Соціологія - Кузьменко Т. М. - TEMA 2. ІСТОРІЯ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ДУМКИ

1. Періодизаи/я історії соціології.

2. Протосоціологія.

3. О. Конт - засновник соціології. Позитивізм та натуралізм.

4. Марксистська соціологія.

5. Соціологічний психологізм.

6. Соціологія Е. Дюркгейма.

7. Розуміюча соціологія М. Вебера.

8. Німецька формальна соціологія.

9. Соціологія другої половини ХХ ст.: характерні риси.

Періодизація історії соціології

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ

(за Юрієм Давидовим)

0 ЕТАП

ПРОТОСОЦІОЛОГІЯ

O Стародавній світ

(до V ст.);

O Епоха Середньовіччя

(V ст. - сер. XVІІ ст.);

O Новий час

(сер. XVII - поч. ХІХ ст.).

Протосоціологія - це прасоціологія, ретроспективна соціологія - передісторія соціологічного знання.

ПРОТОСОЦІОЛОГІЯ вивчає факти, здогадки, гіпотези, ідеї, концепції, емпіричні соціальні обстеження минулого, пов'язані з аналізом чи описом соціальних явищ, процесів, тенденцій, які безпосередньо належать до предметної сфери сучасної соціології.

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ

(за Юрієм Давидовим)

І ЕТАП

ПОЧАТКОВИЙ (поч. ХІХ ст. - до кінця ХІХ ст.)

V Поява кантівської програми перебудови наук про суспільство на "позитивних", емпірично обгрунтованих засадах.

V Інтенсивно розвиваються емпіричні соціологічні дослідження, однак між ними і соціологічними теоріями суспільства ще відсутній будь-який систематичний зв'язок.

V Домінуючим методологічним напрямом виступає позитивізм, натуралізм (еволюціонізм, органіцизм, соціал-дарвінізм, географічна, расово-антропологічна школи).

V Набуває поширення марксистська соціальна теорія та теорії соціологічного психологізму.


Продовження табл.

ІІ ЕТАП КЛАСИЧНА

СОЦІОЛОГІЯ

(кінець ХІХ ст. - до кінця 20-х рр. XX ст.)

V Криза натуралістичної соціології.

V Інтерес до проблем соціальної дії і взаємодії.

V Розробка методів "розуміючої соціології" та концепції соціології особистості.

V Поєднуються проблематика загальносоціо-

V логічної теорії та емпіричної соціології (Е. Дюркгейм, М. Вебер).

V Інституціоналізація соціології як академічної дисципліни.

ІІІ ЕТАП

СУЧАСНА

СОЦІОЛОГІЯ

(кінець 20-х - 70 рр. XX ст.)

V Формування основних сучасних теоретичних напрямків.

V Інтенсивна галузева диференціація соціології.

V Вдосконалення методів дослідження.

V Лідер-соціологія США.

V З кінця 50-х рр. соціологічна думка європейських країн відновлює свої позиції.

V Інтенсивне поширення соціології в Латинській Америці та в країнах Сходу.

IV ЕТАП

НОВІТНІЙ ПЕРІОД

(з 70 р. XX ст. до нашого часу)

V Інтерналізація.

V Академізація.

V Експертизація.

V Фактографізація.

V Соціологізація інших наук.

V Диференціація.

Протосоціологія

1. Стародавній світ (до V ст.);

2. Середньовіччя (V ст. - сер. XVII ст.);

3. Новий час (XVII - поч. XIX ст.).

Стародавній світ (до V ст.)

V Міф та епос - найдавніші форми відображення дійсності родового та ранньокласового суспільства.

Міфологія та епос - позанаукові форми відображення дійсності, які не задовольняли вимоги нової системи організації суспільного життя - держави.

Виникають елементи наукового знання: філософія, математика, емпіричні соціальні обслідування (згадка про перший перепис населення у стародавніх євреїв пов'язана з іменем Мойсея (ХІІ ст. до н. е.).

Соціально-філософські проблеми суспільства і соціального пізнання (Демокріт, Платон, Аристотель).

V не розглядали суспільство як особливе утворення, що розвивається за власними законами (суспільство - об'єкт, а не суб'єкт);

V розглядали суспільство у контексті загального цілого відповідно до моделей космічного цілого;

V протиставлення чуттєвого досвіду раціональному, "розумному".

Значення історичної науки

O Саме в ній виникають і усвідомлюються важливіші принципи соціального пізнання (об'єкт - людина, суспільство).

O На відміну від філософії, що розглядала буття в контексті всесвіту, логосу, історіографи мали конкретний об'єкт - суспільство, що сприяло розробці принципів і засобів пізнання соціальних явищ.

O Уперше географічні, природні, економічні, психологічні факти розглядалися як фактори, детермінанти історичних подій.

O Порівняно з міфом та епосом, вводяться нові елементи відтворення явищ та подій: їх хронологічна послідовність, простір, час, спроби розкриття причин, фіксація поодинокого й особливого без аналізу загального, оскільки останнє мислилось як аналог одиничного.

Слабкість - у споглядально-констатуючому характері.

Соціальне значення епохи Середньовіччя

Раннє середньовіччя (У-ХІ ст.)

Період розвинутого феодалізму (ХІ-XV ст.)

Пізнє середньовіччя (кінець XV ст. - сер. ХУІІ ст.)

Якщо соціальні парадигми рабовласницького суспільства відбивали залежність людини від природи і держави-поліса, що в світогляді виступало як фатум, доля, жорстокий детермінізм, то соціальна парадигма середньовіччя поєднувала кілька нових принципів:

O у світоглядному плані космологічний фаталізм змінюється християнським провіденціалізмом;

O у соціально-історичному та політичному аспектах відбувається переорієнтація із демосу, поліса як суб'єкта на особистість як творчу силу в системі соціальних відносин;

O поєднання християнського провіденціалізму із земним суб 'єктивізмом втілилося в Новому вченні про свободу індивідуального вибору і Особистої відповідальності за нього перед неземним суддею.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Суспільної думки епохи нової історії

1

Інтенсивний розвиток наукової думки. Розкріпачення від теології (вчення про Бога).

2

Соціальне пізнання стає на Пошук природничих факторів розвитку суспільства.

3

Поступово Розпадається середньовічна система цінностей світосприйняття.

4

Ідея рівності людей перед Богом в ідеології молодої буржуазії трансформується в ідею Рівності людей за своєю природою і пошук причин їх фактичної нерівності в суспільстві.

5

Буржуазія стає домінуючим, провідним суб'єктом у системі суспільних відносин, вона вже реально править державою, вірить у своє майбутнє і намагається якомога більше знати про суспільство і людину, про їх зв'язок з природою.

6

Виникає нова соціальна Парадигма, Пов'язана З натуралістичним розумінням світу природи та людини. Натуралізм Перетворюється в домінуючий принцип науки, в тому числі і науки про людину. Його панування в усіх галузях знання було пов'язане з виключенням надприродного і чудесного.

Схожі статті




Соціологія - Кузьменко Т. М. - TEMA 2. ІСТОРІЯ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ДУМКИ

Предыдущая | Следующая