Стратегічне управління - Порохня В. М. - 4.3. Необхідність і особливості застосування методів прогнозування для підприємств України
Подолання спаду в українській економіці напряму залежить від того, як скоро ми засвоїмо передові методи управління виробництвом, навчимося раціонально організовувати виробничий процес. Основним інструментом, що допомагає в прийнятті обгрунтованих управлінських рішень, є планування. З розвалом єдиної планової системи колишнього СРСР порушилося планування і на мікро рівнях. Однак, в ринковій стихії непродумані дії загрожують великими збитками. Якщо раніше в захист планування на мікрорівні в умовах переходу до ринку виступали в основному вчені, зараз до нього все частіше звертаються найбільш далекоглядні господарські керівники. Однак, на сьогодні відсутня єдина методика планування виробництва в ринкових умовах, яка могла б бути запропонована підприємствам. Плани на місцях складаються, як правило, по застарілих інструкціях і відомчим положенням колишнього СРСР. У цих умовах вивчення зарубіжного досвіду придбаває особливо важливе значення.
Характерною особливістю радянської планової системи було те, що на мікрорівні здійснювалося, в основному, технічне або інженерне планування виробництва. Воно базувалося на визначенні виробничої потужності підприємства, під якою розумівся "максимально можливий обсяг випуску продукції заданої номенклатури і асортименту в одиницю часу при повному використанні виробничого обладнання і площ, з урахуванням намічених в плановому періоді заходів щодо впровадження передової технології виробництва в науковій організації труда". Основоположний економічний показник, обсяг виробництва продукції, встановлювався підприємствам в директивному порядку з урахуванням паспортів розрахунку виробничих потужностей, що представляються у вищестоящі організації. Серед радянських вчених не було єдиної думки відносно поняття "виробнича потужність": одні вважали її чисто технічною категорією, що характеризує технічний рівень виробництва, інші розглядали виробничу потужність як економічну категорію, що відображає рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.
У країнах з розвиненої ринкової економіки планування виробництва здійснюється на принципах маркетингу і повністю орієнтоване на комплексне вивчення потреб ринку. Серед елементів маркетингу самі важливі для підприємства вивчення попиту, формування ціни, визначення обсягу виробництва. Зарубіжні фірми звичайно використовують два виду планування: довгострокове (або стратегічне) і поточне (або річне фінансове).
Початковим пунктом планування є прогноз ринку, стану і розвитку ринкової ситуації, який готує служба маркетингу і доводить його до вищого керівництва. На основі отриманої інформації і прогнозів формулюються довгострокові цілі, розробляються шляхи їх досягнення, В зв'язку зі складністю цього процесу в ньому використовуються такі інструменти планування, як економетричні моделі і прогнози.
Прийняття стратегічних планових рішень зв'язане з рядом труднощів, зумовлених, по-перше, широкими можливостями маневрування ресурсами в довгостроковому періоді і, отже, великим набором (інакше він називається "портфелем") стратегій, по-друге, наявністю безлічі критеріїв, за якими необхідно вибирати стратегії. Фірмі необхідно визначити для себе пріоритетні сфери бізнесу з тим, щоб потім ефективно розмістити інвестиційні ресурси.
"Старорежимним" керівникам вітчизняних підприємств приведені розрахунки можуть здатися наївною грою в цифри, адже всі більш або менш важливі рішення в колишньому СРСР (і зараз в Україні) завжди приймалися "на горі". Для іноземних же менеджерів стратегічне планування стало таким же невід'ємним елементом управління виробництвом, як для нас очікування вказівок. Неспроможність надій на те, що система і методи стратегічного планування знайдуть широке застосування на українських підприємствах в найближчому майбутньому, пов'язана з інерційністю та інактивністю наших управлінських кадрів. Однак, деяким підприємствам воно необхідне вже зараз.
Стратегічне планування передбачає дослідження діяльності реальних і потенційних конкурентів. Вивчення останніх має особливе значення в умовах розширення ринку і повинне бути направлене на ті ж області, які були предметом аналізу власного потенціалу підприємства: можливі стратегії конкурентів; поточне положення конкурентів; фінансові можливості.
Досвід функціонування економіки переконливо підтверджує, що реалізація задач, що стоять перед нею, у величезній мірі залежить від компетентності керівників і фахівців апарату управління. Відомо, що як правило, хорошими або поганими підприємства стають в залежність від здібностей тих, хто ними керує. Можна привести немало прикладів, коли з приходом підготовленого, компетентного керівника збиткове підприємство за короткий час перетворюється в прибуткове. Цю точку зору підтверджує дослідження представника фонду Карнегі професора А. Ослунда. Він затверджує, що на сьогодні в Україні виробничі досягнення практично не залежать ні від галузі, ні від розміру підприємства - вирішальна роль належить менеджеру, його здібностям і волі.
