Історія економіки та економічної думки - Юхименко П. І. - 2.1. Економічні основи переходу від споживацького до виробляючого господарств

Первісна доба - найтриваліший період розвитку людства. Вона розпочинається з часу появи людства на Землі (близько 5 млн років до н. е.) і завершується формуванням доіндустріального суспільства та виникненням держави (IV-III тис. до н. е.). Більшість подій відбулося в епоху первісного людського стада, коли між людиною і тваринним світом не існувало значних відмінностей, коли людина нічого не виробляла. Сферою її діяльності було мисливство, рибальство і збиральництво. Завершується епоха появою людини сучасного типу (приблизно 100 тис. років тому) і переходом до виробляючого господарювання. Така цивілізація в Європі виникла 3 тис. років тому.

Розвиток доіндустріальних цивілізацій поділяють на кілька етапів, які мали такі властивості:

- низькі темпи розвитку продуктивних сил і повільне їх удосконалення;

- низькі темпи розвитку суспільства;

- колективне привласнення природних благ і результатів виробництва;

- рівномірний розподіл та соціальна рівність;

- колективна, общинна власність на землю та інші засоби виробництва.

У різних частинах світу, в племен і народів виникнення певної форми праці й організація суспільного життя відбувалися у різні періоди. Вік найранішого знаряддя, знайденого в Європі, становить 2,3 млн років, а на земній кулі загалом - 5 млн.

Разом із тим, це період, коли із первісного стада формується родовий лад, коли полювання і збиральництво, привласнювальне господарство змінює виробляюче, землеробство і скотарство. Таке виробництво сформувалось 10-12 тис. років тому. Отже, людська цивілізація дуже молода. Більшість людей і нині проживає там, де вона історично з'явилась - в Азії й у деяких зонах Африки зі сприятливими умовами.

В епоху проживання пітекантропів (найстародавніші викопні люди, 1 млн років тому) розпочався льодовиковий період. Внаслідок цього швидкими темпами відбувався розвиток трудових навичок і мислення. Активнішою ставала діяльність, щоб вижити в гірших кліматичних умовах. Пітекантропи перебували у холодних регіонах Північного Китаю та Європи, тропіках острова Ява, пустелях Африки. Існували у відносній ізоляції, не зустрічались і їх розділяли генетичні бар'єри. Унаслідок утворення льодовиків зменшився рівень Світового океану й між поділеними водою ділянками суші виникли сухопутні "мости", якими люди проникали на нові території.

Із завершенням цієї епохи та встановленням клімату, подібного до нинішнього (35-10 тис. років тому), почалось утвердження людини сучасної. Порушення звичних умов життя й потреба адаптуватися до нових стали важливим чинником становлення особистості і цивілізованого суспільства. Гадають, що саме тоді, в результаті пристосування до навколишнього середовища сформувались існуючі й нині європеоїдна, негроїдна та монголоїдна раси. Люди заселили всі континенти, проникли в Австралію й Америку. Вважають, що для мінімальної общини, до складу якої входило 25 осіб, потрібна була територія для мисливства 1250-2500 км кв. Природно, що густота населення становила 0,1 людини на 1 км кв., а його загальна чисельність навряд чи перевищувала 2-3 млн осіб.

У процесі вдосконалення знарядь полювання (воно залишалось головним видом діяльності) з'явились кам'яна зернотерка, товкачі для розтирання зерна, горіхів, коренів, крем'яні наконечники. Досконаліше почали обробляти кістки. На сьогодні в археологічних музеях представлено майже 150 видів кам'яних і 20 видів знарядь із кісток епохи палеоліту (5 млн - 12 тис. років до н. е.).

Для цього періоду характерна й осілість людей, про що свідчать знайдені залишки довгочасних поселень, в яких жили від кількох місяців до сотень років. Оселями були землянки, курені, переносні намети - чуми, а також великі общинні будинки. Знайдено прикраси, що дають змогу відтворити тогочасний одяг. Отже, людина почала будувати наземне житло, створювати матеріальні й нематеріальні блага, що задовольняли її потреби.

