Експериментальна психологія - Максименко С. Д. - Кореляційна стратегія

Вивчення окремих випадків інколи призводить до висування гіпотези щодо зв'язків між явищами, які спостерігаються. Наприклад, якщо, скажімо, клінічний психолог спостерігає, що екстра - вертовані вороже налаштовані пацієнти, які страждають на невротичні розлади, швидше досягають симптомів ремісії, ніж інтровертовані невороже налаштовані пацієнти з тим же діагнозом, він виходить за межі простої реєстрації і описання результатів своїх спостережень і піднімається на вищий рівень наукового узагальнення здобутої інформації. Цей рівень наукового аналізу передбачає формулювання якогось закономірного зв'язку між досліджуваними явищами. Висновки щодо взаємозв'язків між різними явищами, у даному випадку між стійкими властивостями темпераменту і швидкістю подолання невротичних розладів, можуть бути зроблені на підставі використання кореляційної дослідницької стратегії.

У попередньому розділі ми зазначали, що кореляційний підхід застосовується, якщо в процесі спостережень виокремлюються два чи більше аспектів виявлення досліджуваного явища у певної кількості індивідів. Рівень надійності взаємозв'язку між цими аспектами спостережень і відповідними вимірами може бути статистично визначений за допомогою коефіцієнта кореляції.

Хоча кореляційний дослідницький підхід інколи піддавався критиці, тим не менш він залишається цінним засобом психологічних досліджень, особливо в галузі вивчення рис особистості і оцінок інтелекту. Найбільш часто кореляційна дослідницька стратегія використовується у випадках, коли маніпулювання якимись аспектами чи умовами досліджуваних явищ практично неможливо досягнути. Ця стратегія також може бути доцільною у ще недостатньо досліджених сферах знання, де необхідне попереднє уточнення можливих змінних.

В якості прикладу використання кореляційної дослідницької стратегії наведемо ситуацію, яка була предметом багатьох досліджень в американській психології. Йдеться про оцінку впливу рівня матеріального благополуччя на расову дискримінацію.

Звичайно, неможливо було б задля забезпечення надійності і точності експерименту систематично маніпулювати рівнем матеріального добробуту відібраних для аналізу індивідів, щоб визначити, чи змінюється при цьому їх ворожа поведінка по відношенню до представників інших рас. Отже, альтернативою було обрано встановлення співвіднесення між можливими показниками расової дискримінації, наприклад, рейтинговою оцінкою ставлення дітей, які навчаються в змішаних школах або проходять професійну підготовку в змішаних групах, та рівнями забезпеченості сімей. Проте виникли певні проблеми щодо застосування кореляційного підходу. Скажімо, наявність значущого статистичного зв'язку між рівнем матеріального забезпечення сім'ї і частотою виявлення расової дискримінації, що виховуються у цій сім'ї, може стати основою для висновку, що саме рівень матеріального забезпечення впливає на виявлення расових упереджень. Як з'ясувалося в процесі дослідження, обидва фактори можуть бути пов'язані з третім каузальним фактором, у даному випадку з рівнем освіченості членів сім'ї. Отже, результати кореляційного дослідження часто наштовхують на важливі аспекти уточнення і формулювання експериментальних гіпотез, щоб вивчити ту ж саму проблему глибше і точніше.

Таким чином, на підставі результатів кореляційних досліджень неможливо робити остаточні каузальні узагальнення. Проте деякі автори стверджують, що каузальні висновки на базі використання кореляційної стратегії можливі, якщо темпоральні зв'язки між подіями А і Б ретельно і систематично оцінюються. Дослідник може продемонструвати надійний кореляційний зв'язок між подіями А і Б тільки у тому випадку, якщо А передує Б у часі, а не у випадку, якщо Б передує А. У такій ситуації виникають підстави для формулювання висновку про каузальний зв'язок між А і Б, який виявляється у тому, що поява явища А з надійністю призводить до появи явища Б.

Ще одним можливим аргументом для застосування кореляційної стратегії вважається недостатня дослідженість певної сфери знань. Дійсно, численні кореляційні дослідження використовуються, якщо встановлюються зв'язки між великою кількістю змінних і бажано визначити наявність кластерів спільних факторів. На це посилаються Гілфорд [87], Терстоун [113] та інші дослідники.

Кореляційна стратегія виявилась ефективною і в психометричних дослідженнях, у яких вивчались характеристики особистісних властивостей, специфічні для певного типу особистостей.

Третя і, вірогідно, найбільш частотна сфера застосування кореляційної дослідницької стратегії пов'язана зі встановленням валідності і надійності тестових методик, які базуються на під - рахуванні певних типів відповідей. Наприклад, якщо нам необхідно провести дослідження, що базується на оцінках поведінки групи суб'єктів різними спостерігачами, то було б цілком бажаним і важливим встановити надійність цих оцінок шляхом застосування кореляційної стратегії. Встановлення кореляційного зв'язку в оцінках одних і тих же явищ кількома спостерігачами дозволить підвищити впевненість в надійності оцінок.

Розглянемо аспекти критики кореляційної стратегії. Повернемося до першого прикладу кореляційного підходу в дослідженні, в якому вивчався зв'язок між рівнем матеріального забезпечення людини та вірогідністю виявлення з її боку ознак расової дискримінації. У цьому випадку виникає принаймні два важливих аспекти, які необхідно було б з'ясувати, перш ніж робити певні висновки. По-перше, оскільки значна кількість інших змінних може мати кореляційний зв'язок з рівнем матеріального забезпечення людини, ми ніколи не можемо бути впевненими, що саме низький рівень матеріального благополуччя, як було встановлено, є основною причиною виявлення расової дискримінації. По-друге, оскільки в ході дослідження не перевірялось, що виникло раніше: сформувався певний рівень матеріального достатку у родині чи виникла тенденція до виявлення расової дискримінації констатувати кореляційний зв'язок між цими явищами як основу для планування наступних досліджень з метою виявлення каузального зв'язку між явищами практично неможливо.


Схожі статті




Експериментальна психологія - Максименко С. Д. - Кореляційна стратегія

Предыдущая | Следующая