Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - Із Договору про дружбу, добросусїдство і співробітництво між Україною і Республікою Білорусь

Двосторонні відносини України з країнами Співдружності Незалежних Держав є стрижневими. Від рівня їхнього розвитку залежить майбутнє колишніх і нових утворень на цьому просторі. Вони формують рівневі площини співпраці і протистояння, міждержавні союзи і конфлікти. В них мають виток проблемні питання і просування по висхідній розвитку міждержавного спілкування.

Водночас в азіатському просторі СНД є безліч проблем. Основна серед них та, що держави цього регіону ніколи не будувалися за національною ознакою. Проблемою Ферганської долини є існування узбецьких ексклавів в Киргизії і Таджикистані. Територіальні проблеми існують між Таджикистаном і Узбекистаном. У 2001 р. введено візовий режим між сусідами, що може перешкодити відновленню Великого шовкового шляху, який колись пролягав територією Середньої Азії. Під знаком питання залишаються і проекти ТРАСЕКА Після введення візового режиму Узбекистан в односторонньому порядку почав укріплювати кордон, відгородивши колючим дротом і замінувавши 70 % прикордонної смуги (при цьому потрапляючи на таджицьку територію). Кожного року десятки мирних жителів з обох боків кордону підриваються на мінах. Є проблеми з таджицьким ексклавом у Киргизії, який зв'язаний з материком лише однією дорогою. Прикордонні проблеми країн Центральноазіатського регіону - між Казахстаном і Узбекистаном, Китаєм і Киргизією, Таджикистаном і Казахстаном, які загострилися останнім часом, не сприяють розвиткові стабільних відносин цих країн з іншими державами, у тому числі й розширенню співробітництва з Україною.

ДОДАТКИ
Із Договору про дружбу, добросусїдство і співробітництво між Україною і Республікою Білорусь

(17 липня 1995 p., Мінськ)

Україна і Республіка Білорусь, далі іменовані Високі Договірні Сторони, спираючись на тісні зв'язки, що історично склалися, між двома державами, їх народами, будучи переконані в тому, що дальший розвиток і зміцнення цих відносин відповідають докорінним інтересам народів обох держав і служать справі миру, безпеки і прогресу, сповнені рішучості продовжувати розбудову незалежних, демократичних, правових держав, погодились про таке:

Стаття 1

Високі Договірні Сторони засновують свої відносини на взаємній повазі, довірі і згоді, керуючись при цьому принципами поважання державного суверенітету, рівноправності і невтручання у внутрішні справи одна одної, незастосування сили чи загрози силою, включаючи економічні та інші засоби тиску, мирного урегулювання спорів, поваги до прав людини і основних свобод, сумлінного виконання зобов'язань по міжнародному праву, а також іншими загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Високі Договірні Сторони визнають непорушність існуючих між ними державних кордонів і підтверджують, що не мають ніяких територіальних претензій одна до одної і не висуватимуть таких претензій у майбутньому.

Стаття 2

Високі Договірні Сторони сприяють продовженню процесу обмеження озброєнь і роззброєння, укріпленню ролі Організації Об'єднаних

Націй у справі підтримання міжнародного миру і безпеки, створенню системи колективної безпеки в Європі. Високі Договірні Сторони також докладають зусиль для сприяння мирному врегулюванню конфліктів та інших ситуацій, шо зачіпають їхні інтереси.

Стаття З

Кожна з Високих Договірних Сторін зобов'язується утримуватися від участі або підтримки будь-яких дій, спрямованих проти іншої Високої Договірної Сторони, і не допускати, щоб її територія була використана на шкоду інтересам безпеки іншої Високої Договірної Сторони.

Стаття 5

Кожна з Високих Договірних Сторін гарантує своїм громадянам, незалежно від їхньої національності, статі, мови, віросповідання, політичних чи інших переконань, громадянські, політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права.

Стаття 10

Високі Договірні Сторони забезпечують сприятливі умови для розвитку взаємовигідного торгово-економічного і науково-технічного співробітництва між ними.

Високі Договірні Сторони створюють сприятливі економічні, фінансові і правові умови для підприємницької та іншої господарської діяльності, включаючи заохочення і взаємний захист капіталовкладень.

Високі Договірні Сторони приділяють особливу увагу розвитку економічних зв'язків між прикордонними районами обох держав, а також забезпечують сприятливі умови для співробітництва на рівні адміністративно-територіальних одиниць в рамках їхньої компетенції.

Кожна з Високих Договірних Сторін утримується від дій, здатних заподіяти іншій Високій Договірній Стороні економічну чи екологічну шкоду.

Стаття 13

Кожна з Високих Договірних Сторін на умовах, визначених окремими угодами, забезпечує транспортні операції іншої Високої Договірної Сторони через річкові і повітряні порти, залізничну і автомобільну мережі і магістральні трубопроводи, розташовані на її території. Це положення діє також щодо морських портів України.

Стаття 15

Високі Договірні Сторони розвивають співробітництво в галузі освіти, науки і техніки, заохочуючи прямі зв'язки між учбовими закладами і науково-дослідницькими центрами, здійснення спільних програм і розробок, особливо в галузі передових технологій.

Високі Договірні Сторони здійснюють тісне співробітництво в галузі охорони і поліпшення стану навколишнього середовища, відвернення транскордонних забруднень, раціонального природокористування, розширення сфери екологічно чистих виробництв, здійснення високоефективних природоохоронних і природо відновлювальних заходів.

Стаття 18

Високі Договірні Сторони, визнаючи глобальний характер Чорнобильської катастрофи, зобов'язуються об'єднувати і координувати зусилля у вивченні, ослабленні та мінімізації її наслідків, розширенні і укріпленні міжнародного співробітництва у цій галузі обмінюватися інформацією щодо усіх аспектів цієї діяльності...

Стаття 23

Положення цього Договору не зачіпають права і обов'язки Високих Договірних Сторін, що випливають з інших міжнародних договорів, учасницями яких вони є.

Стаття 26

Цей Договір підлягає ратифікації і набуває чинності в день обміну ратифікаційними грамотами, який відбудеться в м. Мінську.

Стаття 27

Цей Договір укладений терміном на десять років. Його дія автоматично продовжується на наступні десятирічні періоди, якщо жодна з Високих Договірних Сторін не заявить шляхом письмового повідомлення іншій Високій Договірній Стороні не менше ніж за шість місяців до закінчення поточного десятирічного періоду про своє бажання припинити його дію.

Стаття 28

Цей Договір після набуття ним чинності буде зареєстрований у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 29

З дати набуття чинності цим Договором Договір між Українською РСР і Білоруською РСР від 29 грудня 1990 року припиняє свою дію. Із Договору про дружбу та співробітництво між Україною та Азербайджанською Республікою

(9 грудня 1992 р.)

Схожі статті




Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - Із Договору про дружбу, добросусїдство і співробітництво між Україною і Республікою Білорусь

Предыдущая | Следующая