Філософія - Осічнюк Ю. В. - Основні форми загальних зв'язків і закони розвитку

Взаємозалежність, взаємозумовленість, взаємопереходи одних явищ в інші становлять загальну властивість матерії. Серед безлічі форм зв'язків і відносин особливе місце займають універсальні зв'язки, що виявляються у всіх сферах дійсності, пронизують усі без винятку форми взаємодії між предметами, явищами, процесами. Усвідомлення цих універсальних, всезагальних зв'язків і відносин, їх значення в життєдіяльності людини знаходить свій вираз в системі категорій. Категорії, у міру їх усвідомлення, орієнтують людину на пізнання глибинних, сутнісних зв'язків і відносин, визначають кут зору, під яким людина розглядає світ, визначає характер свого ставлення до світу і до себе.

З поняттям всезагальних зв'язків тісно пов'язане поняття закону. У процесі практичного і пізнавального освоєння світу людина переконується, що в оточуючому її світі й у ній самій існує не просто хаос розрізнених змін, а все підкоряється певному порядку, послідовності, спрямованості. Так, планети в сонячній системі розташовані у певному порядку і рухаються по своїх постійних орбітах. У рослинному і тваринному світі теж спостерігається певний порядок і спрямованість зміни поколінь, одних видів іншими. Ця особливість зв'язків відносин знаходить свій вираз в законі.

Закон - це система об'єктивних, необхідних, істотних, стійких, повторюваних зв'язків і відносин між предметами, явищами, процесами. Закони можуть виражати тенденції розвитку якоїсь сфери дійсності (закон спадковості) чи бути загальними (закон збереження і перетворення енергії). Є закони природи, закони суспільного розвитку, закони мислення.

Є закони динамічні і статистичні. Динамічні закони виражають послідовність і спрямованість розвитку. На основі їх знання виникає можливість передбачення результатів дії цих законів.

Статистичні закони виражають насамперед кількісні зміни, що характеризуються загальними ознаками, особливостями. Серед величезної кількості подій, фактів, змін однотипні зміни, їх збільшення, зменшення, стабільність дозволяють судити про процеси, що відбуваються в цьому величезному і різноманітному світі. Так, за опитуванням значної кількості людей про їх відношення до яких-небудь подій, людей (представників влади, культури, спорту), можна визначити загальну тенденцію в суспільстві з точки зору його відношення до досліджуваних явищ.

З поняттям закону пов'язане поняття закономірності. Це поняття по змісту означає тенденцію, результат дії багатьох законів. Наприклад, життя на Землі виникло як закономірний результат дії багатьох законів. Теж можна сказати і про закономірність переходу від однієї стадії розвитку суспільства до іншої. Закономірним є вплив Сонця, Місяця, інших планет на Землю і процеси, що відбуваються на ній.

Серед безлічі законів є закони, що носять всезагальний характер. Це закон єдності і взаємодії протилежностей, закон взаємного переходу кількісних і якісних змін, закон заперечення заперечення.

Основні форми всезагальних зв'язків (категорії) і закони діалектики взаємозв'язані і виражають тільки специфічні сторони функціонування об'єктивної дійсності. Вони взаємодоповнюють один одного, складаючи разом єдиний діалектичний процес, що відбувається у світі.

Одиничне, особливе, загальне

Усе, з чим людина стикається у світі - це конкретні, реально існуючі предмети, явища, процеси. Кожний з них виступає в якості окремого. Однак у безлічі окремих предметів, явищ існує щось властиве тільки кожному з них і щось, що притаманне всім. Наприклад, є безліч бджіл у вулику, але немає серед них двох абсолютно однакових, немає абсолютно однакових елементарних часток. І в той же час усі вони є бджолами чи елементарними частками. Але, крім того, існують ознаки й особливості, що є загальними не для всіх однакових предметів, явищ. Ці взаємини виявляються в категоріях одиничного, особливого, загального.

Одиничне - це система властивостей, ознак особливостей, притаманних тільки даному, конкретному, окремому предмету, і які складають його якісну і кількісну характеристики, його якісну відмінність від інших предметів, явищ. Іншими словами, одиничне - це те неповторне, що належить тільки даному окремому предмету. Але окремий предмет характеризується не тільки наявністю одиничного, неповторного. У кожному окремому є поряд з одиничним те, що притаманне й іншим предметам і об'єднує їх у певну цілісність.

Кожна бджола, будучи індивідуально неповторною, є часткою рою, разом з іншими, - бджолою. У неї є те загальне, що поєднує безліч бджіл у вид.

Загальне - це система властивостей, ознак, особливостей, притаманних багатьом предметам, що об'єднують їх у певну, якісно визначену цілісність, єдину систему зв'язків. Часто загальне розглядається як прояв сутності багатьох подібних предметів. Наприклад, загальним, що поєднує всіх людей у системі "людина" є те, що її життєві потреби задовольняються не безпосередньо в контакті з природою, а опосередковано, за допомогою системи соціальних умов: матеріальне виробництво і система суспільних відносин.

Проміжною категорією між одиничним і загальним є особливе. Особливе - це система ознак, властивостей, притаманних якійсь групі предметів, що входять у більш широку систему. В особливому виявляється взаємозв'язок одиничного і загального. Наприклад, окреме дерево є одночасно носієм одиничного, особливого і загального. Береза, як окреме дерево, має свої специфічні особливості крони, стовбура, кореневої системи, віку, що складає її одиничне. У той самий час, ця береза має спільні ознаки з іншими березами. У цьому розумінні поняття береза буде означати особливе, тобто те, що притаманне всім березам. Загальним буде - дерево. Це поняття поєднує в собі ознаки усіх видів дерев.

Варто мати на увазі, що співвідношення одиничного, особливого і загального залежить від того, у якій системі зв'язків вони розглядаються. Наприклад, та ж береза як дерево буде особливим у системі "рослина".

Пізнання взаємозв'язку одиничного, особливого і загального має важливе методологічне значення для усвідомлення процесу сходження від знання одиничного до знання особливого і загального, а також - сходження в пізнанні різних рівнів сутності. Крім того, знання цього взаємозв'язку допомагає розкрити специфіку поступального розвитку, у якому йде процес зародження нового. Нове завжди спочатку з'являється як одиничне, що не вписується в правило. Однак, у міру його становлення, диференціації й інтеграції це нове завойовує своє місце серед інших систем зв'язків зі своїми характеристиками особливого і загального. Одиничне, виникнувши спочатку як випадкове, стає необхідним, закономірним.

Загальне не існує незалежно від одиничного. Вони нерозривно пов'язані як різні характеристики загальних взаємозв'язків між предметами, явищами дійсності. Розвиток наукових знань завжди починається з пізнання одиничного з наступним сходженням і пізнанням особливого і загального. Жоден закон не був відкритий до того, поки люди не зіткнулися з безліччю фактів його прояву. Але в той же час, відкритий закон стає засобом більш повного і глибокого осмислення особливого й одиничного. У загальному зникають частковості, деталі, але виступає на передній план сутність. Наприклад, лікар, знаючи загальні закономірності, ознаки, симптоми хвороби, її збудників, специфіку протікання, підходить до лікування хворого з урахуванням його індивідуальних особливостей, стану організму загалом, віку, реакції на дію ліків. Тільки врахування загального, особливого й одиничного дозволяє визначити конкретні методи лікування.

Взаємозв'язок одиничного, особливого і загального виявляється у всіх сферах дійсності.


Схожі статті




Філософія - Осічнюк Ю. В. - Основні форми загальних зв'язків і закони розвитку

Предыдущая | Следующая