Стратегічний менеджмент - Осовська Г. В. - 3. Поняття стратегії та їх види

Що ж розуміють науковці під цією життєдайною компонентою стратегічного управління?

За Альфредом Чандлером [2,18], стратегія-це визначення основних довготривалих цілей разом з відповідним планом дій та розподілом ресурсів для досягнення цих цілей.

За Ігорем Ансоффом [4,24], стратегія є набором правил для прийняття рішень, якими організація керується у своїй діяльності. При цьому існують чотири різні групи правил: правила, що використовуються при оцінці результатів діяльності фірми; правила, за якими складаються відносини фірми з її зовнішнім оточенням; правила, за якими встановлюються відносини та процедури всередині організації; правила, за якими фірма здійснює свою щоденну діяльність.

За Т. А. Примаком [44,10], стратегія - це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головніша та розподіл ресурсів для їх досягнення. Стратегія формує цілі та основні шляхи їх досягнення таким чином, що підприємство має загальний (такий, що об'єднує всі підрозділи) напрямок роботи.

За З. Є. Шершньовою [51, 15], стратегія - це комплекс програм, реалізуючи який компанія розраховує на значне поліпшення своїх позицій. на ринках.

У більшості випадків розробку стратегій необхідно починати з нуля. Це відбувається при різкій зміні ринкової ситуації, наприклад, появі на ринку конкурентоспроможної продукції порівняно з тією, що виготовляє підприємство, або при зміні власних можливостей підприємства - обмеження потенціалу в результаті виділення окремих підрозділів з підприємства; розширення можливостей в результаті появи додаткових джерел фінансування [13,36].

Існує велика кількість видів стратегій, що можуть застосовувати підприємства залежно від економічної ситуації. Досить вдало можливі стратегічні напрямки розвитку підприємства відображені в книзі американських дослідників А. А. Томпсона та А. Дж. Стрікленда [8,51], які. формуються, наприклад, залежно від таких ознак:

- типу конкурентної переваги фірми;

- стадії життєвого циклу галузі;

- дій підприємства на міжнародному ринку;

- напрямків розвитку для фірм, що слідують за лідером;

- антикризових шляхів розвитку підприємства.

Ми виділимо лише види стратегій, які сформовані за критерієм організаційного рівня їх розробки, що більш відповідає завданням менеджменту.

На великих підприємствах рішення з питань методів управління новими напрямками розвитку приймаються на чотирьох організаційних рівнях: корпоративна стратегія (стратегія для компанії та сфер її діяльності в цілому); ділова стратегія (для кожного окремого виду діяльності); функціональна стратегія (для кожного функціонального напрямку діяльності); операційна стратегія (для основних структурних одиниць).

На одно галузевому підприємстві існують тільки три рівні без корпоративного курсу. Це триває доти, доки до уваги не приймаються спроби диверсифікувати свою діяльність в інші сфери.

Наведемо більш детальніше визначення кожної з стратегій та дій, що їх супроводжують.

Корпоративна стратегія є загальним планом управління для диверсифікованого підприємства. Корпоративна стратегія розповсюджується на все підприємство, охоплює всі напрямки діяльності, якими воно займається. Вона складається здій щодо утвердження своїх позицій у різних галузях промисловості та підходів, що застосовуються для управління справами підприємства.

Функціональна стратегія належить до управлінського плану дій окремого підрозділу або ключового функціонального напрямку всередині певної сфери бізнесу. Диверсифікованому підприємству необхідно мати стільки функціональних стратегій, скільки у нього основних напрямків o діяльності. Таким чином, функціональна стратегія у виробництві-це план виробництва, що містить необхідні заходи для підтримки ділової стратегії та досягнення виробничих цілей або місії підприємства.

Операційна стратегія належить до ще більш конкретних стратегічних ініціатив та підходів у керівництві ключовими оперативними одиницями (відділами продажу, центрами розподілу тощо) при вирішенні щоденних оперативних завдань, що мають стратегічну важливість (рекламні кампанії, закупівля сировини, управління запасами, профілактичний ремонт, транспортування).

Зрозуміло, що наведене теоретичне підгрунтя не відрізняється повнотою й універсальністю застосування, та автори посібника й не ставили це собі за мету. Завдання даного посібника - викласти власне бачення вирішення проблеми організації та реалізації стратегічної роботи в сучасних господарських умовах, використовуючи наявні теоретичні підходи.

Схожі статті




Стратегічний менеджмент - Осовська Г. В. - 3. Поняття стратегії та їх види

Предыдущая | Следующая