. У вітчизняних дослідженнях, де переважно залишається парадигма "пізнання як відображення", інтерпретація подається здебільшого як один із окремих методів гуманітарних і природничих наук. Розуміння того, що інтерпретація має фундаментальний характер і є на всіх рівнях пізнавальної діяльності, починаючи від сприйняття і закінчуючи складними теоретичними і філософськими побудовами, передбачає вирішення насамперед епістемологічних проблем інтерпретації. Це об'єктивність, обгрунтованість, нормативні принципи і правила, критерії оцінки і вибору конкуруючих інтерпретацій28. З погляду метафізичної інтерпретації економічного знання виникає потреба виявити його вірогідність. Звідси з'являється можливість (неможливість) оцінки досліджуваного знання з погляду істинності.

Проблеми істинності та вірогідності тією чи іншою мірою стоять також перед інтерпретацією, яка здійснюється у філософії. Завдяки їй специфічно виділяються і виявляються нові значення і смисли філософського пізнання. Необхідно розрізняти аспекти та рівні філософського аналізу проблеми інтерпретації, що передбачає, по-перше, експлікацію власне філософського розуміння інтерпретації, на відміну, наприклад, від економічного або філологічного; по-друге, виявлення специфіки інтерпретації філософських текстів на фоні загальних принципів і норм, властивих взагалі інтерпретації як способу роботи зі змістом будь-якої теорії, її значеннями і смислами. Метафізична інтерпретація поглиблює філософську, оскільки є первинною в онтологічному сенсі, як основа буття всіх видів реальності.

Розуміння смислу метафізичної інтерпретації вимагає її розгляду як філософського феномену, на що звертав увагу свого часу Ф. Ніцше. Для нього людина "визначає перспективу" , тобто конструює світ, вимірює його своєю силою, формує, оцінює; саме розумне мислення постає як інтерпретоване за схемою, від якої "ми не можемо звільнитися", тому цінність світу виявляється укоріненою в нашій інтерпретації. Міркуючи про це у "Волі до влади", він пропонує пояснення цього феномену, зокрема стверджуючи, що завжди залишається "відстань" між тим, нескінченно мінливим світом і стійкими, "зрозумілими" схемами і логікою. Завжди можна запропонувати нові смисли, "перспективи" і способи "розмістити феномен за певними категоріями". Тобто не тільки "схеми" дійсності, з якими працює мислитель, а й сама дійсність відкриті для нескінченних інтерпретацій. Отже, Ф. Ніцше на перше місце висуває інтерпретативне, "перспективне" відношення суб'єкта до самого нескінченного мінливого світу, суттєво розширюючи його у сферу онтології суб'єктивності. "Перспективізм", здатність до інтерпретації обгрунтовується ним як невід'ємна фундаментальна властивість суб'єкта, його свідомості. Для нього існує тільки перспективний зір, тільки "перспективне"29. Тому інтерпретація приймається як фундаментальний момент пізнання, відношення до життя і світу. Але не тільки до світу як цілого, а й до "світу економіки", пізнання якого розгортається у всіх можливих іпостасях. Ф. А. Хайєк наполягав на необхідності переходу від фактів до формулювання їх змісту30, що означає власне інтерпретацію їх змісту.

Позиція Ф. А. Хайєка зумовлена онтологічним "поворотом" у філософії, здійсненим М. Гайдеггером, який аналіз, розгляд, трактування інтерпретації перевів на екзистенційний рівень. Інтерпретація, тлумачення екзистенційно грунтується на розумінні, яке визначається ним як спосіб буття Dasein (тут - буття). "Тлумачення формує розуміння, яке є ні чим іншим, але самим собою"31.

Екзистенційно-онтологічна концепція тлумачення стає для М. Гайдеггера необхідною передумовою і основою вторинною, тобто філософсько-рефлексивною, близькою до історико-філологічної "інтерпретації інтерпретації" філософських і літературних текстів. їх глибинний взаємозв'язок виявляється в тому, що екзистенційний, дорефлексійний рівень виконує роль "горизонту" попереднього розуміння, від якого ніколи не можна звільнитися, і саме в ньому вкорінена вторинна інтерпретація. Стосовно метафізики, то її інтерпретація економічної реальності тісно пов'язана з фундаментальними проблемами людського буття-у-світі, оскільки тексти економічної теорії розглядаються не просто як "службові" знакові структури, "інструменти" спілкування і передання інформації, але насамперед як форми репрезентації людської мови, якою "говорить" саме економічне буття.

