Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 5. Розрахунки за інкасо

При розрахунках за інкасовими дорученнями (за інкасо) банк-емітент вчиняє ряд дій (здійснює банківську операцію з інкасування) з метою одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу (згода на оплату або гарантування оплати документів) на користь свого клієнта.

Умови застосування та порядок здійснення розрахунків за інкасовими дорученнями встановлюються законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. При укладенні договору на виконання розрахунків за інкасовим дорученням сторони можуть передбачити положення, які містяться в Уніфікованих правилах по інкасо, що розроблені Міжнародною торговельною палатою (м. Париж, публікація МТП № 322)'. Таким чином, правила будуть обов'язковими для виконання сторонами, якщо інше не обумовлено імперативними нормами чинного законодавства України.

Природа правовідносин за інкасо може бути пояснена лише в межах конструкції складного розрахункового зобов'язання за участі стягу вам а, платника, банків, що їх обслуговують, а також за можливої участі банку-посередника.

Інкасову операцію банк здійснює за дорученням та за рахунок клієнта. Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті інкасування (інкасо) - це здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/або супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/або супровідних документів на інших умовах. У цьому визначенні запропонована загальна схема здійснення банківських операцій та порядок документообігу платіжних засобів.

Інкасове доручення супроводжується визначеним договором певним переліком розрахункових документів, документів, що підтверджують відвантаження товару, його вартість, документи на виконання робіт або надання послуг. Банк повинен перевіряти відповідність реквізитів та фактичних даних розрахункових документів з тими, що містяться в інкасовому дорученні. Якщо виконуючий банк помічає відсутність певного документа або певний документ за зовнішніми ознаками не відповідає інкасовому дорученню, банк відповідно до ч. 1 ст. 1100 ЦК України повинен негайно повідомити про це особу, яка надала інкасове доручення. У разі неусунення зазначених недоліків банк зобов'язаний повернути документи без виконання. Строк на усунення недоліків може бути передбачений договором, але він не може перевищувати терміну прийняття до виконання відповідного розрахункового документа, який встановлюється банківськими правилами.

За банківськими правилами, розрахунки в порядку інкасо здійснюються на підставі платіжної вимоги-доручення (розрахунковий документ, що містить вимогу одержувача безпосередньо до платника сплатити суму грошей та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунка на рахунок одержувача), платіжної вимоги (розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми грошей з рахунка платника на рахунок одержувача). Зарубіжні банки на інкасо приймають різні грошові та товарно-розрахункові документи: векселі, чеки, акції, облігації, заставні тощо.

Банк-емітент, який одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк). Зміст договору доручення на виконання інкасо між банком-емітентом та виконуючим банком є тотожним до договору доручення між одержувачем коштів і банком-емітентом на проведення інкасування (за умови, якщо між цими сторонами відсутній договір банківського рахунка). Дія банку щодо ініціювання списання коштів з рахунка платника розглядається як односторонній правочин, а вже здійснення операції з переказу коштів на кореспондентський рахунок банку-емітента відбувається на підставі зазначеного договору.

Документи, що підлягають оплаті при їх поданні (платіжна вимога-доручення, платіжна вимога), виконуючий банк зобов'язаний подати до платежу негайно з отриманням інкасового доручення.

Якщо документи підлягають оплаті в інший строк, виконуючий банк повинен для одержання акцепту платника подати документи для акцепту негайно з отриманням інкасового доручення, а вимогу платежу має здійснити не пізніше ніж у день настання строку платежу, визначеного у документі. Платіжна вимога-доручення, що надійшла до банку платника, оплачується платником у порядку акцепту. При згоді повністю або частково оплатити платіжну вимогу-доручення платник оформлює її підписами осіб, що уповноважені розпоряджатися рахунком і відбитком печатки на всіх примірниках, які передає до обслуговуючого банка.

