Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 1.2. Економічна субстанція: форма і зміст

Різнопланові рівні економічного розвитку, поліфонія методів економічного пізнання, стилів життя в різних регіонах світу, розмаїття форм економічних взаємовідносин у різних суспільствах - все це виділяє "економічне" як окремий (поряд із поняттям "світ економіки") об'єкт аналізу. Економічне включене в соціум, в якому поряд із величезною інфраструктурою ідеального, яке безпосередньо бере участь у пізнанні навколишньої дійсності (освіта, наука, суспільна свідомість у розмаїтті форм), існує соціум матеріальний. Він є "тілом", яке живить і забезпечує (охороняє) саморозвиток, кількісне і особливо якісне "нарощування" "думаючої матерії", всього ідеального. Це є немовби матеріальне оформлення "думаючої" матерії, "дім" для її знаходження, "поміст" для розширеного огляду. Цей матеріальний соціум називають "економічною матерією" (B. І. Корняков). Можна сказати, що це і є економічне - як сфера виробничого, господарського, життєво-необхідного буття людини.

"Світ економіки" багатоплановий і багатомірний. У ньому взаємодіє множина чинників, які не завжди редукуються лише до матеріального. До "світу економіки" належать різноманітні утворення, породжені існуванням та діяльністю людини і суспільства. Виокремивши "економічне", необхідно підкреслити його три найбільш суттєві властивості. Перша - це якісно визначена об'єктивна реальність. Друга - економічні відносини, які безпосередньо зберігають, відтворюють, зміцнюють біосоціальне існування людей через доставлення ним джерел життя, ресурсів для соціального життя. Економічні відносини існують там, де є "індивідуально-суспільна" людина. Вони "оточують" людину, певним чином "зливаються" з нею, переходять в неї. Третя властивість - субстанційність. Завдяки їй з'являється можливість виявити метафізичні основи економічного. Адже поняття "субстанція" завжди було і є атрибутом метафізики.

Насамперед потрібно відзначити невід'ємність субстанції економічного від ідеального світу буття людини. Структури буття, які постійно змінюються, можуть набути закінчених форм, якщо "замикаються" у свідомості людей, у будові їх психіки: нові структури починають "працювати" лише тоді, коли люди уявляють відповідну картину буття, а в їхній діяльності починає функціонувати відповідна узагальнена схема життєвого процесу, або онтологія. Ядром будь-якої онтології виступає субстанція. Новий логос буття повинен укорінитися у свідомості людей, з'єднати зовнішні соціальні форми з реалізацією певних сил індивідів, відкрити певним зовнішнім формам доступ до "органіки" внутрішнього буття особистості. Звичайно, зовнішні і внутрішні форми не стають цілком тотожними. Але деякі особливості в структурах зовнішньої і "внутрішньої" діяльності людей повинні збігатися або принаймні чітко відповідати одна одній. Виявлення цієї тотожності найбільшою мірою належить субстанції, котра бере на себе відповідальність "бути основою всього", в цьому випадку всього економічного.

Але наскільки поняття "субстанція" співмірне з поняттям "економічне"? Очевидно, необхідно виходити з ідеальності "світу буття" людини, яке визначається не фізичними законами і не лише "логікою речей". У процесі економічного виробництва, яке традиційно є "тілом" економічних відносин, речі в ньому рухаються і взаємодіють за формами діяльності людей, і люди повинні бути пристосовані саме до цих форм. По суті, виробництво речей - лише момент відтворення опредметнених соціальних форм і людських сил. Іншими словами, людина в економічному виробництві вступає в контакт не з речами, а з вираженими в них формами руху людських сил. А це вже не "фізика", яка характеризує виробництво з погляду природних законів. Це - метафізика, яка розглядає виробництво речей як "момент соціально-людського процесу" (В. Кемеров).

Ідеальне - ніщо, але що є субстанцією, яка поряд із ма­теріальним в основі світу, чого немає, але що являється, що є смисл і що наповнює світ смислом, що робить світ світом, що його здійснює, що його відкриває і показує, ним керує.

Ідеальне інформаційне, але ідеальне не тільки і не стільки інформація, скільки смислова субстанція. Камінь - не одна лише смислова субстанція, але ще й мовчазна речовина, хоча конкретна його речовина також віщує, тобто говорить, роз­криваючи свою смислову субстанцію. Та ж вага каменю - його смисл, точніше, один з його смислів, однак допоміжних - чи мало що взагалі має вагу. Однак у смислової субстанції ваги немає, а тому вага, будучи смисловою субстанцією, од­ночасно і щось матеріальне, речовинне, предметне, тобто вага як вага.