А. Ослунд розділяє всіх наших директорів-менеджерів на три групи, саму малу з яких представляють керівники, що розуміють, що саме треба змінити, і чітко діють в цьому напрямі. До другої належать досить здатні люди, не бажаючі нічого міняти. І, нарешті, третя група - зовсім вже безпорадні керівники. На жаль, він зазначає, що більшість українських менеджерів корумповані і некомпетентні.
Таким чином, кризовий стан економіки України можна багато в чому пояснити низьким рівнем професіоналізму в управлінні. Втрата професіоналізму викликана тим, що при адміністративно-командній системі більшість керівників мали технократичне мислення, функціонувала система підготовки керівника-конформіста з недостатнім рівнем знань, ділових і професійних якостей, безініціативністю і готовністю виконати будь-яку команду, що отримується зверху. При підборі керівників з числа фахівців перевага віддавалася людям, що володіють такими рисами характеру як жорсткість, вимогливість до підлеглих і беззаперечно слухняність вищестоящим, а глибокої професійної компетентності, в тому числі компетентності в спілкуванні, не надавалося серйозного значення.
Іншими словами, осмисленням тих радикальних змін, які на сучасному етапі все виразніше стають видні в нашому суспільстві, економіці і технічній базі виробництва примушують по-новому поглянути і на функції управління в сучасній організації, на роль, місце, а головне, професійні характеристики менеджера, необхідні і достатні для успішного управління сучасним бізнесом.
Сьогодні формується соціальне замовлення на принципово новий тип керівника позитивної соціальної спрямованості. Але така переорієнтація корпусу керівників надзвичайно складний і об'ємний процес. По-перше, навіть люди середнього віку не можуть швидко звільниться від старих стереотипів розподільної економіки і тоталітарного образу дій. По-друге, молоді підприємці і менеджери не мають не тільки професійного, але і необхідного соціального досвіду для роботи в цивілізованій ринковій економіці.
Таким чином, в Україні має місце очевидна соціальна суперечність між об'єктивними вимогами до компетентності працівників управління і реальними виявами сучасних управлінських якостей керівників.
Ефективність управлінської діяльності керівника знаходиться в прямій залежності від його компетентності. Традиційно, компетентність розуміють як наявність знань і досвіду в певній області. На нашій думку, компетентність це інтегральна характеристика особистості, що включає певний рівень інформованості, обізнаності, знань, досвіду, певний рівень підготовленості (прості й складні уміння, навички), а також поєднання значущих особистісних якостей і здібностей, необхідних для успішного функціонування в межах тієї або іншої професії.
Схожі статті
-
Для того, щоб розробити стратегію організації, необхідно уміти оцінювати її поточне становище. Це можна зробити, давши відповіді на наступні питання: яка...
-
Система бюджетно-фінансового планування була дійовим засобом визначення і контролю прибутковості фірми. Але їй були властиві істотні недоліки: фінансове...
-
Починаючи з 70-х років XX ст. почався докорінний злом традиційних концепцій управління, що було викликано різкими змінами зовнішнього середовища...
-
Стратегічне управління - Порохня В. М. - 3.1. Модель галузевої конкуренції М. Портера
3.1. Модель галузевої конкуренції М. Портера Під "конкурентоспроможністю" (КС) організації далі розумітимемо її здатність приносити прибуток на вкладений...
-
Стратегічне управління - Порохня В. М. - Тема 3. Оцінювання конкурентоспроможності організації
3.1. Модель галузевої конкуренції М. Портера Під "конкурентоспроможністю" (КС) організації далі розумітимемо її здатність приносити прибуток на вкладений...
-
Стратегічне управління - Порохня В. М. - 3.2. Аналіз споживачів
Основне завдання фірми - задоволення потреб споживачів, що у ринкових умовах є найбільш сильною зацікавленою групою. Якщо їхні очікування не...
-
Стратегічне управління - Порохня В. М. - 1. Управління на основі бюджетування
Період з 80-х років минулого століття по 30-і нинішнього називають "епохою масового виробництва", що характеризується процесом формування інфраструктури...
-
Функціонування підприємства в сучасних умовах пов'язано із змінами в зовнішньому і внутрішньому середовищі його діяльності, що обумовлює необхідність...