Первісне суспільство в епоху пізнього неоліту (8-3 тис. до н. е.) змінила родова община, котра об'єднувала осіб одного роду. Вона мала колективну власність і вела господарство на основі вікового й статевого поділів праці та простої кооперації. Чоловіки займалися полюванням, рибальством, виготовленням знарядь праці, жінки - збиральництвом, приготуванням їжі, підтриманням вогню, вихованням дітей. Родовід установлювався за материнською лінією, влада в общині належала старійшинам - чоловікам віком 40-50 років - і грунтувалася на їх досвіді, силі, інтелектуальних та емоційних перевагах.

У кінці епохи палеоліту різко зменшилася чисельність великих ссавців, а деякі види тварин взагалі зникли, що призвело до труднощів у добуванні їжі, а відтак і до свідомого обмеження збільшення населення. Спостерігалась ситуація, за якої інтервал між народженням становив не менше трьох років. Якщо діти народжувалися частіше, їх убивали, часто вбивали також одного з близнюків. Уперше в історії людства виникли громадські заборони - шлюб у середині роду (екзогамія). Чіткішою стала соціальна організація общини: дорослі чоловіки, жінки і діти. Перехід від дитинства в дорослу групу супроводжувався спеціальними обрядами. У зв'язку з такими обставинами змінювалося й господарське життя.

Мисливство і зміна клімату спричинили зміни у фауні. У результаті зникнення частини великих тварин почали вдосконалювати знаряддя полювання. Найважливішим із досягнень цього періоду стало винайдення лука, зброї для дальнього бою, що дало змогу успішніше полювати на звірів і птахів. Люди навчилися робити сильця, сітки, загорожі, мисливські пастки. Розвивалися рибальство, яким займалися за допомогою гарпунів, сіток, остів, та морський звіробійний промисел - завдяки довбанню човнів кам'яною сокирою. Почали приручати тварин.

Пошуки й освоєння первісними общинами джерел харчування, менша залежність від природи зумовили зменшення переселень з місця на місце. Перші ознаки регулярного збору деяких злаків, а також осілості виявили у Палестині. Проте таку примітивну господарську діяльність не можна назвати виробництвом, адже виробництво - це свідоме, постійно повторюване перетворення речей і сил природи із попередньо встановленою метою: створити матеріальні та нематеріальні блага, які б задовольняли людські потреби, що постійно зростають.

Найбільші зміни у пізньому палеоліті відбулися в інтелектуальній сфері. Саме до того часу належать наскельні зображення, що збереглися переважно в печерах. Для полювання використовували мікроліти - дрібні осколки кременю для наконечників стріл і списів. Зароджується піктографія (малюнкове письмо). Люди навчилися фіксувати, зберігати й передавати інформацію; здобули знання з метеорології, медицини. Були відомі трепанація черепа й ампутація пошкоджених кінцівок. Широко застосовували гіпноз.

В епоху мезоліту (середнього кам'яного віку, близько 10-5 тис. до н. е.) завершилося заселення Євразії. Люди проникали все далі на північ до берегів Балтики і Льодовитого океану.

У період мезоліту всередині рас виокремилися такі гілки: в європеоїдній - південна та північна, в монголоїдній - азіатська й американська, у негроїдній - африканська та австралійська. Почався процес формування народів. Посилювалася відмінність у темпах і характері господарського розвитку окремих людських спільнот.

Неоліт (новий кам'яний вік, 8-3 тис. до н. е.) - епоха завершення переходу до вищих форм присвою вального та відтворювального господарства, що грунтується на виробництві матеріальних благ, потрібних для життя й діяльності. Людина зробила перший крок до свободи - незалежності від панування сил природи. Структура відтворювального господарства принципово відрізнялася від присвоювального. Головними галузями господарства були землеробство, скотарство і ремесла. Вперше з'явилася можливість постійно, а не епізодично, як раніше, отримувати додатковий продукт. На європейському континенті виробляюче господарство - землеробство і скотарство - спочатку на межі VII і VI тис. до н. е. виникло на півдні, на острові Кріт і в Греції; потім поширилося на північ і досягло Данії та Швеції до середини IV тис. до н. е. Цей процес тривав понад два тисячоліття.

Схожі статті




Історія економіки та економічної думки - Юхименко П. І. - 2.1. Економічні основи переходу від споживацького до виробляючого господарств

Предыдущая | Следующая