Соціологія - Кузьменко Т. М. - Соціологія Е. Дюркгейма

Французький соціолог ЕМІЛЬ ДЮРКГЕЙМ (1858-1917 рр.)

"Правила соціологічного методу", "Метод соціології"

Дві тенденції в соціологічній концепції:

Позитивістський натуралізм

- випливає з розуміння суспільства за аналогією до природи (продовжує на якісно новому рівні, намагається будувати соціологію за зразком природничих наук);

- знаходить відображення у принципі: "соціальні факти слід розглядати як речі";

- це зумовлює причинний та функціональний аналіз соціальних фактів (суспільство розуміється як соціальна цілісність, подібна живому організму з його досконалою системою органів та функцій, що історично розвивається від простого до складного);

- виводить поняття суспільств нормального типу, норми та патології (емпірично фіксованою ознакою є поширеність соціального явища або рідкість, винятковість);

- усі ці положення дають підстави визнавати Дюркгейма одним із провідних науковців, які заснували структурний функціоналізм.

Соціальний реалізм

- Вимагає розуміння суспільства як реальності особливого типу, відмінної від усіх інших її видів (хімічної, біологічної, психологічної) та домінуючої над індивідом.

- Соціальні факти - елементи соціальної реальності, сукупність яких утворює суспільство, і які складають предмет соціології (колективність, розповсюдженість, примусовість для індивіда). Соціальні факти поділяються на:

- Морфологічні Факти "матеріальний субстрат суспільства" (населення, засоби спілкування, житло...).

- Фізіологічні "духовні" Факти - "колективні уявлення" (релігія, мораль, право...).

- Суспільство виникає внаслідок причинної взаємодії індивідів, Але згодом стає "вищим" - центральне положення соціального реалізму - визнання пріоритету суспільства, суспільної свідомості, "колективних уявлень" над індивідами. Отже, зазначені вище положення утворюють "соціологізм" - Принцип специфічності та автономності соціальної реальності, її домінування над індивідами.

Ідея соціальної солідарності (об'єднання розрізнених індивідів)

- Механічна солідарність (примітивні суспільства, розподіл праці незначний; колективна свідомість - як репресивна сила для об'єднання людей в єдине суспільство); об'єднання на основі подібності. Панує репресивне право.

- Органічна солідарність (розвинені суспільства - сила колективної Свідомості Послаблюється, зростає органічна солідарність: кожен стає особистістю і бачить особистість в іншому; зростає залежність один від одного; право - захищає індивідів) - в її основі - Поділ праці. Реститутивне (те, що відновлює) право.

Аномія

Дезінтеграція Суспільства і особи, відсутність чіткої моральної регуляції поведінки індивідів), соціальна нерівність, нестримна класова боротьба, конфлікти тощо.

Стан суспільства, в якому у його членів втрачена значущість соціальних норм та цінностей, що призводить до зростання поведінки з відхиленням, а також до самогубств.

Відсутність еталонів порівняння, соціальної оцінки власної поведінки, що призводить до "люмпенізованого" стану, втрати групової єдності.

У невідповідності, розриві між соціальними цілями та соціально визнаними засобами їх досягнення, що при недосяжності усіх цих цілей законними засобами штовхає багатьох людей на незаконні шляхи їх досягнення*9.

Норма

Норма - те, що має широке розповсюдження, певне статистичне "середнє число", яке відображає стан здоров'я у конкретного соціального цілого; відхилення від норми - патологія; злочинність - норма; зростання злочинності - патологія.

Концепція самогубств "Самогубство", (1897)

Число самогубств є обернено пропорційним мірі інтеграції тих соціальних груп до яких належить індивід. Види самогубств:

Егоїстичні - відсутність тісних зв'язків між індивідом та групою, людина не бачить смислу життя, свої цінності й потреби ставить вище за інші;

Альтруїстичні - індивід настільки залучений до соціальної системи, що готовий пожертвувати власним життям заради суспільства; Аномічні - соціальне середовище втратило механізми нормативної регуляції поведінки;

Фаталістичні - занадто жорстка регламентація життєдіяльності індивіда в суспільстві зумовлює прийняття рішення про самогубство.

Рівень самогубства вище влітку, ніж взимку; серед чоловіків, ніж серед жінок; серед старих, ніж серед молодих; військових, ніж цивільних; протестантів (менш консервативна релігія), ніж католиків; серед одинаків, ніж одружених; жителів міста, ніж села...

Структура соціології

Соціальна морфологія Вивчає субстрат суспільства (структуру, географічні фактори, народонаселення, щільність, кількість). Соціальна фізіологія - "життєві прояви суспільства" - охоплює окремі науки: соціологію релігії, моралі, юридичну, економічну, естетичну.

Загальна соціологія - теоретичний синтез, найзагальніші закони, філософський аспект знання.

1887р.

Визнаний професором педагогіки і соціології на філософському факультеті у Франції (Бордо), Дюркгейм першим читає лекції з соціології.

1896р.

Створив першу у Франції кафедру соціології. Професор соціальних наук (вперше у Франції).

1898 р.

Засновник та редактор соціологічного журналу "Соціологічний щорічник".

Механічна солідарність

Органічна солідарність

Морфологічна (структурна) основа

Заснована на подібностях (переважає в менш розвинутих суспільствах). Сегментарний тип (спочатку на клановій, потім на територіальній основі). Слабкий взаємозв'язок (дещо слабкі соціальні зв'язки). Дещо малий обсяг населення.

Дещо низька матеріальна і моральна щільність.

Заснована на поділі праці (переважає в більш розвинутих суспільствах). Організований тип (злиття ринків і зростання міст). Велика взаємозалежність (дещо сильні соціальні зв' язки).

Дещо великий обсяг населення.

Дещо висока матеріальна і моральна щільність.

Типи норм (втілені в праві)

Правила з репресивними санкціями.

Перевага карного права.

Правила з реститутивними санкціями. Перевага кооперативного права (цивільного, комерційного, процесуального, адміністративного і конституційного).

Формальні ознаки колективної свідомості

Великий обсяг. Висока інтенсивність. Висока визначеність. Влада групи абсолютна.

Малий обсяг. Низька інтенсивність. Низька визначеність. Великий простір для індивідуальної ініціативи і рефлексії.

Зміст

Колективної свідомості

Висока міра релігійності. Трансцендентність (перевага над інтересами людини і беззаперечність). Приписування вищої цінності суспільству й інтересам суспільства як цілого. Конкретність і детальний характер.

Зростаюча світськість. Орієнтованість на людину (зв'язок з інтересами людини і відкритість для обговорення).

Приписування вищої цінності перевагам індивіда, рівності можливостей, трудовій етиці і соціальній справедливості. Абстрактність і загальний характер.