-
4.1. Визначення стратегічного балансу і сутність SWOT - аналізу Стратегічний баланс передбачає баланс зусиль компанії в кожній зі сфер бізнесу в...
-
Починаючи з 70-х років XX ст. почався докорінний злом традиційних концепцій управління, що було викликано різкими змінами зовнішнього середовища...
-
Стратегічне управління - Порохня В. М. - 1.1. Еволюція систем планування
Починаючи з 70-х років XX ст. почався докорінний злом традиційних концепцій управління, що було викликано різкими змінами зовнішнього середовища...
-
Стратегічне управління - Порохня В. М. - Передмова
Починаючи з 70-х років XX ст. почався докорінний злом традиційних концепцій управління, що було викликано різкими змінами зовнішнього середовища...
-
4.1. Визначення стратегічного балансу і сутність SWOT - аналізу Стратегічний баланс передбачає баланс зусиль компанії в кожній зі сфер бізнесу в...
-
Стратегічне управління - Порохня В. М. - Тема 2. Середовище господарської організації
2.1. Сутність і основні характеристики зовнішнього (макро-) і внутрішнього (мікро-) середовища підприємства Зовнішнє середовище для організації - це...
-
Стратегічне управління - Порохня В. М. - 3.3. Конкурентний потенціал підприємства
Ключові чинники успіху (КФУ) - головні визначники фінансового і конкурентного успіху в даній галузі. їх ідентифікація - один з головних пріоритетів...
-
Стратегічне управління - Порохня В. М. - 1.3. Модель стратегічного управління
А. Томпсон і Д. Стрікленд [14] розглядають п'ять взаємозалежних завдань, що становлять основу створення і реалізації стратегії фірми: визначення сфери...
-
Стратегічне управління - Порохня В. М. - 2.2. Моделі зовнішнього середовища
Системна карта має вельми узагальнений вигляд, і при використовуванні в рішенні тих або інших задач стратегічного управління вимагає конкретизації. "Чому...
-
2.1. Сутність і основні характеристики зовнішнього (макро-) і внутрішнього (мікро-) середовища підприємства Зовнішнє середовище для організації - це...
-
Стратегічне управління - Порохня В. М. - 1.2. Сутність стратегічного управління
Стратегічне управління являє собою одну з підсистем менеджменту організацій, що виконує велику кількість завдань стосовно стратегічного аналізу,...
-
Стратегічне управління - Порохня В. М. - 3.4. Вивчення постачальників фірми-виробника
Постачальники - це господарські одиниці й окремі особи, що забезпечують фірму і її конкурентів матеріальними ресурсами, необхідними для виробництва...
-
Кожне підприємство в ході своєї господарської діяльності є учасником конкурентної боротьби за споживача, а тому одним із важливих елементів є визначення...
-
Стратегічне управління - Міщенко А. П. - 1.1.2. Стратегія фірми: поняття, типи, особливості розробки
Поняття "стратегія" етимологічно походить від грецького слова strategia (stratos - військо і ago - веду), за допомогою якого описували найважливішу...
-
Стратегічне планування набуває значення тоді, коли воно реалізовується. Після вибору основоположної загальної стратегії її необхідно реалізувати,...
-
Стратегічний менеджмент - Кіндрацька Г. І. - Недоліки стратегічного управління
1.4.1. Основні риси сучасної системи менеджменту Аналіз теорії та практики стратегічного менеджменту свідчить, що ця система все більше адаптується до...
-
1. Стратегічне планування та управління як складові процесу розробки стратегії Процес розробки стратегії включає стратегічне планування та стратегічне...
-
Управління персоналом - Балабанова Л. В. - 5.2. Стратегії управління персоналом підприємства
Під управлінською стратегією розуміється загальна концепція того, як досягаються головні цілі підприємства, вирішуються проблеми, що стоять перед ним, і...
-
1.4.1. Основні риси сучасної системи менеджменту Аналіз теорії та практики стратегічного менеджменту свідчить, що ця система все більше адаптується до...
-
Аналіз як функція внутрішньовиробничого управління має власну методологічну основу: принципи, функції, організаційну структуру, методи та інструменти,...
-
Як було відмічено раніше, радянський варіант адміністративно-командної економіки не забезпечив необхідного рівня конкурентоспроможності в порівнянні з...
-
Стратегічне планування набуває значення тоді, коли воно реалізовується. Після вибору основоположної загальної стратегії її необхідно реалізувати,...
Стратегічне управління - Порохня В. М. - 4.3. Необхідність і особливості застосування методів прогнозування для підприємств України