Банківськими правилами передбачена часткова оплата платіжних вимог. Факт списання банком коштів з рахунку клієнта та їх зарахування на рахунок оформляється меморіальним ордером. Дата складання меморіального ордера має відповідати даті списання коштів з рахунка платника. Меморіальний ордер засвідчується підписами відповідального виконавця банку, який його оформив, і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку. Меморіальний ордер, що оформлений для перерахування коштів на рахунки клієнтів-одержувачів (фізичних та юридичних осіб), які відкриті в інших банках, засвідчується підписами керівника (його заступника) і головного бухгалтера (його заступника) банку або підписами уповноважених згідно з внутрішніми нормативними документами банку осіб. В інкасовому дорученні може бути передбачена умова щодо прийняття часткових платежів за наявності спеціального дозволу одержувача. Якщо такий дозвіл відсутній, то відповідно до ст. 529 ЦК України, одержувач може не приймати від платника виконання його зобов'язання частинами.

Одержані (інкасовані) суми негайно передаються виконуючим банком у розпорядження банку-емітента, який повинен зарахувати ці суми на рахунок клієнта. Виконуючий банк має право відрахувати з інкасованих сум належні йому кошти як оплату банківських послуг та провести відшкодування витрат та (або) видатків, що були ним понесені при здійсненні відповідної операції.

Обов'язком банків (виконуючого банку та банку-емітента) є інформування одержувача коштів про хід виконання інкасового доручення. Це, з одного боку, зумовлено тим, що банки є представниками одержувача, а з іншого - для одержувача важливо знати чи погашене платником грошове зобов'язання. Адже в даному випадку не застосовується загальна норма ст. 532 ЦК України щодо місця виконання грошового зобов'язання, яка передбачає, що таким місцем є місцезнаходження кредитора. При розрахунках за інкасовими дорученнями сутність правовідносин передбачає, що місцем погашення грошового зобов'язання є місцезнаходження представника одержувача, тобто виконуючого банку або банку-емітента (якщо він самостійно виконує функції виконуючого банку).

Таким чином, з моменту списання суми боргу за поставлений товар надані послуги або виконані роботи з рахунка платника погашається його грошове зобов'язання перед одержувачем платежу. Якщо платіж та (або) акцепт не були отримані у строк, передбачений договором, платник вважається таким, що прострочив виконання свого зобов'язання (ст. 612 ЦК України). При цьому виконуючий банк повинен негайно повідомити банк-емітент про причини неплатежу або відмови від акцепту. Банк-емітент повинен негайно повідомити про це клієнта, запитавши у нього вказівки щодо подальших дій.

У разі неотримання вказівок щодо подальших дій у строк, встановлений банківськими правилами, а якщо він не встановлений, - у розумний строк, виконуючий банк має право повернути документи банку-емітентові.

Послуги банку щодо проведення розрахунків за допомогою інкасо є відплатними, розмір яких залежить від виду операції. На практиці розрізняють декілька видів інкасових операцій:

- просте (чисте) інкасо - операція, відповідно до якої банк зобов'язується отримати гроші від третьої особи на підставі платіжної вимоги, яка не супроводжується комерційними документами;

- документарне (комерційне) інкасо - операція, відповідно до якої банк зобов'язується пред'явити третій особі отримані від свого клієнта документи, як правило, товаророзпорядчі, і видати їх цій особі тільки проти платежу або проти акцепту платежу.

У разі коли інкасове доручення містить у собі вказівку, що винагорода банку-емітента за здійснення операцій з інкасо повинна бути віднесена на рахунок платника, а платник відмовляється їх сплатити, виконуючий банк може передати документи проти платежу або акцепту без інкасування відповідної суми винагороди, якщо тільки інкасове доручення прямо не передбачає, що відмова від права на таку винагороду не може мати місця. Якщо в оплаті суми винагороди по інкасо відмовлено, виконуючий банк зобов'язаний інформувати відповідно банк-емітент. У такому випадку суму винагороди банк-емітент може віднести на рахунок клієнта і відповідно до договору банківського рахунка одержати із суми виручки, яку отримав останній по завершенні інкасових розрахунків.

Схожі статті




Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 5. Розрахунки за інкасо

Предыдущая | Следующая