Соціологія - Герасимчук А. А. - Формування соціологічної думки

Друга половина XIX ст. стала справжнім розквітом соціологічної думки в Україні. Микола Іванович Зібер, Сергій Андрійович Подолинський, Остап Степанович Терлецький, Іван Якович Франко, Іван Федорович Фесенко, Олександр Опанасович Потебня, Леся Українка та інші висловили ряд важливих положень щодо ролі особи в історії, перебудови суспільства на справедливих засадах, місця і ролі робітничого класу в суспільстві на Україні і в західних країнах, механізму діяльності самоврядових общин. Українські соціологи вивчали і будували прогнози стосовно демографічних проблем, піддавали нищівній критиці соціал-дарвіністські погляди. Численні збірки, дослідження та інші матеріали М. Максимовича, П. Чубинського, М. Зібера, М. Сумцова, Ф. Вовка, І. Рудченка не лише містять цінний емпіричний матеріал про різні сфери матеріального та духовного життя українського народу, а й започатковують елементи етносоціології, соціології літератури та інші підрозділи соціологічної науки:

Соціологічні погляди українських мислителів були тісно пов'язані з боротьбою всіх верств українського суспільства за національне звільнення від східних і західних імперських поневолювачів. Це була нелегка боротьба за українську мову, культуру, науку.

Початок XX ст. знаменував появу в Україні нових імен у соціології і психології. Серед них виділяються такі діячі, як М. М. Коцюбинський, М. М. Ланге, Г. Г. Оршанський та інші.

Соціально-політичні погляди радянських часів

Бурхливо розвиваються соціологічні і психологічні концепції на початку 20-х років, але вже починаючи з середини цих років, зазнаючи політичного й ідеологічного тиску, соціологія як наука все рідше згадується в науковій літературі колишнього СРСР, а потім і взагалі її оголошено буржуазною псевдонаукою, яка ворожа марксизмові. Фундаментальні і прикладні дослідження були фактично виведені з усіх програм, а саме слово "соціологія" стало поза законом і вилучено з наукового обігу. "Усунення" соціології як науки було зумовлене тим, що її принципи, теорія і методи пізнання й засвоєння дійсності виявились несумісними з особистою диктатурою, волюнтаризмом і суб'єктивізмом в управлінні суспільством, соціальними процесами. Ідеологічним знаряддям особистої чи бюрократичної влади практично завжди була соціальна міфологія, яка підносилась до рангу науки, а реальна наука оголошувалась псевдонаукою.

Наукові поняття "екологія", "відчуження", "соціальна динаміка", "соціологія праці", "соціологія політики", "соціологія сім'ї", "соціологія релігії", "соціальна організація" тощо довго знаходились під забороною. Використання їх у лекціях, статтях, монографіях загрожувало вченому бути зарахованому до "послідовників і пропагандистів реакційно-буржуазної соціології". Проте, незважаючи на це, розвиток соціології відбувався. Проводилися конкретно-соціологічні дослідження, що деякою мірою дозволялося; під рубрикою історичного матеріалізму, історії філософії, політекономії видавались праці, де розкривалась соціологічна тематика. В середині 60-х років починають з'являтися перші значні соціологічні праці - монографії, статті, в яких досліджувалися механізми внутрішньо-колективних стосунків, сім'ї, формування особи, соціологія релігії і т. д.

1985 рік вніс зміни в життя українського суспільства. У 1988 році соціологія була не тільки реабілітована політично та ідеологічно, а й було доведено її важливу роль у вирішенні соціальних проблем перебудови.

Сучасна соціологія в Україні

Сучасна соціологія в Україні вийшла з радянської соціології, але ЇЇ розвиток, як власне української, фактично розпочався з 1991 р. після проголошення незалежності України. З цього часу відбувається її переорганізація на потреби та проблеми українського суспільства, і саме в цьому плані сучасна соціологічна думка вплетена в загальний історичний процес національного й духовного відродження України.

