Філософія - Губерський Л. В. - Захід проти іншого світу

Стосовно інших цивілізацій Захід перебуває нині на вершині своєї могутності. Воєнний конфлікт між західними країнами немислимий, військова могутність Заходу не має рівних. Якщо не рахувати Японії, у Заходу немає економічних суперників. Він лідирує в політичній сфері, у сфері безпеки, а разом з Японією - і у сфері економіки. Світові політичні проблеми й проблеми безпеки ефективно вирішуються під керівництвом США, Великої Британії й Франції, світові економічні проблеми - під керівництвом США, Німеччини і Японії. Всі ці країни мають найтісніші відносини одна з одною, не допускаючи до свого кола країни поменше, майже всі країни незахідного світу. Рішення, прийняті Радою Безпеки ООН або Міжнародним валютним фондом, що віддзеркалюють інтереси Заходу, подаються світовій громадськості як відповідні нагальні потреби світового співтовариства.

...По суті справи Захід використовує міжнародні організації, військову могутність і фінансові ресурси для того, щоб правити світом, затверджуючи свою перевагу, захищаючи західні інтереси й затверджуючи західні політичні й економічні цінності. Так принаймні бачать сьогоднішній світ незахідні країни, і в їхньому погляді є значна частка істини. Розходження в масштабах влади й боротьба за військову, економічну й політичну владу є, таким чином, одним із джерел конфлікту між Заходом та іншими цивілізаціями. Інше джерело конфлікту - розбіжності в культурі, у базових цінностях і віруваннях. B. C. Нейпол стверджував, що західна цивілізація - універсальна й годиться для всіх народів. На поверховому рівні багато чого із західної культури справді просочило інший світ. Але на глибинному рівні західні уявлення й ідеї фундаментально відрізняються від властивих іншим цивілізаціям. В ісламській, конфуціанській, японській, індуїстській, буддистській і православній культурах майже не знаходять відгуку такі західні ідеї, як індивідуалізм, лібералізм, конституціоналізм, права людини, рівність, свобода, верховенство закону, демократія, вільний ринок, відокремлення церкви від держави. Зусилля Заходу, спрямовані на пропаганду цих ідей, найчастіше викликають ворожу реакцію проти "імперіалізму прав людини" і сприяють зміцненню споконвічних цінностей власної культури.

Розколоті країни

У майбутньому, коли належність до певної цивілізації стане основою самоідентифікації людей, країни, в населенні яких представлено кілька цивілізаційних груп, чи то Радянського Союзу або Югославії, будуть приречеш на розпад. Але є й внутрішньо розколоті країни - відносно однорідні в культурних аспектах, але в яких немає згоди стосовно питання про те, до якої саме цивілізації вони належать. їх уряди, як правило, хочуть "скочити на підніжку потяга" і примкнути до Заходу, але історія, культура й традиції цих країн нічого спільного із Заходом не мають.

Найбільш яскравий і типовий приклад розколотої зсередини країни - Туреччина. Турецьке керівництво кінця XX ст. зберігає відданість традиції Ататюрка й зараховує свою країну до сучасних, секуляризованих націй-держав західного типу.

...У подібному становищі опинилася в останнє десятиліття й Мексика. Якщо Туреччина відмовилася від свого історичного протистояння Європі й спробувала приєднатися до неї, то Мексика, що раніше ідентифікувала себе через протистояння Сполученим Штатам, тепер намагається наслідувати цій країні й прагне ввійти в Північноамериканську зону вільної торгівлі (НАФТА).

...Історично внутрішній розкол найглибше торкнувся Туреччини. Для Сполучених Штатів найближча розколота зсередини країна - Мексика. У глобальному ж масштабі найбільш значною розколотою країною залишається Росія. Питання про те, чи є Росія частиною Заходу або вона очолює свою особливу, православно-слов'янську цивілізацію, протягом російської історії ставилося неодноразово.

...Щоб розколота зсередини країна змогла заново знайти свою культурну ідентичність, повинні бути дотримані три умови. По-перше, необхідно, щоб політична й економічна еліта цієї країни в цілому підтримувала й вітала такий крок. По-друге, її народ повинен бути згодний, нехай неохоче, на прийняття нової ідентичності. По-третє, групи що панують у цивілізації, до якої розколота країна намагається влитися, повинні бути готові прийняти "перетворену". У випадку Мексики дотримано всі три умови. У випадку Туреччини - перші дві. І зовсім незрозуміло, яка ситуація з Росією, що бажає приєднатися до Заходу. Конфлікт між ліберальною демократією й марксизмом-ленінізмом був конфліктом ідеологій, які, незважаючи на всі розбіжності, хоча б зовні ставили ті самі основні цілі: свободу, рівність і процвітання. Але Росія традиціоналістська, авторитарна, націоналістична буде прагнути до зовсім інших цілей. Західний демократ цілком міг вести інтелектуальну суперечку з радянським марксистом. Але це буде немислимо з російським традиціоналістом. І якщо росіяни, переставши бути марксистами, не приймуть ліберальну демократію й почнуть поводитися як росіяни, а не як західні люди, відносини між Росією й Заходом знову можуть стати віддаленими й ворожими.

Схожі статті




Філософія - Губерський Л. В. - Захід проти іншого світу

Предыдущая | Следующая