Економічна реальність, або господарство, йде від буття, від життя, вона є світовим цілим: не щось у житті людини і суспільства, а саме життя людини і суспільства. Вона є сущим, і відповідно відношення до сущого набирає форми універсальної інтерпретації. Тому метафізика економіки постає не просто як методологія наук про економічну реальність як суще, але й як "універсальний аспект філософії" (X. Г. Гадамер). Об'єктивна необхідність інтерпретації текстів укорінена в їх певності, незавершеності та багатозначності, в існуванні прихованих довербальних і рефлексивних феноменів, неявних ідей і віджилих думок32. Експлікація і наступна інтерпретація цих елементів суттєво змінюють розуміння смислів і значень. Але, як підкреслює X. Г. Гадамер, "інтерпретатор вносить у смисл тексту", який інтерпретується, свій "горизонт витлумачення", поняття і уявлення, які йому належать33. У рамках концепції комунікативної раціональності цю думку підтримує також Ю. Габермас. Розмірковуючи про роль інтерпретації, він стверджує, що "світ традиційного смислу відкривається інтерпретатору тільки в тій мірі, в якій йому при цьому проясняється однозначно його власний світ. Той, хто хоче зрозуміти, встановлює комунікацію між двома світами; він схоплює предметний зміст традиційного смислу, приміняє традицію до себе і до своєї ситуації"34.

Для метафізичного осмислення природи інтерпретації є перехід від "світу науки до світу життя" (X. Г. Гадамер). А що може бути "світом життя", як не "світ економіки"? Після цього переходу пізнавальні інтенції "метафізики економіки", а також її інтерпретаційні рефлексії передбачають вже не факт економічної науки та її "філософське впровадження", але щось інше, яке очікується від "життєвого світу економіки ", всього обсягу практичного досвіду - його виправдання і пояснення. Тепер постає завдання "відшукати і виправдати", враховуючи смисли економічної теорії, "новий масштаб істини", ввести у метафізичну думку нову мету, "долаючи поставлені наукою межі як життєво-практичного досвіду, так і пізнання істини"35.

Бути одним і тим самим і все-таки іншим; цей парадокс, який стосується до будь-якого змісту переказу, показує, що кожна інформація насправді спекулятивна. Тому герменевти­ка повинна усвідомити догматизм будь-якого "смислу в собі", так само як критична філософія усвідомила догматизм досві­ду. Це не означає, звичайно, що кожний інтерпретатор свідо­мо спекулятивний, тобто що він володіє знанням догматич­ності своїх власних інтерпретативних намірів. Ми, скоріше, маємо на увазі, що кожне тлумачення, поза своєю власною методологічною самосвідомістю, спекулятивне у своєму фак­тичному здійсненні - саме це і виявляється в мовному харак­тері тлумачення. Адже слово, яке тлумачиться, е словом ін­терпретатора - це не мова і не словник тексту, який тлумачиться. Це є вираження того, що засвоєння не є простим відтворенням переданого тексту і тим більше не повторює услід за текстом те, що в ньому сказано, але подібне певній новій творчості, творчості розуміння. Якщо - і це абсолютно правильно - наполягати на співвідношенні будь-якого смислу з "Я", то для герменевтичного феномену ця співвіднесеність означає, що будь-який смисл переказу набуває тієї конкрет­ності, в якій він розуміється, лише у співвіднесенні з розумію­чим "Я", якому належить першовісне смислорозуміння.