У травні 1991 року у Київському університеті ім. Т. Шевченка було відкрито соціологічний факультет, перший декан якого - один з відомих соціологів України професор В. І. Волович. Соціологія стала нормативним курсом в українських вузах. Основний соціологічний заклад в Україні-Інститут соціології АН України.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

1. Функціональна орієнтація - група концепцій у західноєвропейській соціології, основою яких є засади соціальної антропології. Змістом цих концепцій є твердження, що суспільство в хвилини загрози розпаду завжди знаходить в собі сили для самозбереження.

2. Інтеракція - теорія, згідно з якою активність людей залежить від взаємо-доповнення систем покарань і нагород.

3. Теорія дій - теорія, представники якої стверджують, що людина діє під впливом схвалення оточуючих її людей ("глядачів"), а з іншого боку - діяльність є істотною ознакою людини.

4. Неоконсерватизм - філософсько-соціологічний напрям, який виник У другій половині 70-х років XX ст. Представники неоконсерватизму вважають, що держава повинна контролювати і регулювати все таким чином, щоб виключити можливість компрометації її інституцій.

ЗАПИТАННЯ

1. Що є об'єктом і предметом соціології як науки? .

2. Розкажіть про філософсько-соціологічні погляди Платона, Аристотеля, римських стоїків.

3. Християнська концепція цінностей особи та суспільства в творах Августина Аврелія та Фоми Аквінського.

4. Розвиток соціологічної думки в епоху Відродження та Нового часу.

5. Гегелівська концепція взаємовідносин людини і держави.

6. Роль О. Конта та Е. Дюркгейма в становленні соціології як науки.

7. Що означають постконтівські соціологічні концепції в Західній Європі (В. Парето, Ф. Ніцше, Г. Спенсер).

8. В чому полягає вчення Ортеги-і-Гассета про "аристократів" і "масу"?

9. Назвіть основні орієнтації західноєвропейської соціологічної думки. Визначте, в чому їх особливість.

10. Який вклад українських мислителів у становлення соціологічної думки?

ЛІТЕРАТУРА

1.Бороноев А. О., Ельмеев В. Я., Орлов В. Н. О предмете социологии как общей науке об обществе // Социологические исследования.- М., 1991.- №5.

2. Акимов А. В. Мировое население: взгляд в будущее.- М.: Наука, 1992.

3. Замошкин Ю. А., Мельвилъ А. Ю. Между неолиберализмом и неоконсерватизмом // Вопросы философии.- 1976.- №11.

4. Захарченко М. В., Бурлачук В. Ф., Молчанов М. О., Степаненко В. П. Соціологічна думка України: Навч. посібник.- К.: Заповіт, 1996.

5. Захарченко М. В., Погорілий О. І. Історія соціології від античності до початку XX ст.- К.: Либідь, 1993.

6. Карее Н. И. Основы русской социологии // Социологические исследования.-1985.-№ 3.

7. Комозин А. М., Кравченко А. И. Популярная социология.- М., 1991.

8. Лукашевич И. П., Туленков Н. В. Введение в социологию.- К., 1996.

9. Осипов Г. В., Коваленко Ю. П., Щипаное Н. И., Яновский Р. Г. Социология.- М., 1996.

10. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество.- М., 1992.

11. Сорокин П. А. Общедоступный учебник социологии: Статьи разных лет.- М.: Наука, 1994.

12. Социология. Наука об обществе. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Под ред. В. П. Андрущенко.- Харьков, 1996.

13. Соціологія. Посібник / За ред. В. Г. Городяненка.- К.: Вид. центр "Академія", 1999.

14.Социология. Учебник для высших уч. заведений. (Г. В. Осипов, A. B. Кабыща и др.)- М.: Наука, 1995.

15. Система социологического знания: Учеб. пособие/Авт. сост. Г. В. Щекин.- К., 1995.

16. Ручка А. О., Тончер В. В. Курс історії теоретичної соціології.- К.: Наукова думка, 1995.

17. Ядов В. А. Социологическое исследование: методология, программа, методы.- М., 1987.

18. Якуба О. О. Соціологія. Навч. посібник.- Харків, 1996.

Схожі статті




Соціологія - Герасимчук А. А. - Формування соціологічної думки

Предыдущая | Следующая