І не підлягає закону всесвітнього тяжіння, але закон цей "знає" і дотримується - через ту ж вагу речей. Чому неіде­альне все-таки субстанція? Без тієї ж ваги, без тяжіння? А тому, що ця субстанція в основі світу, тому, що вона є, тому, що вона скрізь, нарешті, тому, що вона повністю являється. Невже цього мало, - / потім, коли субстанція, то зовсім не обов'язково, щоб відчувалася, була видимою, вагомою, чому б не бути їй і зовсім зворотною - хіба матерія сама по собі, поза конкретним проявом, існує, її хіба можна саму по собі побачити, зважити, відчути? Або ту ж енергію, котра начебто матеріальна, невже можна просто так побачити і кинути на ваги? Субстанційність ідеального не в його власній речовин­ності або якої-небудь масоподібності, а в тому, що ідеальне - субстанція світу, що світ складається з Ідеального, як і з матеріального, тобто субстанційність ідеального не від нього самого, не в ньому самому, а від світу, від того факту, що іде­альне входить у світ, його становить, є його частиною.

Ю. М. Осипов

Не викликає заперечення визнання матеріальності економіки. Це зумовлює визнання логіки саморозвитку, внутрішньо властивого всій сфері економічного. Завдяки саморозвитку економічному притаманна "самість", котра характеризує його дійсну внутрішню архітектоніку. "Самість" економічного і є основою розуміння економічної субстанції. Без неї неможливо адекватно пояснити і використати сучасну економіку. Об'єктивні економічні процеси виявляють, поза всяким сумнівом, два аспекти свого функціонування, які можуть мати місце (і можуть бути пояснені) лише за наявності субстанції. Перший аспект - взаємодія різних факторів, моментів, феноменів економіки. Взаємодії в економіці відбуваються через певне "щось" - економічну субстанцію. Вона є субстанцією соціуму. Але звичайному спостереженню це "щось" себе вичерпно не демонструє. Ніхто не вбачає в економіці такого ж основного матеріалу, що безпосередньо відчувається, яким є будь-який конкретний предмет8.

У цьому і полягає ідеальність економічного. Ідеальність як "перша метафізика" економічного виробництва виникла в економіці як в особливому вимірі, особливому просторі. Вона характеризує процес виробництва з погляду ефективного наповнення його людськими енергіями і взаємозв'язками. Економіка, підкреслює В. Є. Кемеров, "є першою метафізикою", тому що культура та історія мали в подальшому дати "друге" і "третє" метафізичне тлумачення соціально-людського процесу і показати, зокрема, обмеженість "економічної метафізики", її здатність бачити тільки абстрактні форми реалізації людських сил, отже, і непрозорість для неї багатьох важливих аспектів людського буття9. Однак на початку становлення соціуму саме економіка підвела людське мислення до розуміння економічного виробництва як "предметного тіла цивілізації", предметного "згущення" взаємопов'язаних людських сил, що і стало умовою розуміння економічних проблем як проблем "метафізики економіки". Репрезентуючи виробництво як особливу систему речей, економіка поклала початок виявленню в цій системі соціальних форм, їх використанню як вимірювачів ефективності людських дій. Звідси з'являється і розходження двох трактувань діяльності: як квазіприродного процесу і як предметного синтезу людських сил, енергій і зв'язків.

Останнє є результатом другого аспекту: в ньому вказується на структурність економіки. її структурні елементи "переходять" один в одного в певному порядку, пропорціях, впорядковано і з необхідністю. Закономірно формуються найбільші економічно-господарські утворення - такі як національний дохід, інвестиції та ін. Між нами існують чіткі співвідношення. Вони показують як "складновлаштованість", тобто складний зміст, так і вражаючу стійкість будови економіки. Кожному, хто мислить, зрозуміло, що жодні структури не можуть виникнути, якщо немає "скріплюючого" матеріалу, який вибудовує, складає ці утворення.

У наш час, за постійно зростаючої економічної ролі держави, економічна субстанція не може бути зовсім невловимою. У певних проявах вона все-таки відома, хоча б тому, що сьогодні держави можуть маніпулювати національними економіками в таких фундаментально широких сферах, як, наприклад, контроль над інфляцією, безробіттям, над важливими параметрами всього суспільного відтворення. В цьому сенсі економічна субстанція відома спільноті. Виходячи з цього, можна окреслити такі ознаки економічної субстанції.

- Всезагальність наявності-функціонування. Це означає, що в економіці всі відношення "виходять" на субстанцію, "наповнюються" нею і утримуються нею в стані стабільності й упорядкованості.

