Філософія - Губерський Л. В. - Секція друга. Про логічну функцію розсудку в судженнях
Секція друга. Про логічну функцію розсудку в судженнях
Якщо ми абстрагуємося від усього змісту судження взагалі і зважатимемо тільки на його чисту розсудкову форму, то виявимо, що функцію мислення в ньому можна підвести під чотири рубрики, кожна з яких містить три моменти. Вони можуть бути зручно подані в такій таблиці.
1
Кількість суджень Загальні Окремі Одиничні
2
Якість Ствердні Заперечні Нескінченні
Відношення Категоричні Гіпотетичні Диз'юнктивні
4
Модальність Проблематичні Асерторичні Аподиктичні
Цей поділ у деяких, хоча й не істотних деталях видається не згідним зі звиклою технікою логіків, тож не зайвим буде наступне застереження від прикрих непорозумінь.
1. Логіки слушно стверджують, що при вживанні суджень в умовиводах одиничні судження можна трактувати нарівні із загальними. Адже саме через те, що вони не мають жодного обсягу, їхній предикат не може бути віднесений тільки до дечого, що міститься в понятті суб'єкта, а з дечого бути вилучений. Він стосується, отже, всього поняття без винятку, немовби воно було загальнозначущим поняттям, з обсягом, що його в цілості стосувалося б значення предиката. Якщо порівняти натомість одиничне судження із загальнозначущим просто як знання, за величиною, то воно відноситься до того як одиниця до нескінченності й, отже, саме по собі суттєво відрізняється від нього. Отже, якщо я оцінюю одиничне судження (Judicium singulare) не просто за його внутрішньою значущістю, а ще й як знання взагалі за величиною, що її воно має порівняно з іншим знанням, то воно безумовно відрізняється від загальнозначущих суджень і заслуговує на окреме місце у вичерпній таблиці моментів мислення взагалі (хоча, звісно, не в тій логіці, що обмежується вживанням суджень у їхніх взаємних відношеннях).
2. Так само в трансцендентальній логіці нескінченні судження мають відрізнятися від ствердних, хоча в загальній логіці вони слушно зараховуються до них і не становлять окремого члена класифікації. Загальна логіка абстрагується від усякого змісту предиката (хоч і заперечного) і дивиться тільки на те, чи приписується він суб'єктові, чи протиставляється йому. Трансцендентальна ж логіка розглядає судження також і з боку вартості або змісту цього логічного ствердження за посередництвом суто заперечного предиката, і з погляду тієї користі, яку приносить воно для пізнання в цілому. Коли я кажу про душу, що вона не є смертною, то через таке заперечне судження я принаймні запобігаю помилці. А от моє речення "Душа є безсмертною", за логічною формою справді ствердне, оскільки я включаю душу до необмеженого обсягу безсмертних істот. Оскільки ж із цілого обсягу можливих істот Смертне становить одну частину, а Безсмертне другу, то своїм висловлюванням я сказав тільки те, що душа є однією з нескінченної множини речей, які залишаться, якщо я усуну все Смертне. Але тим самим нескінченна сфера всього можливого обмежується лише настільки, що від неї відділяється Смертне, і в позосталий простір її обсягу вміщується душа. Цей простір, попри зазначений виняток, лишається й надалі нескінченним, і багато ще його частин можуть бути вилучені, та поняття про душу від того анітрохи не зросте і не отримає ствердного визначення. Отже, ці нескінченні з погляду логічного обсягу судження насправді є просто обмежувальними з погляду змісту знання взагалі, і силою цього вони мають бути не обійдені в трансцендентальній таблиці всіх моментів мислення в судженнях, бо здійснювана в них функція розсудку, не виключено, може виявитися важливою в царині його чистого пізнання а priori.