Х. Г. Гадамер

Це яскраво виявилось у зміні природи інтерпретації, включеної в контекст конвенцій! комунікацій. Зокрема, в моральній філософії, яка стала ядром "етичної економи", творець теорії справедливості Дж. Роулд виходить із того, що в цій сфері знання сама концепція раціональності має бути інтерпретована у вужчому розумінні, як знаходження найбільш ефективного заходу "для досягнення чітких цілей". При цьому потрібно уникати дискусійних етичних елементів і спиратися на загальноприйняте. При виробленні ж концепції "економічного буття", яке повинно стати об'єктом аналізу "метафізики економіки", виникає проблема "метафізичної інтерпретації". Питання полягає в тому, як найбільш ефективно її застосувати. Пропонується взяти у вжиток процедуру "метафізичної рефлексії", що приведе в кінцевому підсумку до "рефлексивної рівноваги". Чи то змінюючи умови діяльності теорії, чи то змінюючи наші судження і підпорядковуючи їх принципам, ми знаходимо таку інтерпретацію первісного стану, котра виражає розумні умови і принципи, належним чином від кориговані й адекватні ситуації. Наприклад, коли виникає потреба від коригувати суперечності в економічній теорії, яка починає втрачати свою відповідність дійсності, не вимагається, щоб принципи цієї теорії були необхідними істинами або виводилися з таких істин. Оскільки кожну економічну концепцію не можна дедуктивно вивести із самоочевидних посилок, її обгрунтування - це справа взаємної підтримки багатьох підходів, у зв'язку з чим різні інтерпретації складаються в один узгоджений погляд. Таким чином, виникає можливість скласти чітке уявлення про об'єкт метафізичної рефлекси, зрозуміти його об'ємність й екзистенційну визначеність.

Запропоноване обгрунтування інтерпретації є способом конструювання узгодженого бачення об'єкта. Це дуже важливо для економічного знання, особливо тоді, коли ми прагнемо виявити його внутрішні моменти, які обов'язково наявні при інтерпретації значень і смислів. Тут має значення і місце не розсудково-логічна, а комунікативно-конвенційна раціональність, де довіра до знання, запропонована економічною теорією, стає умовою можливості обгрунтованої метафізичної інтерпретації. Міркуючи про "герменевтичне дослідження дійсності", до якого належить також інтерпретація, Ю. Габермас стверджував, що ця діяльність "спрямовується інтересом збереження і розширення інтерсуб'єктивності можливого взаєморозуміння, яке орієнтує дії. Розуміння смислу відповідно до своєї структури скероване на встановлення згоди між людьми, які діють у рамках традиційної самосвідомості"36. Що може бути важливіше для економічної теорії сьогодні, як не виявлення смислу, особливо в умовах постійної потреби в узгодженні суперечливості поглядів? Тим більше, коли смисл губиться в "розсудково-логічних" формулах, які переважають у теоретико-економічних побудовах?

У чому ж полягають специфіка й особливість метафізичної інтерпретації економічних текстів? Загальні для будь-якої інтерпретації проблеми є і в цьому випадку, але характер їх вияву змінюється. Одна з проблем - множинність інтерпретації як неминуча даність. Це має позитивне значення, оскільки будь-яке економічне знання, текст, положення не вичерпується одним значенням, але "живе" у віртуальності багатьох смислів, якими володіє людина в господарському житті. Оцінка багатозначності інтерпретацій істотно залежить від позицій вченого: чи працює він в одній теорії, доктрині як "єдино істинній", чи мислить у "режимі" діалогу різних підходів і концепцій, що передбачає певну множину інтерпретацій. Ж. Дерріда у зв'язку з цим виявляє два типи витлумачення. Перший передбачає опору на " начало ", "центр" як необхідну вимогу й умову: інтерпретація тут перебуває під концептуальним і навіть "ідеологічним" контролем панівної доктрини, яка володіє "началом ". Прикладом може бути тривалий вплив марксистської теорії. Як методу їй відводиться тільки логіко-технічна функція в окремих читаннях, але не дозволяється бути застосованою до доктрини в цілому, а тим більше до її концептуального "начала". Вимагається лише засвоїти як зразок правильну інтерпретацію. Це можна проілюструвати не тільки ситуацією панування однієї доктрини в економічній теорії (як було з марксизмом у радянській політекономії), а й ідеалами класичного природознавства. Там, як і в класичній політекономії, допускалося лише одне обгрунтування і теоретичне пояснення емпіричної основи (єдність істини) на відміну від сучасного визнання можливості еквівалентних пояснень і конкуруючих теорій стосовно до одного (одиничного) емпіричного матеріалу. Плюралізм, варіативність і в цьому значенні існування певної множини самих тлумачень (інтерпретацій) розглядається як небезпечна "вільність", що породжує релятивізм, тобто "необ'єктивність", "ненауковість", і т. ін. Подібні, доктринально визначені, інтерпретації бувають занадто жорсткими.