Субстанція структурована. Вона складається із базових основ, які утворюють сукупну цілісність економіки. Структурованість економічної "речовини" адекватна "життю", функціонуванню економіки. Структурованість субстанції дає їй можливість також бути "відчутною" для суб'єкта господарювання, фактично застосовується ним. Суспільство, індивід "відчувають" її як складову економіки, навіть якщо понятійно і не ідентифікують її як субстанцію.

- Субстанції властива глибинна сутність, яка не завжди її виявляє навіть для людей, які її досліджують10. Всі ці риси характеризують основні змістові елементи субстанції, хоч і не вичерпують її.

Особливою рисою економічної субстанції є її соціальність (ідеальна складова). Економіка висвітлила функціонування і розвиток зв'язків людей, котрі здійснюються через виробничо-економічну і господарську діяльність. Тим самим вона виявила свою метафізичну сутність через визначеність нової системи виміру людських сил, здібностей, культурних цінностей. Все це набувало значення загального смислового показника, незалежного від конкретних властивостей, людей і речей. Економіка через свою субстанційність набуває здатності "всепроникнення", яке за допомогою "мисленнєвого випромінювання" виявляє внутрішні зв'язки і функції різних підсистем її структури. У контексті економічної субстанції поняття права, науки, культури набувають нового виміру і глибини. Деякі з них, наприклад поняття держави і права, мали істотно змінитися, визначивши цілі та перспективу практичних змін відповідних сфер. Інші, наприклад поняття культури, моралі, мистецтва, всією своєю сутністю "чинили опір" економічному виміру (впливу). Однак і вони відчули "силу тиску реальності, яка стимулює "економічну метафізику" людського буття"11, що, власне, і опредметнює смисли "метафізики економіки", яка активізує мисленнєву енергію і "виводить" людину за рамки конкретно-чуттєвого сприйняття.

Економічну субстанцію не можна зрозуміти поза метафізичними смислами. Навіть якщо ми говоримо про її "матеріальність", то вона є специфічним "будівельним матеріалом" для економіки, передавачем впливів її різних елементів один на одного, її "квінтесенцією". Економіка і вибудована з цього матеріалу. Але для усвідомлення (ідентифікації) цього феномену потрібне його наукове пізнання. Тут потрібно виходити з того, що "ім'я поняття наповнене смислом і слугує засобом передачі інформації про поняття при спілкуванні людей. Між іменем, змістом і обсягом поняття існує певна відповідність. Якщо вона порушується, то виникає суперечність... Началом діалектичного розуміння об'єкта можна вважати його пізнання"12. Іншими словами, "матеріальність" економічної субстанції опосередкована соціумом, особистістю людини, її мисленням. Економічна діяльність, у результаті якої виокремлюється економічне, - не просто фізична активність, а доцільна, осмислена діяльність, проведена через думку, міркування, розум.

У результаті виникає і формується економічний спосіб мислення, який під впливом економічної субстанції набуває нових соціальних характеристик. Це робить його засобом пристосування людини до нових принципів функціонування соціокультурних і духовних зв'язків. Розгортання власного економічного буття в часі (в економічній діяльності) означало для людини і вироблення нових форм розуміння, нових форм взаємозв'язку понять. Так виникала необхідність вироблення нових засобів для передачі свого розуміння сутності економічного як процесу, що є вираження мінливої системи соціально-економічних зв'язків. Особливість нового способу мислення досягається за рахунок включення в логіку його міркувань проблеми субстанційності. Це дає можливість індивіду (який пізнає), за допомогою мислення вписати себе в будь-які абстрактні зв'язки, в будь-які схематичні конструкції, а також реальну "фізику" та ідеальну "метафізику" буття. І якщо формальне мислення вписується в структури предметної діяльності, яка визначає безпосереднє відношення до дійсності, то новий спосіб мислення (на що завжди претендує нова методологія пізнання) починає виходити далеко за межі емпіричного (конкретно-економічного) буття. Тому йому потрібна "власна територія" для "розміщення" й освоєння зростаючого масиву об'єктів пізнання.

Економічна субстанція "олюднює" опредметнену працю, робить її "живою", двозначною - вона сходить до природи і йде від свідомості. "Первісною є саме ця жива субстанція, котра вже постає (у своїй другій іпостасі) власне творчою силою (не тільки потенційно, а й реально). Нею породжений увесь рукотворний світ "другої природи". Попереду в неї - місія створення ноосфери і всього матеріального, що потрібно буде природі для свого самопізнання. Але її, живої субстанції, "життя" (у "формі руху") миттєве. Сам прояв живої субстанції вже є її упредметненням"13. Тобто вона тут трансформується, перетворюється на власне матеріальну "форму буття", тобто форму, яка може застосовуватися для відновлення існування. Власне форму економічного буття. "Жива" праця (економічна діяльність) всемогутня, але одночасно опредметнена - або речами, або засобами праці, або предметами споживання. Проте останнє усвідомлюється на рівні розуміння субстанційності економічного як форми буття.