3. Усі відношення мислення у судженнях є такі: а) відношення предиката до суб'єкта; Ь) підстави до наслідку; с) у розділеному знанні - відношення зібраних членів цього поділу поміж собою. У першому виді суджень розглядаються у співвіднесенні тільки два поняття, у другому - два судження, у третьому - більша кількість суджень. Гіпотетичне висловлювання: якщо досконала справедливість існує, то запеклого лиходія буде покарано, - містить, власне, відношення двох висловлювань: існує досконала справедливість і запеклого лиходія буде покарано. Чи обидва ці висловлювання самі по собі є істинними, залишається тут невирішеним. Тому судження мислиться лише як висновок. Врешті, диз'юнктивне судження містить відношення двох або більше висловлювань стосовно одне одного, проте відношення не наслідку, алогічного протиставлення, оскільки сфера одного виключає сферу другого, але водночас і спілкування, оскільки вони разом виповнюють сферу властивого пізнання, отже, відношення частин сфери пізнання, бо сфера кожної частини є доповненням сфери іншої до цілої сукупності розділеного знання; наприклад: світ існує або через сліпий випадок, або через внутрішню необхідність, або через зовнішню причину. Кожне з цих висловлювань обіймає частину сфери можливого знання щодо існування світу взагалі, а всі разом цілу сферу. Усувати знання з однієї з цих сфер означає включати їх до однієї з інших, і навпаки, включати їх до однієї сфери означає усувати з інших. Отже, у диз'юнктивному судженні є певний взаємний стосунок знань, який полягає в тому, що вони взаємно виключають одне одного, але тим самим визначають істинне знання в цілому, оскільки, узяті разом, вони творять увесь зміст єдиного даного знання. Оце стільки я знайшов за потрібне зазначити тут в інтересах подальшого [викладу].
4. Модальність суджень є цілком особлива їх функція, яка сама по собі має ту відмітну рису, що вона нічого не вносить до змісту судження (бо, крім величини, якості та відношення, немає більше нічого, що витворювало б зміст судження), а стосується лише оцінки зв'язки в стосунку до мислення взагалі. Проблематичні судження є ті, в яких ствердження або заперечення приймається просто як можливе (довільне); асерторичні - ті, в яких воно розглядається як дійсне (істинне); аподиктичні - в яких воно бачиться як необхідне. Так, обидва судження, що з їх відношення постає гіпотетичне судження, як і ті, що в їх взаємодії полягає диз'юнктивне (члени поділу), - всі вони є тільки проблематичними. У наведеному вище прикладі висловлювання "існує досконала справедливість" не виповідається асерторично, а лише мислиться як довільне судження, яке, можливо, хтось приймає; і тільки висновок є асерторичним. Тому такі судження, хоч би вони й були вочевидь фальшивими, можуть, однак, узяті як проблематичні, бути умовою пізнання істини. Так, судження: світ існує через сліпий випадок у диз'юнктивному судженні має тільки проблематичне значення, а саме те, що хтось може приймати це положення бодай на якусь мить, і все ж таки слугує знаходженню істинного шляху (як показник хибного серед усіх тих, які можна обрати). Проблематичне висловлювання є, отже, таким, що виражає тільки логічну можливість (яка не є об'єктивною), себто вільний вибір визнати таке висловлювання за значуще, чисто свавільно прийняти його в розсудок. Асерторичне стверджує логічну дійсність або істинність, - як-от у гіпотетичному умовиводі, де передумова у більшому засновку виступає як проблематична, а в меншому засновку як асерторична, - і вказує, що висловлювання вже пов'язане з розсудком за його законами. В аподиктичному висловлюванні мислиться асерторичне як визначене через ці закони самого розсудку і тому а priori ствердне, і виражається в такий спосіб логічна необхідність. Оскільки ж тут усе поетапно включається (einverleibt) до розсудку, так, що спочатку висловлюється щось проблематичне, потім воно ж асерторично приймається як істинне, і врешті стверджується як нерозривно пов'язане з розсудком, себто як необхідне й аподиктичне, отож ці три функції модальності такою ж мірою можна називати й моментами мислення взагалі.
Схожі статті
-
Філософія - Губерський Л. В. - Секція перша. Про логічне застосування розсудку взагалі
Німецький філософ. Видатне місце І. Канта в історії світової філософської думки визначається насамперед тим, що він осмислив / узагальнив основні...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Про дороговказ до відкриття всіх чистих розсудкових понять
Німецький філософ. Видатне місце І. Канта в історії світової філософської думки визначається насамперед тим, що він осмислив / узагальнив основні...
-
Німецький філософ. Видатне місце І. Канта в історії світової філософської думки визначається насамперед тим, що він осмислив / узагальнив основні...
-
Німецький філософ. Видатне місце І. Канта в історії світової філософської думки визначається насамперед тим, що він осмислив / узагальнив основні...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Критика чистого розуму
Німецький філософ. Видатне місце І. Канта в історії світової філософської думки визначається насамперед тим, що він осмислив / узагальнив основні...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Сергій Кримський (нар. 1930 р.)
Сергій Кримський (нар. 1930 р.) Сергій Борисович Кримський - український філософ. Фахівець у галузі методології науки, культурології. Зробив помітний...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Карл Ясперс (1883-1969)
Німецький філософ і психіатр, один із засновників філософії екзистенціалізму. За К. Ясперсом філософія повинна дати людині орієнтири існування у світі,...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Філософія - авантюра духу чи літургія смислу?
