Загальна психологія - Максименко С. Д. - Спостереження

Спостереження як метод об'єктивного дослідження широко застосовується в психології, в педагогічній практиці, у соціологічних дослідженнях.

Спостереження - метод дослідження предметів та явищ об'єктивної дійсності, який полягає в їх навмисному і цілеспрямованому сприйманні (стосовно власного суб'єктивного світу - самоспостереження).

Спостереження - специфічно людський метод пізнання об'єктивної дійсності. Спостереження вимагає активізації всіх психічних процесів особистості, особливо уваги та мислення. У процесі послідовного виконання вправ здатність спостерігати може удосконалюватися і поступово ставати рисою особистості - спостережливістю.

Історично спостереження стає складовою частиною трудової діяльності, коли встановлюється відповідність між продуктом праці і його запланованим ідеальним образом. З ускладненням соціальної дійсності і операцій праці спостереження широко застосовується до різних аспектів трудової діяльності (наукове спостереження, спостереження руху інформації за допомогою приладів, спостереження як складова художньої творчості іт. ін.).

З розвитком науки ускладнюється і стає дедалі опосередкованішою структура спостереження. Найголовнішими, найнеобхіднішими є такі Його аспекти, як:

А) задум;

Б) гіпотеза;

В) система методів;

Г) обробка результатів;

Д) їх контроль.

Важливу роль відіграють попередні знання та методичний досвід ведення спостереження.

Основні вимоги до наукового спостереження: однозначність задуму, система методів спостереження, об'єктивність (можливість контролю шляхом повторного спостереження, залучення інших методів дослідження, наприклад, експерименту).

Психологічне наукове спостереження відрізняють від побутового. Наукове спостереження не обмежується описом зовнішнього боку тих явищ, які виявляє дослідження, а сягає суті явищ, з'ясовує причини тих чи інших актів поведінки і таким чином розкриває їхню психологічну природу.

Наукове спостереження відбувається в природних та експериментальних умовах. В експериментальних умовах воно є найглибшим щодо повноти вивчення явищ. Експериментальне вивчення психічних явищ враховує результати і висновки попередніх спостережень.

Об'єктом спостереження може бути і поведінка особистості в най-різноманітніших її зовнішніх виявах, в яких реалізуються усвідомлені та неусвідомлені внутрішні психічні стани, переживання, прагнення. В особливостях мовлення, у виразних рухах - жестах, міміці, виразах обличчя, пантомімічних актах (позах) тощо можна виявити й простежити особливості уваги, розуміння, емоції та вольові якості, особливості темпераменту і риси характеру.

Тому вміле спостереження за поведінкою дитини та дорослого дає можливість з високою мірою ймовірності стверджувати про їх внутрішні, духовні особливості.

Спостереження може бути звичайним (бачення, слухання) та інструментальним, коли побачене й почуте в поведінці людини фіксується за допомогою фотоапарата, кіноапарата, магнітофона. Інструментальне спостереження дає можливість документувати все, що спостерігається, а тому й глибше аналізувати його, порівнювати його результати з висновками попередніх спостережень.

Психологія вивчає сам процес спостереження. Сучасні методи спостереження активно залучають технічні засоби та процедури. Це допомагає дослідникам провести більш повне спостереження. Використовуються також і механічні засоби спостереження (діаграми, таблиці, записи, проектори, магнітофон).

Щоб навчати й виховувати дитину, потрібно на підставі спостережуваного розкривати психологічні механізми, аби спиратися на них у навчально-виховній роботі і розвивати, вдосконалювати їх.

Одноразового спостереження того чи іншого явища поведінки та діяльності особистості недостатньо, щоб скласти уявлення про ЇЇ психічний стан, розум, почуття, волю, риси характеру, темперамент, цілеспрямованість, моральні якості.

Щоб уникнути випадкових суджень, потрібні кількаразові спостереження за певними морально-психологічними особливостями людини за різних умов впливу і на різноманітному матеріалі. Випадково виявлені успіхи не можуть бути підставою для висновків про здібності особистості, силу її пам'яті або мислення.

Щоб спостереження набуло наукового характеру, потрібно, аби воно:

1) було планомірним, а не випадковим;

2) здійснювалося послідовно й систематично;

3) було забезпечене достатньо широкою інформацією про явище, яке є предметом спостереження (слід оперувати якомога більшою кількістю фактів);

4) передбачало точну фіксацію результатів спостереження.

Наукове спостереження висуває вимоги й до особистих якостей дослідника. Він повинен:

А) бути об'єктивним при фіксації, усному описі та класифікації фактів спостереження;

Б) володіти собою, щоб його власні почування та особисті характерологічні якості не впливали на його роботу, не позначалися на спостереженні та не

Спотворювали висновків;

В) не бути тенденційним, упередженим в організації спостереження та очікуванні його наслідків, щоб не дійти безпідставних висновків;

Г) не піддаватися першим враженням від досліджуваного;

Д) не бути поблажливим щодо досліджуваного;

С) не приписувати досліджуваному своїх власних якостей і не пояснювати його поведінку з власних позицій.

Об'єктивності потрібно дотримуватись протягом усього процесу дослідження.

Об'єктивність має бути визначальним чинником вірогідних висновків.

Спостереження вимагає чіткості й точності реєстрування його показників. Цього можна досягти, застосовуючи бланки (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Бланк для фіксації результатів спостереження

Дата спостереженняУмови, за яких проводилося спостереженняЩо спостерігалосяЩо виявлено в процесі спостереженняПояснення даних спостереження

Спостереження використовується і разом з іншими методами вивчення психічних процесів та властивостей особистості.

Найбільш ефективним і плідним з наукового погляду є експериментальне дослідження, особливість якого полягає в тому, що явище (предмет дослідження) вивчається за різних умов та обставин. Застосування цього методу дослідження сприяє глибокому і дуже точному вивченню певної психологічної закономірності.

Соціологія і соціальна психологія вдаються до простого (звичайного) спостереження, коли події фіксують ззовні, і включеного спостереження, безпосередню участь в якому бере сам дослідник. Дослідник адаптується до умов певного середовища і аналізує події немовби "зсередини".

Спостережливість - риса особистості, яка виявляється в постійній спрямованості і здатності сприймати, розуміти і оцінювати явища, процеси і предмети, що стають об'єктами уваги задля підвищення рівня продуктивності праці або наукового дослідження.



Схожі статті




Загальна психологія - Максименко С. Д. - Спостереження

Предыдущая | Следующая