Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - 3. ВПЛИВ ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ДОВКІЛЛЯ

3.1. Демографічні проблеми
3.1.1. Демографічні проблеми людства

Оскільки людина займає одне з центральних місць у глобальній геосоціосистемі, ми розглянемо, як демографічні проблеми впливають на стан біосфери. У XX столітті природне середовище на планеті неухильно погіршувалося в результаті діяльності людини, яка піддає його щораз більшій дії фізичних, хімічних і біологічних навантажень. Люди вже не спроможні адаптуватися до цих швидких глобальних змін. Крім того, постала проблема демографічного вибуху та обмеженості природних ресурсів і життєвого простору Земної кулі.

За останні 150 років населення Землі зростало дуже швидкими темпами. На початку нашого літочислення кількість населення Землі сягала 230 млн. Тільки біля 1830 року вона досягла 1 млрд. чоловік, а в 1890 р. - 1,6 млрд. Вже в 1930 р. на планеті проживало більше 2 млрд. людей, через 30 років (1960 р.) кількість населення сягнула 3 млрд., і вже через 15 років (1975 р.) - 4 млрд. чоловік. У 1987 році населення Землі переступило через п'ятимільярдну відмітку, вже до кінця століття перевищувало 6 млрд., а в першій половині XXI ст., за деякими прогнозами, наблизиться до 12 млрд. Останнім часом темпи приросту населення планети почали знижуватися, але навіть при цій тенденції стабілізація наступить не раніше 2050 р.

Отже, щорічно чисельність людей на Землі зростає, а природні ресурси, за допомогою яких можна забезпечити життя цього населення, підвищити його якість, катастрофічно вичерпуються й руйнуються. Незважаючи на темпи розвитку економіки, у світі невпинно збільшується кількість бідних і знедолених, і паралельно відбувається катастрофічне виснаження природних ресурсів.

Провідні вчені світу вважають, що головними заходами, які допоможуть зберегти нашу цивілізацію й біосферу, повинні бути відродження і збереження різноманіття природи та біотичних угруповань у обсягах, що забезпечували б стійкість довкілля. Ми повинні прагнути до гармонізації взаємовідносин людського суспільства і природи. А це можливо лише за умови зміни в свідомості людей, вдосконалення соціоекологічного мислення, спрямованого не лише на збереження біосфери, але й на усвідомлення пріоритету таких цінностей, як чисті повітря, вода, продукти харчування, незруйновані природні ландшафти, над матеріальними благами.

3.1.2. Урбанізація та її негативні наслідки

В наш час забруднення навколишнього середовища особливо зросло у великих містах, зокрема у великих індустріальних центрах. Відбувається нестримна концентрація людей в містах, з'являються й зростають багатомільйонні міста-мегаполіси, збільшуються їх кількість, розміри й проблеми.

Очікувалось, що в 2000 р. частка міського населення в Західній Європі складатиме 71 %, у Північній Америці - 87, у Латинській Америці й Австралії - 80, Східній Азії - 40, Південній Азії - 35, Африці - 39 %. У 1900 році в світі налічувалося 10 міст-мільйонерів, у 1975 - 185, а на початку XXI ст. їх число має перевищити 400.

У 1920 році найбільшими містами світу були Нью-Йорк (5,6 млн.), Лондон (4,5 млн.), Париж (2,9 млн.), Чикаго (2,7 млн.), Токіо (2,2 млн.), Берлін (1,9 млн.), Відень і Філадельфія - по 1,8 млн., Шанхай і Сан-Паулу. Вісім з десяти найбільших міст світу були у США, Європі та Японії і тільки 2 - в Південній Америці й Китаї.

Через 40 років, у 1960 р. якісна картина розташування багатомільйонних міст на карті світу істотно не змінилася. Зате кардинально збільшилися розміри і населення міст, і на карті світу з'явилася когорта мегаполісів, що перевищують 5 - 6 мільйонний рівень чисельності мешканців.

Зараз цей список очолюють: Токіо (25,0 млн.), Сан-Паулу (18,1 млн.), Нью-Йорк (16,1 млн.), Мехіко (15,1 млн.), Шанхай (13,5 млн.), Бомбей (12,2 млн.), Лос-Анжелес (11,5 млн.), Буенос-Айрес (11,4 млн.), Сеул (11,0 млн.), Ріо-де-Жанейро (10,9 млн.), Калькутта (10,7 млн.), Осака (10,5 млн.), Пекін і Джакарта (по 9,2 млн.), Маніла (8,9 млн.), Москва (8,9 млн.) (World Resources 1994-95, дані на 1990 p.). Список найбільших міст світу свідчить про якісно нову тенденцію в урбанізації світу - колосальне зростання міст-мегаполісів у країнах, що розвиваються, які утворилися на місці колишніх світових імперій: сім найбільш заселених міст припадають саме на ці країни, і лише Токіо, Нью-Йорк і Лос-Анджелес продовжують залишатися в першій десятці лідерів урбанізації.

В Україні тільки столиця - Київ є багатомільйонним містом, населення якого сягнуло трьох мільйонів. Сім міст уже перевищили або сягають 1-мільйонного рубежу: Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг. Десять міст, в яких зараз від 0,3 до 0,5 млн. мешканців (Маріуполь, Миколаїв, Луганськ, Макіївка, Вінниця, Севастополь, Херсон, Сімферополь, Горлівка, Полтава) можуть у найближчі 10 років наблизитися до одномільйонного рівня, асимілювавши навколишні менші містечка. Зараз у містах проживає половина населення України.

Переважна частина великих міст - це індустріальні комплекси, і головна їх проблема - продукування виробничих та побутових відходів, сміття. Деградоване штучне міське середовище виявляє комплексну шкідливу дію на здоров'я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, дефіциту сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, нестачею зелених насаджень тощо.

Ступінь поширення багатьох хвороб у великих містах набагато більший, ніж у малих містечках чи селах. Така хвороба, як рак легенів, у великих містах нині реєструється в 2-3 рази частіше, ніж у сільських місцевостях. Тут набагато більше хворіють бронхітами, астмою, алергічними та серцевими хворобами. Рівень інфекційних захворювань у містах також удвічі вищий.

Мешканці великих міст уже давно п'ють воду набагато гіршої якості, ніж у селах. Зокрема, в Україні в більшості міст якість питної води не відповідає санітарним нормам. Великі міста створюють свій мікроклімат, під ними на сотні метрів углиб змінюється фізичний стан порід.

Одночасно з розвитком міст збільшується негативний тиск на біосферу. Здавалося б, концентрація населення на невеликих міських територіях повинна була б сприяти зменшенню сукупного тиску на навколишнє середовище. Насправді велике місто споживає ресурси обширних навколишніх сільських районів, одночасно забруднюючи їх відходами своєї життєдіяльності. За Ю. Одумом (1986), розумний баланс між затратами й вигодами складається в містах помірних розмірів з населенням близько 100 тис. чоловік.

Схожі статті




Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - 3. ВПЛИВ ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ДОВКІЛЛЯ

Предыдущая | Следующая