Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 7. Зберігання речей, що є предметом спору

Особливе місце серед спеціальних видів зберігання належить зберіганню речей, що є предметом спору. Це новий для вітчизняного права різновид зберігання, хоч він був відомий ще за часів римського права як секвестр. Секвестр (від лат. sequestrum) - заборона або обмеження, яке накладається державною владою на користування або розпорядження будь-яким майном.

Підгрунтям зберігання речі в порядку секвестру є спір кількох осіб про право на річ, а каузою, тобто підставою, може бути або згода сторін, які є учасниками відповідного спору (договірний секвестр), або рішення суду (судовий секвестр) про передачу спірної речі на зберігання. Це необхідно через побоювання, що одна зі сторін спору може заволодіти річчю. Такий спеціальний спосіб зберігання запроваджено в інтересах особи, яку пізніше буде визнано законним володільцем речі.

Як уже зазначалося, закон визначає два види зберігання речей, що є предметом спору: договірний і судовий.

При договірному зберіганні речей, що є предметом спору, необхідна згода сторін, між якими виник спір, на укладення договору, а також визначення зберігача за погодженням усіх осіб з подальшою виплатою винагороди.

Судовий вид зберігання виникає на підставі рішення суду (ухвали суду про забезпечення позову) про передачу речі, з приводу якої виник спір. При судовому секвестрі, коли річ передається на зберігання третій особі за рішенням суду (ухвалою) або постановою судового виконавця (наприклад, за ст. 58 ЗУ "Про виконавче провадження"), зберігання передбачає право зберігача на одержання плати за рахунок сторін, між якими виник спір.

Секвестр може застосовуватись для охорони спадкового майна в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження цього майна до прийняття спадщини спадкоємцями. Зберігачем у такому разі може бути виконавець заповіту або інша особа за вибором, або нотаріуса, або відповідних органів місцевого самоврядування, або спадкоємців (статті 1283, 1284 ЦК).

Специфічною ознакою зберігання речей, які є предметом спору, є те, що ними можуть бути як рухомі, так і нерухомі речі, які за загальними положеннями про зберігання не можуть бути предметом договору зберігання. Однак, коли питання стосується нерухомої речі, то дії зберігача можна віднести до послуг з охорони майна. Другою специфічною ознакою є те, що потрібна згода третьої особи на набуття статусу зберігача.

Відповідальність зберігача при секвестрі підпорядковується загальним правилам ЦК про зберігання.

8. Зберігання автотранспортних засобів

Договір зберігання автотранспортних засобів є публічним (за винятком випадків, коли зберігання автотранспортного засобу здійснює фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності).

Правовідносини з приводу зберігання автотранспортних засобів необхідно відокремлювати від відносин, пов'язаних із платним паркуванням автомобілів у спеціально відведених для цього місцях. У першому випадку зазначені правовідносини мають приватноправовий характер, а в другому - публічно-правовий.

Спеціальне законодавство, яке регламентує окремі види зберігання, має пріоритет перед загальними нормами про зберігання та надання послуг. Саме правила зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджені постановою Кабінету Міністрів від 22 січня 1996 р. № 115, регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів, які належать фізичним та юридичним особам, на охоронюваних автостоянках, незалежно від форми власності.

Договір зберігання транспортного засобу використовується не тільки на автостоянках, у боксах та гаражах, він поширюється і на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та його членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Таким чином, до цих відносин застосовується постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. № 5, зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів" від 25 травня 1998 р. № 15.

Договір зберігання автотранспортних засобів є двостороннім. Зберігачем є суб'єкт підприємницької діяльності, який надає послуги зі зберігання автотранспортних засобів і якому належить автостоянка. Поклажодавцем - фізична чи юридична особа, споживач послуг зі зберігання автотранспорту.

Правову характеристику договору зберігання автотранспортних засобів доповнюють такі ознаки, як платність і строковість. Володілець транспортного засобу, який користується послугами автостоянки, зобов'язаний внести плату та одержати відповідну квитанцію (касовий чек) або перепустку. Плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги стягується за встановленими зберігачем тарифами.

За терміном зберігання автостоянки поділяються на:

Довготермінові - для постійного зберігання транспортних засобів громадян, які проживають у даному населеному пункті;

Сезонні - для тимчасового зберігання транспортних засобів громадян у зонах відпочинку;

Денні - розташовані при вокзалах, портах, спортивних спорудах, торговельний розважальних, інших підприємствах та організаціях, у місцях масового відпочинку;

Нічні - для тимчасового зберігання транспортних засобів на глухих та мало-завантажених вулицях.

На зберігача покладено головний обов'язок - не допустити проникнення до боксів, гаражів, спеціальних стоянок сторонніх осіб. До категорії "сторонні особи" належать усі ті, хто не є поклажодавцем, оскільки саме поклажодавцю зберігач зобов'язується видати транспортний засіб, який той здав на зберігання, на його першу вимогу. Передавати транспортний засіб за договором зберігання зберігач може власнику або особі, яка має оформлену відповідно до законодавства довіреність на право користування (або) розпоряджання даним транспортним засобом, а також водію транспортного засобу, який працює за трудовим договором, укладеним із суб'єктом підприємницької діяльності - власником транспортного засобу, за умов пред'явлення оформленої відповідно до законодавства довіреності, перепустки чи документа, що посвідчує особу одержувача транспортного засобу. Решта осіб підпадають під поняття "сторонні особи", і їм заборонено перебувати на території автостоянки. Відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно перебуває на території автостоянки, несе зберігач.

Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією. Володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка. У разі втрати перепустки чи квитанції (касового чека) транспортний засіб видається володільцеві на підставі його письмової заяви та документів, які посвідчують його особу і підтверджують права на володіння транспортним засобом. Відомості про пред'явлені документи заносяться до журналу обліку транспортних засобів.

Схожі статті




Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 7. Зберігання речей, що є предметом спору

Предыдущая | Следующая