Естетика - Мовчан В. С. - Тема 1. Предмет і завдання естетики як науки

Тема 1. Предмет і завдання естетики як науки
1.1. Зміст поняття "естетика"

Поняття "естетика" увійшло до системи філософського знання для означення науки, що досліджує закони емоційно-інтелектуального ставлення людини до дійсності та закономірності його об'єктивації в предметно-практичній, теоретичній і художній діяльності відповідно до мірок виду. Предметом естетики є виразні форми дійсності, зокрема мистецтво, що мають безпосередню цінність для почуттів. Одне з прийнятих визначень естетики: "наука про становлення чуттєвої культури людини" [2, с. 7].

Назва науки походить від давньогрецького слова "айстезис" (лат. aisthtikos - почуттєвий), що дослівно означає: "сприймаю почуттями". Уперше це слово для назви науки про чуттєве пізнання ввів в ужиток німецький філософ-просвітитель Олександр Баумгартен у середині XVIII ст. Він розглядав естетику як науку про "чуттєво-пізнавану досконалість" і науку про "досконалість чуттєвого пізнання" [3, с. 455], тобто естетику вважаючи нижчою сходинкою пізнання, а логіку - його вищою сходинкою (причому закономірності пізнавального процесу на обох названих рівнях споріднені). Обгрунтовуючи цінності почуттів, О. Баумгартен дотримувався ідей Г. Ляйбніца, що пропонував розрізняти у духовному світі людини три сфери: розум, волю, почуття, оскільки кожна заслуговує самостійного філософського дослідження. Якщо етика (сфера дії волі) та логіка (сфера розуму) виокремилися в самостійні галузі філософського знання (в добу еллінізму у працях філософів-стоїків), то вчення про почуття не здобуло такого статусу. О. Баумгартен у праці "Філософські роздуми про деякі питання стосовно поетичного твору" (1735) вперше висуває ідею естетики як філософської науки. У праці "Метафізика" (1739) також містяться окремі параграфи, що розглядають проблеми естетики. У 1750 р. вийшла друком його праця "Естетика" (перша частина); друга частина, яка не була завершена внаслідок смерті автора, побачила світ 1758 р. У названих працях проблеми естетики набули грунтовного осмислення.

Баумгартен уперше визначав чуттєве пізнання як "аналог розуму", як "нижчу логіку", вкладаючи у це поняття значно багатший зміст, аніж "просто пізнання з допомогою органів чуттів". У поняття "аналог розуму" вій укладає такі здібності, як гумор (здатність знаходити відповідності), гостроту думки (здатність знаходити відмінності), чуттєву пам'ять, уяву і под. У часи О. Баумгартена дослідники простежували відмінності між емоціями та почуттями, тому в його працях "чуттєве пізнання" охоплює також світ емоцій. (Розрізнення емоцій і почуттів здійснили сучасники О. Баумгартена І. Тетенс та М. Мендельсон, що ввели відповідні поняття: Empfindung - відчуття; Empfindnis - почуття).

О. Баумгартен мав на меті науково пояснити природу прекрасного, тобто досконалого "чуттєвого пізнання". Тут важлива роль належала віднайденню законів краси пізнання - законів пізнавальної діяльності, що відповідає поняттю внутрішньої узгодженості духовних структур у пізнавально-переживальному ставленні людини до дійсності. Він також прагнув сформулювати найзагальніші закони художнього формування (художньої "технології"), яка прокладала б шляхи для спеціальних технологій, - теорію окремих видів мистецтва (риторики, поетики, теорії музики та ін.), а це шлях формування художніх феноменів, котрі містять у собі об'єктивні підстави для узгодженості відношення духовних структур сприймаючого суб'єкта. О. Баумгартен визначає об'єкт естетики у такий спосіб: "чуттєво сприймані знаки чуттєвого" [3, с. 452]. Тобто, це феномени, що як такі сприймаються у своїй чуттєво даній повноті, а отже, "призначені" діяти на уяву, пам'ять, розсудок. їх якісна визначеність виявляє себе у гармонії духовних структур людини, не зумовлюючи їх суперечності, причому вони збуджуються до активної роботи предметом, який надихнув їх на взаємодію, на активне формування його ідеального образу уявою сприймаючого суб'єкта.

О. Баумгартен наголосив на нетотожності естетики та мистецтва, хоча й зазначив їх близькість. В естетиці він вбачає науку, здатну озброювати мистецтво принципами (подібно до психології). Як і логіка, вона поділяється, по-перше, на теоретичну, що дає загальні настанови, по-друге, на практичну естетику, прикладну. Стосовно теоретичної, то вона дає такі настанови: про речі та предмети думки (евристика); про чіткий порядок думки (методологія); про знаки прекрасно мислимих предметів, тобто про володіння мовою предмета відношення (семіотика).

Мета естетики, згідно з О. Баумгартеном, - досконалість чуттєвого пізнання, що, як така, є красою. Краса чуттєвого пізнання - це "взаємна узгодженість думок, співвіднесена з чимось одним, яка постає феноменом" [3, с. 455]. Доцільно розрізняти красу речей, думок і красу пізнання. Естетика - перша і головна складова краси пізнання. Об'єктом пізнання естетики є краса предметів, чуттєва даність явищ і думок. Важливий висновок автора про те, що "потворні предмети як такі можуть мислитися прекрасно, а прекрасні - потворно" [3, с. 455]. Йдеться про систематизуючі здібності чуттєвого пізнання, що вирізняє у предметах порядок, узгодженість частин, розташування.

Універсальна краса чуттєвого пізнання - це злагоджений порядок, завдяки чому ми споглядаємо прекрасно мислимі речі, тобто злагода внутрішня та з речами. Тут важливий наголос на взаємодії чуттів, які надають нам злагоджені, гармонійні образи предметів, і злагода нашого мислення про ці речі, що утворюють універсальну красу й досконалість усякого пізнання. Універсальні здібності пізнання, зумовлені багатством якостей пізнавального відношення та пов'язані з узгодженістю всіх елементів пізнавальної здатності, злагодою їх з предметами мислення, котрі створюють красу пізнання, - це і є краса мислення. Тому сфера чуттєвого пізнання має свої закони.

Отже, ми з'ясували, що поняття "естетика" відображає складний духовний феномен, який поєднує у собі гармонійність духовних структур людини (красу мислення), досконалість речей і явищ, котрі постають предметом мислення, і досконалість способів втілення в образах (знаках) прекрасно мислимих предметів. О. Баумгартен започаткував також тенденцію визначати естетику як філософію художньої творчості.

Схожі статті




Естетика - Мовчан В. С. - Тема 1. Предмет і завдання естетики як науки

Предыдущая | Следующая