Метафізичне осмислення економічної субстанції дає змогу більш уважно придивитись до її предметних ("речовинно-матеріальних") елементів. Вони - не однорідні "цеглинки" "світу економіки" ("економічної світобудови") (В. І. Корняков) у а в рамках неначебто єдиного призначення (поповнювати економічний "зміст", який втрачається і вибуває), первісно різнофункціональні. Але різнофункціональність елементів економічної субстанції досить специфічна: вони взаємно поєднані, взаємодіють і передбачають одне одного: засіб праці - предмет праці - споживче благо. І виконують "завдання" субстанції насамперед шляхом подібного поєднання одне з одним. Всі типи субстанції("живої" і "опредметненої") пов'язані перетворенням одних типів у інші. Вони є нічим іншим, як єдиним рухом, в якому "жива праця" (діяльність) є завжди рухом опредметнення. "Опредметнений - це зовнішньо фіксовані принципові вузлові моменти загального єдиного потоку взаємоперетворень - руху всієї субстанції. Рух через взаємоперетворення - основна властивість матеріальності субстанції та її головне призначення: через ці взаємоперетворення одне в одного забезпечити життя соціуму (індивідів, які його утворюють) економічно"14. Не викликає сумніву, що перед нами справді єдино-цілісна матеріальна економічна "предметність", котра у зв'язку зі своєю "потоковістю", рухомістю є сущим економічного, його субстанцією. На цьому рівні вона є вираження евристичного і гносеологічного змісту метафізичного.

Атрибутом економічної субстанції, її вищим рівнем є модель, котра синтетично виражає і втілює весь процес її функціонування. Модель - це втілена потенційна можливість, яка розкриває перспективи економічного пізнання реальності. В цьому аспекті економічна субстанція є всім тим, чим природа "входить" у соціум, переходить у його розвиток, бере участь у його зростанні, готує і забезпечує своє самопізнання розумом. Вона "задумала", "спроектувала" свої субстанційні "елементи", які взаємопереходять і поєднуються один з одним, утворюючи єдиний потік економічного розвитку, котрий у зв'язку з цим є цілісністю "світу економіки". Як атрибут субстанції об'єктивна модель її загального руху "працює" у всіх формаціях і для всіх суспільних форм виробництва. Вона є (зрозуміло, разом із самою субстанцію) матрицею їх творення, а також певних суспільних форм, специфічних економічних відносин.

Проникнути в "модель" ("контур") субстанції можливо за допомогою метафізичного мислення. Адже субстанція та її рух є найбільш глибокою сутністю виробничих відносин різних епох, вони первісні стосовно всіх інших міжлюдських відносин, хоча безпосередньо не означають їх конкретно-соціальної і, тим більше, культурно-духовної ролі. В цьому розумінні вони немовби "досоціальні". Відмінності економічних систем породжуються не субстанцією, а рівнем розвитку суспільного виробництва, відносинами власності, рівнем споживання тощо. Однак це не тільки не зменшує, а навпаки, збільшує загальне значення субстанційного рівня економіки. Без нього власне соціальним відносинам не було б за що "триматися". В цьому плані соціальні відносини виявляються формами виявлення субстанційних відношень, Субстанційний рівень економіки постає як самовідтворювальна цілісність. Але оскільки не всі її "механізми" виступають на поверхні відносин так явно, що стають помітними, "розшифрованими" такими, які свідомо й ефективно застосовуються соціумом, то необхідне "втручання" метафізичного мислення, його рефлекси. Воно розкриває специфічні, глибинні й одночасно об'ємні структури суспільного виробництва, економічного знання і досвіду, здобуває невідому раніше для соціуму й економічної теорії цінну унікальну інформацію (знання), одержати яку іншими методами неможливо. Метафізична рефлексія є рухом і розвитком пізнання в економічній теорії, вона зумовлена прагненням змінити знання про дану економічну реальність ("світ економіки"), з метою забезпечення своїх прагнень. Рефлексія метафізичного мислення і пізнання є об'єктивною якістю і моментом науки, в цьому випадку економічної теорії. Вона дає змогу актуалізувати принципово нові міркування у сфері економічного знання на сучасному етапі його розвитку. Саме завдяки їй розкриваються структурність і смисли економічної субстанції, які спів-мірні з властивостями руху економічного пізнання.



Схожі статті




Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 1.2. Економічна субстанція: форма і зміст

Предыдущая | Следующая