Соціологія - Герасимчук А. А. - Концепції соціальних конфліктів

Палітра сучасних соціологічних концепцій зарубіжної соціології' різнобарвна і широко планова. Важко перерахувати всі ті концепції, які з'являються, певний час володіють помислами науковців, а деякі навіть стають програмними в діяльності окремих політичних партій, широких кіл громадських рухів. Виділимо лише кілька концепцій, сьогодні добре відомих на Заході, на основі яких ми можемо щось сказати про особливості сучасної зарубіжної соціологи.

Концепції функціональної орієнтації

У соціологічній думці Заходу вже давно домінує група концепцій/ яка отримала назву концепцій функціональної орієнтації. Що таке суспільство, які механізми його діяльності, між особові стосунки людей у групах і т. д.- все це питання, що знаходяться в центрі уваги представників функціональної орієнтації'. Методологічною основою для аналізу суспільства для них служать засади, проголошені свого часу Е. Дюркгеймом, Г. Спенсером, В. Парето, але з більш ясно вираженим нахилом до соціальної антропології, ніж це наголошується у вищевказаних авторів.

На думку представників функціоналізму, суспільство - це складна система з рядом підсистем, які в свою чергу складаються з елементів, кожний з яких не завжди діє позитивно. Наприклад, групи наркоманів, порушники дисципліни, ледарі, злодії, сутенери і т. д. не зміцнюють суспільство, а розхитують його. Проте в цілому суспільство - це такий організм, якому не загрожують різного роду негаразди: здорові засади завжди домінують над деструктивними. Стабільним суспільство може бути тоді, вважають представники функціоналізму, коли в ньому люди будуть прагнути консенсусу, а не конфліктів, конформізму, а не деструктивної творчості, пошуків того, що об'єднує, а не роз'єднує. Погляди основних теоретиків функціоналізму (Р. Мертон, Г. Парсонс та ін.) викликали і викликають критику з боку представників інших напрямів у соціології. Проте в нинішніх умовах, коли кожне суспільство прагне стабільності, концепції функціональної орієнтації мають багато прихильників серед різних верств населення.

Концепції соціальних конфліктів

Ще порівняно недавно (в 60-70-ті роки) на Заході була популярною група концепцій, яку умовно можна назвати концепціями соціальних конфліктів. Сьогодні, коли відбулися разючі зміни на карті Європи і світу в цілому, сфера їх впливу значно зменшилась, проте і нині в таких країнах, як Італія, Франція, Німеччина і т. д., вони ще мають певний вплив на науковців і матеріальну підтримку в особі робітників і фермерів.

Апологети концепцій соціальних конфліктів (Г. Зіммель, Р. Дарендорф та ін.) вважають, що соціальний конфлікт є вирішальним (або одним з вирішальних) чинників соціального розвитку. Г. Спенсер висунув таку ідею: в суспільстві, як і в природі, існує своєрідний природний відбір, результатом якого є те, що виживають більш пристосовані, більш мобільні, загартовані. Боротьба за виживання, вважав Г. Спенсер, є необхідним стимулом соціального розвитку.

Засновники чиказької школи соціальної екології Парк і Берджесс дійшли висновку, що соціальний конфлікт не обов'язково повинен закінчуватись якоюсь катастрофою, втратою, як вважав Г. Спенсер.

В цивілізованих формах результатом соціального конфлікту повинна бути асиміляція, примирення, згладжування всього того, що викликає конфліктну ситуацію.

Слід зазначити, що до кінця 50-х років XX ст. концепції соціальних конфліктів нічим особливо не виділялися серед десятків інших, які мали місце в соціології. Соціальні виступи молоді, які відбулися наприкінці 60-х років, пошуки їх причин на початку 70-х років привернули увагу до концепцій соціальних конфліктів. З праць прихильників цих концепцій якось непомітно стали зникати деструктивні заклики, натомість розкривалася їх позитивна роль.

Так, один з найбільш популярних представників цієї групи концепцій - Р. Дарендорф писав, що соціальні конфлікти оздоровлюють суспільство, не дають йому перетворитись на болото, зривають закостенілість, сприяють інноваціям. Р. Дарендорф назвав свою за-гальносоціологічну концепцію "теорією конфлікту". Він протиставив її марксистському вченню про класову боротьбу. У Маркса результатом класової боротьби є прихід до влади нових соціальних класів, тоді як у Р. Дарендорфа результатом соціального конфлікту є "шліфування", рафінування старих структур, але саме тих, які здатні до такого шліфування і рафінування.

Представники теорії конфліктів дійшли висновку, що останні зароджуються і розвиваються як всередині суспільства, так і поза ним. Якщо суспільству загрожує небезпека зовні, внутрішньо-суспільні конфлікти, як правило, затихають, і воно інтегрується, тобто основну небезпеку суспільство вбачає для себе з боку зовнішніх факторів.

Схожі статті




Соціологія - Герасимчук А. А. - Концепції соціальних конфліктів

Предыдущая | Следующая