Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - 3.1.3. Демографічні проблеми в Україні

В останні роки демографічна ситуація в Україні вкрай несприятлива, оскільки весь хід соціально-економічного розвитку нашої держави поставив український народ перед реальною загрозою зменшення. Той факт, що з 1991 р. серед населення України смертність перевищувала народжуваність, а в 1993 р. природний спад досяг вже 180 тис. чоловік - говорить сам за себе.

Найвищий рівень народжуваності в Україні спостерігався у 1925 - 1926 роках. Відтоді почалося систематичне зниження народжуваності, характерне для повоєнного періоду.

Для нормального в соціально-економічних умовах індустріально-розвинутих країн мінімально розширеного відтворення популяції людини потрібно, щоби кожна жінка народила за життя 2,2 - 2,4 дитини. З 1964 року в Україні жінка народжує в середньому двох дітей. Уже в 1989 р. цей показник становив 1,9 (в містах - 1,8, у селах - 2,3). Загалом рівень народжуваності в Україні є незадовільним і не може забезпечувати навіть простого відтворення. Якщо в 1980 р. загальний коефіцієнт народжуваності становив 14,8 чоловік на кожну тисячу населення, у 1989 р. - 13,3, то вже в 1992 р. лише 11,4. Це найнижчий рівень народжуваності принаймні за останні два століття. Народжуваність зменшується через безплідність шлюбних пар, збільшення гінекологічних захворювань, кількості абортів, ранньої дитячої смертності за рахунок змін у період внутрішньоутробного розвитку (стан здоров'я матері, несприятливі екологічні умови, генетичні відхилення), а також із економічних причин.

Специфіка демографічних процесів (зменшення народжуваності, зростання смертності, деформація статевовікової структури населення тощо) призвела до того, що загальна чисельність найбільш продуктивної групи населення віком від 20 до 40 років постійно скорочується. І це не епізодичне явище, а, на жаль, сталий процес.

Особливо несприятливим фактором, який негативно впливає на загальну демографічну ситуацію в Україні, є висока смертність населення. її показник у 1992 році досяг 13,4 чол. на тисячу населення (у 1960 р. цей показник становив лише 6,9). Особливо прикро те, що найвища смертність спостерігається серед чоловіків у молодому працездатному віці (20 - 30 років). Саме в цьому віці смертність чоловіків утричі перевищує смертність жінок того ж віку.

Що ж стосується окремо міста і села, то тут спостерігається різниця. Для населення, що проживає в місті, від'ємний показник приросту населення вперше зареєстрований у 1992 р., сільське населення цей критичний бар'єр подолало на 10 років раніше. Причиною були соціально-економічні умови, у першу чергу незадовільний стан медичного обслуговування й міграція молоді в міста. На це наклалася ще й екологічна криза, яку ближчі до природи сільські мешканці відчули на собі першими.

Слід особливо наголосити на прямій залежності якості життя людей в Україні від стану навколишнього середовища. Постійне втручання людини в природу, що супроводжується прогресуючим забрудненням довкілля і руйнуванням природних екосистем, у свою чергу справляє негативний вплив на здоров'я населення. Виснаження природних ресурсів скорочує матеріальну базу для подальшого соціально-економічного розвитку суспільства. Тому необхідно розширювати й поглиблювати наукові дослідження в галузі екології загалом і екології людини зокрема, одним із завдань якої є вивчення позитивних і негативних факторів навколишнього середовища, розробка позитивних показників здоров'я і планування на цій основі заходів щодо охорони природи та здоров'я населення, що дуже важливо для майбутнього розвитку країн.

Схожі статті




Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - 3.1.3. Демографічні проблеми в Україні

Предыдущая | Следующая