Другий тип, згідно з Ж. Дерріда, передбачає прийняття самої інтерпретативності як визначального принципу. Філософ несподівано стверджує, що таке розуміння і застосування суперечать гуманізму, оскільки людина впродовж усієї історії метафізики "мріяла" про таку ненадійну опору, про начало та її мету. Такий тип витлумачення неможливо ігнорувати, з ним людина змушена жити. Обидва типи інтерпретації "ігнорують" один одного, але одночасно існують у сучасному, особливо науково-гуманітарному, знанні, причому ця ситуація ще довгі роки буде зберігатися37.

В економічній теорії, як і в інших науково-гуманітарних сферах знання, ми маємо справу з двома головними об'єктами інтерпретації - "предметністю" (реальні події, факти, об'єкти економічної дійсності й людської діяльності) і текстами. Інтерпретативне економічне знання про "предметність" - "первинна інтерпретація" - споріднена з емпіричним науковим знанням, оскільки передбачає тлумачення конкретних даних і понять, тобто здійснює "роботу" у сфері фактичного знання, у зв'язку з чим воно стає доступним для розуміння. Отримані "дані" стають фактами лише внаслідок інтерпретації. Однак "близькість", належність до фактів зовсім не може гарантувати обгрунтованості, достовірності самої інтерпретації, оскільки вони перебувають на різних рівнях; факти - лише матеріал для інтерпретації, характер якої визначається "позаматеріальними" - дорефлексивними або рефлексивними методологічними, світоглядними та іншими принципами. Рефлексії "метафізики економіки" сприяють глибокому проникненню у факти економічної реальності, котрі, як правило, постійно перебувають у "полі" теоретичних інтерпретацій. Однак економічний "фактаж", як того вимагає практика господарської діяльності, не завжди може стати об'єктом метафізичної рефлексії - хоча б у силу традицій, які склалися в економічній науці.

Вторинна інтерпретація економічного знання (тексту) - інтерпретація інтерпретації - має справу з "поняттями про поняття", є провідною для мислителів, які спираються на величезний масив історико-філософських текстів. Вона надає постійний матеріал для метафізичної інтерпретації. "Ми, - говорить Е. Корет, - виходимо з "досвіду" саме в такому значенні - з внутрішнього договору особистісного виконання акту (запитування і мислення, знання і хотіння), і завдяки рефлексії над актуальним досвідом пізнаємо умови можливості його виконання. Оскільки останні конститутивно входять в акт, їх можна рефлексивно виявити в ньому. В цьому значенні трансцендентальні умови ніколи безпосередньо не " випробовуються" самі по собі; вони не е предметом досвіду"39. В цьому сенсі інтерпретатор, тобто теоретик-дослідник, насамперед забезпечує розуміння значень і смислів тексту (знання), який виступає для нього первинною реальністю, співвідносячи його з іншими думками та ідеями самого автора та інших мислителів, а також позатекстовими реаліями - історико-культурними, соціальними та іншими умовами створення знання (тексту).

Інтерпретація "метафізикою економіки" теоретико-економічного знання виконує особливе завдання - виявити неявне знання, приховані внутрішні смисли і значення, концептуальні передумови і принципи. По суті, "метафізика економіки", акцентуючи увагу дослідника (інтерпретатора) на вирішенні цих завдань, часто замінює власне філософську інтерпретацію, що може і не усвідомлюватися. Не кожний вчений завжди обговорює проблему, викладену в тексті, тоді як економіст, якщо хоче дати справжній, всебічний аналіз, завжди звертається до її змісту. Виходу на більш глибокі рівні розуміння сприяє застосування не тільки логіко-методологічних та історико-економічних методів і прийомів, а впровадження власне метафізичної інтерпретації. Вона дає змогу не лише подолати горизонт емпіричного знання ("життєвого світу"), який є первісним до суб'єкт-об'єктних відношень, а репрезентує надемпіричний, трансцендентальний рівень суб'єкта як "свідомості взагалі". Крім іншого, це виявлення екзистенційного рівня буття суб'єкта.