Сергій Кримський (нар. 1930 р.) Сергій Борисович Кримський - український філософ. Фахівець у галузі методології науки, культурології. Зробив помітний...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Міркування стосовно наук
...Про філософію скажу одне: спостерігши, що впродовж багатьох сторіч вона розробляється найчудовішими розумами і, не зважаючи на це, в ній дотепер немає...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Зміст філософської віри
Від філософії чекають переконливого розсудкового осмислення, чогось, що кожний повинен визнати правильним і що він може знати, а не чому він повинен...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Поняття філософської віри
Німецький філософ і психіатр, один із засновників філософії екзистенціалізму. За К. Ясперсом філософія повинна дати людині орієнтири існування у світі,...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Філософська віра
Німецький філософ і психіатр, один із засновників філософії екзистенціалізму. За К. Ясперсом філософія повинна дати людині орієнтири існування у світі,...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Головні правила методу
...Про філософію скажу одне: спостерігши, що впродовж багатьох сторіч вона розробляється найчудовішими розумами і, не зважаючи на це, в ній дотепер немає...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Розділ 1. Філософія як соціокультурний феномен
Сергій Кримський (нар. 1930 р.) Сергій Борисович Кримський - український філософ. Фахівець у галузі методології науки, культурології. Зробив помітний...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Метафізичні розмисли
Французький філософ, фізик і математик, представник класичного раціоналізму. Виступаючи з програмою переосмислення попередньої традиції філософствування,...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Рене Декарт (1596-1650)
Французький філософ, фізик і математик, представник класичного раціоналізму. Виступаючи з програмою переосмислення попередньої традиції філософствування,...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Глава шоста [Кількість]
Стосовно кількості, то одне перервне, інше безперервне, й одне складається з частин, що мають конкретне місце один щодо одного, а інше - з частин, що не...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Що таке метафізика?
Німецький філософ, творчість якого справила вирішальний вплив на формування сучасної феноменології, філософської герменевтики, екзистенціалізму,...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Мартін Гайдеггер (1889-1976)
Німецький філософ, творчість якого справила вирішальний вплив на формування сучасної феноменології, філософської герменевтики, екзистенціалізму,...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Філософія і молодість
Евальд Ільєнков (1924-1979) Евальд Васильович Ільєнков - філософ, спеціаліст із теорії діалектики, історії філософії, методології наук про людину. ЕЗ....
-
Філософія - Губерський Л. В. - Розділ 2. Філософія як система знання
Евальд Ільєнков (1924-1979) Евальд Васильович Ільєнков - філософ, спеціаліст із теорії діалектики, історії філософії, методології наук про людину. ЕЗ....
-
Філософія - Губерський Л. В. - Розділ третій. Вчення про поняття
§ 160. Поняття є тим, що вільне як суща для себе субстанціальна могутність, і є тотальністю, в якій кожний з моментів є цілим, становлячи поняття, і...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Розділ другий. Вчення про сутність
§ 112. Сутність є поняттям як покладеним поняттям; у сфері сутності визначення суть лише відносні, але ще не рефлексовані в себе; тому поняття тут не є...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Розділ перший. Вчення про буття
Німецький філософ, який створив найбільшу і найрозгалуженішу в історії філософської думки діалектико-ідеалістичну систему як завершення...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Наука логіки
Німецький філософ, який створив найбільшу і найрозгалуженішу в історії філософської думки діалектико-ідеалістичну систему як завершення...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Глава п'ятнадцята [Володіння]
Як про дані разом у прямому й найбільш основному розумінні говорять про ті речі, які виникають у той самий час: жодна з них не є попередньою чи...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Глава чотирнадцята [Шість видів руху]
Як про дані разом у прямому й найбільш основному розумінні говорять про ті речі, які виникають у той самий час: жодна з них не є попередньою чи...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Глава тринадцята [Дане разом]
Як про дані разом у прямому й найбільш основному розумінні говорять про ті речі, які виникають у той самий час: жодна з них не є попередньою чи...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Глава дванадцята [Первинне й вторинне]
Якістю я називаю те, завдяки чому предмети називаються саме такими. "Якість" має багато значень. Під одним видом якості будемо розуміти стійкі й минущі...
-
Філософія - Губерський Л. В. - Глава восьма [Якість]
Якістю я називаю те, завдяки чому предмети називаються саме такими. "Якість" має багато значень. Під одним видом якості будемо розуміти стійкі й минущі...
Філософія - Губерський Л. В. - Секція друга. Про логічну функцію розсудку в судженнях