Стимуляція здоров'я та інтелекту - Чепига М. П. - 2.1. Історія ароматерапії

2.1. Історія ароматерапії

Ароматерапія веде свій початок ще з часів поклоніння вогню і диму. З того часу людство накопичило багато знань про лікувальну і магічну силу ароматів квітів і рослин, які з часом використовувались у магічних ритуалах, богослужіннях і в народному цілительстві.

Розкопки старовини виявили, що люди з давніх-давен використовували ароматичні речовини для зміни запаху тіла і повітря, знали про їх вплив на психічний і фізичний стани. При розкопках Стародавнього Єгипту, Індії, Китаю, Греції і Риму знаходили посуд із залишками ароматичних олій і мазей. Це вказує на те, що люди навчилися виділяти пахучі речовини з рослинної сировини вже близько 5000 років до н. е.

Це підтверджують численні письмові джерела. Так, в єгипетських папірусах, староіндійських книгах, у Біблії, Корані описано різні способи використання натуральних ароматичних речовин з метою магічного, лікувального, естетичного впливу і як спосіб вираження емоцій, почуттів.

Близько 500 року до н. е. в Корінфі існувала фабрика з виробництва парфумів. Парфуми у ті далекі часи були символом багатства і могутності.

Вважається, що праматір'ю мистецтва ароматерапії є цивілізація Стародавнього Єгипту. Наука про запахи в ті далекі часи досягла високого рівня розвитку, і слава єгипетських жреців в галузі використання ароматів була настільки великою, що багато мудреців і цілителів із різних країн йшли в Єгипет за знаннями.

Високого розвитку в Єгипті набуло мистецтво бальзамування з використанням ароматичних речовин. Відомо, що коли відкрили поховання Тутанхамона (1922 р.), поряд з мумією були посудини з ароматичними речовинами (мирра, ладан), аромат і лікувальні властивості яких збереглися впродовж 3500 років.

Археологами на березі Мертвого моря була віднайдена майстерня, в якій у І столітті до н. е. виготовляли косметичні засоби. Знайдено амфори і пляшечки з ароматичними речовинами, створеними ще Клеопатрою. Вона була неперевершеним майстром чарівних ароматів і косметичних засобів.

У 1963 році на околиці Риму будівельники випадково натрапили на стародавнє поховання, яке зберігалося тисячоліттями. Коли відкрили саркофаг, люди були здивовані - там лежала дівчина. Вона наче недавно заснула. На її обличчі застигла на-півусмішка, губи були рожеві. Здавалось, що чорні вії ось-ось здригнуться і вона прокинеться, розплющить очі. Навколо неї витав чарівний аромат, в якому переважав евкаліпт. Вчені були здивовані, що мозок дівчинки дуже добре зберігся.

Відомо, що без використання пахощів та ефірних олій у стародавніх єгиптян не обходився жоден культовий священний ритуал.

Ще великий Гіппократ вважав, що шлях до здоров'я лежить через ароматичні ванни, ароматичний масаж, які він рекомендував використовувати щоденно під час хвороби і регулярно для підтримання життєвих сил і здоров'я.

У стародавніх Афінах будь-яка красуня знала, що руки повинні пахнути м'ятою, а обличчя - пальмовою олією. Зніжені патриції гордого Риму буквально купалися в парфумах, вони скраплювали ними не тільки свій одяг, але і вулиці, якими мав проїхати імператор.

У Парижі часів Катерини Медічі кожна дама знала, якими запахами привабити кавалера, а які парфуми можуть викликати у чоловіків відразу. За ароматом парфумів можна було визначити соціальне становище людини, тому що проста швея не мала права користуватися парфумами, які використовувала маркіза. Мода на запахи змінювалась, як і мода на одяг.

Уміння правильно користуватися парфумами - це мистецтво. На жаль, ніде його не навчають. Поняття про культуру запахів поки що не існує.

Ароматичні речовини (олії, парфуми) потрапили в Європу у XII столітті разом з хрестоносцями, які почерпнули свої знання у арабів.

У XVI столітті в Німеччині фізіолог зі Страсбурга Браунцвейг опублікував "Книгу істинного мистецтва дистиляції", в якій описав 25 різних ефірних олій. З кінця XV до початку XVIII століття було одержано 120 ефірних олій.

Французький хімік Р. М. Хайтефос вважається батьком ароматерапії. Він запропонував цей термін у 1937 році і цікавився в основному косметичними і дерматологічними аспектами використання ефірних олій. Французький лікар Жан Вальє використовував ефірні олії для дезінфекції і обробки ран, зняття спазмів внутрішніх органів. Його вважають класиком ароматерапії, в нього е монографії з фіто - і ароматерапії. Одна з них - "Ароматерапія. Лікування хвороб ефірними оліями і рослинами" - кілька разів перевидавалась.

У 20-30-х роках італійські вчені під керівництвом Ренато Кайоло та Джованні Гарі провели низку експериментів з використанням ефірних олій і виявили їх сильний вплив на нервову систему. Виходячи з цього, вони запропонували ефективні способи лікування депресії та істерії ефірними оліями.

Здавна було відомо, що за допомогою запахів можна керувати настроєм і працездатністю. Наприклад, перед прийомом гостей столи протирали м'ятою, щоб створити піднесений, веселий настрій у присутніх. У середні віки студенти носили вінки з петрушки і м'яти під час підготовки до екзаменів для того, щоб активізувати пам'ять і швидше запам'ятати матеріал. Відомо, що Байрон обкурював себе запахом трюфелів і плідно працював довгі роки.

Запахами цікавилось багато вчених. У 1909 році російський фізіолог А. В. Сеченов досліджував вплив ароматичних речовин на газообмін і загальний стан теплокровних тварин.

Ще раніше, у 1885 році, П. А. Устаманов довів, що подразнення нюхального аналізатора "приємними запахами" (наприклад, трояндовою олією) викликає підвищення температури шкіри, зменшення кров'яного тиску, сповільнення пульсу. Неприємні запахи (оцтова кислота, аміак) діють навпаки - знижують температуру, підвищують кров'яний тиск, прискорюють пульс.

У 1939 році радянський фізіолог Д. І. Шатенштейн у праці "Регуляція фізіологічних процесів при роботі" вперше науково обгрунтовано довів, що деякі нюхові подразники (аміак) підвищують працездатність людини.

Серед сучасників, які сприяли розвитку ароматерапії, необхідно згадати Маргариту Мацурі, австрійського біолога і косметолога. Після Другої світової війни вона відкрила у Франції, Англії, Швейцарії центри ароматерапії, де проводила свої курси. В Англії, Швейцарії, Німеччині, СІЛА, Канаді працюють сотні кабінетів ароматерапії. В Україні ця наука робить тільки перші кроки.

Японські вчені вважають, що для різних службових операцій потрібні різні запахи.

У країнах Сходу широко використовують ароматичні речовини, їх застосовують не тільки в храмах, але й вдома: одні - за обідом, другі - під час читання, треті - вночі. їх не можна плутати, оскільки запах одних свічок підвищує увагу, допомагає зосередитись, других - сприяє апетиту, треті збуджують статевий потяг. Запахи можуть мати сильний емоційно-психічний вплив, а також впливати на фізіологічні процеси в організмі. Приємні запахи поліпшують самопочуття людини, а неприємні - пригнічують, викликають негативні емоції.

Схожі статті




Стимуляція здоров'я та інтелекту - Чепига М. П. - 2.1. Історія ароматерапії

Предыдущая | Следующая