Для метафізичної інтерпретації економічного знання (тексту) необхідно зберігати стосовно автора семантичні, епістемологічні норми. Досвід інтерпретації у світовій філософії показує значимість і важливість цієї проблеми. Прикладом може бути інтерпретація М. Гайдеггером "Критики чистого розуму" І. Канта. Довгі роки міркуючи про фундаментальну онтологію як метафізику людського існування, мислитель доходить висновку, що всю попередню філософію слід переосмислити саме з цієї позиції. Значення його інтерпретації "Критики чистого розуму" полягало в подальшому розвитку ідей фундаментальної онтології шляхом витлумачення гносеологічної роботи І. Канта як першого конкретного обгрунтування метафізики. Інтенція М. Гайдеггера співмірна відомому герменевтичному принципу - розуміти автора краще, ніж він сам себе розуміє. По суті, він вважає, що може розуміти автора, його наміри краще, по-новому, а головне - виявляти приховані, "невідомі" або, з різних міркувань, не проведені послідовно автором ідеї40.

Це врай важливо для герменевтичної інтерпретації економічного знання, оприявленого в різних теоріях, починаючи з А. Сміта і до нашого часу. Повинна бути наявна авторська позиція того, хто інтерпретує ту чи іншу теорію, ідею, знання. Тим самим немовби здійснюється "відкриття простору" для діалогу між тими, хто мислить, і тому має право на ту чи іншу позицію. Зокрема, в цьому полягають увесь смисл і призначення "метафізики економіки", яка повинна позбавити економічне знання емпіризму. її завдання - досягти включення у зміст економічних ідей з'ясовані інтерпретацією смисли. Завдяки інтерпретації метафізика економіки має заручитися "ясною перспективою шляху" для того, щоб йти шляхом внутрішнього обгрунтування. У підсумку це дає можливість ідеї, тексту, знанню жити в новому контексті, у вимірі авторської концепції. Прикладом може бути феномен створення книги, тексту, нового знання під назвою "Кант і проблема метафізики", який виник у результаті інтерпретації як проекції на "Критику чистого розуму" гайдеггерівської онтології тут-буття, або метафізики людського існування. Те саме можна сказати про "філософію господарства" С. М. Булгакова, інтерпретація яким православного віровчення, кантівської теорії пізнання та її основних постулатів утворила якісно нову економічну й одночасно філософську дисципліну. Це стало, враховуючи творчість М. Вебера, В. Зомбарта, Г. Зіммеля, новою сторінкою розвитку економічної теорії, що дало змогу побачити багато реальних проблем економічної науки і відкрило нові можливі шляхи їх вирішення нетривіальним, філософсько-дискурсивним шляхом.

Метафізична інтерпретація економічної теорії покликана створити нові, теоретично значимі тексти в розвитку економічних ідей. Нові тексти це нове знання, котре зберігає та експлікує всі відтінки і нюанси стосовно проблем, які стали об'єктом інтерпретації. Метафізична інтерпретація співмірна зі сформульованими Ж. Дерріда філософськими проблемами: феноменологічна історична рефлексія, котра розкривається через органічне поєднання критики історизму з критикою об'єктивізму; проблематизація метафізичних смислів; співвідношення історизму з телеологізмом розуму; егологічна і комунікативна суб'єктивність, об'єктивність смислу та її генезис; мовні умови об'єктивності; збереження смислу, а також необхідність повернення до життєвого світу, можливість дослідження співмірних факторів розвитку знання. Завдання метафізичної інтерпретації - отримувати "натхнення від намірів автора теорії (тексту)" (Ж. Дерріда).

Проблема інтерпретації, зростання значення якої зумовлено "лінгвістичним поворотом", не може розглядатись як данина герменевтичній моді, окремий метод або довільна, не строга процедура. Не викликає сумніву, що вона і надалі, як і раніше, буде розроблятися в традиційному логіко-методологічному, аналітичному контексті. Враховуючи важливість філософського контексту, ми повинні наголосити на важливості та необхідності метафізичного аспекту в інтерпретації економічної теорії. Перспективи такого підходу виявляють можливості метафізичної інтерпретації як фундаментального атрибута пізнання економічного знання, діяльності "економічного суб'єкта", його буття в суспільстві, науці, культурі, цілісності світу господарства.



Схожі статті




Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 2.4. Специфіка метафізичної інтерпретації змісту економічного розвитку

Предыдущая | Следующая