Соціологія - Герасимчук А. А. - Символічний інтеракціонізм

Значний вплив на розвиток сучасної соціологічної думки Заходу має теорія інтеракції. Розглядаючи суспільство як цілісний організм, її прихильники Д. Холманс, П. Блан, Р. Емерсон та ін. приходять до висновку, що активність людей залежить від досконалої системи нагород і покарань. Ці нагороди і покарання можуть бути економічного, юридичного, політичного, морального та іншого характеру. Якщо людина за свою діяльність отримує нагороду, то вона, за незначним винятком, буде діяти в напрямі вдосконалення свого "Я" і навпаки.. Досконала система нагород і покарань детермінує прогрес суспільства в бік добра, елімінуючи зло.

Серед різного роду дій, вказують прихильники теорії інтеракції, суттєву роль в житті особи відіграє її суспільна діяльність. Значущість цієї діяльності полягає в тому, що вона спрямована на справи, мета яких - створювати блага іншим. Діяльність особи в інтересах інших зароджує в неї надію на отримання певної винагороди: матеріальної, моральної, можливості просування по службі.

Символічний інтеракціонізм

В західній соціології і психології поряд з іншими концепціями поширений напрям, який має назву "символічний інтеракціонізм" (від англ. interaction - взаємодія). Творцями цього напряму вважаються американські соціологи і психологи - Ч. Кулі та У. Томас. Найбільш вагомий внесок в практичну розробку цієї теорії вніс американський філософ, соціолог і соціальний психолог Дж. Г. Мід (1863-1931). Для представників його, особливо у варіанті чиказької школи (Г. Блумер, Т. Шібулбані), є характерним індетерміністичні бачення соціального процесу, інтерпретованого як процес становлення та зміни соціальних значень, як постійне визначення і перевизначення ситуацій взаємодії їх учасників. В процесі цього перевизначення, вважають представники символічного інтеракціонізму, змінюється об'єктивне середовище соціальної діяльності. Дослідження прихильників символічного інтеракціонізму дали визначені результати у вивченні структури і динаміки розвитку особистості, мікроструктури соціальних взаємодій, проблем соціалізації, соціологічного контролю тощо. До символічного інтеракціонізму приєднується так званий соціодраматичний підхід, прихильники якого Е. Гофман, Х. Данкен та інші пояснюють соціальне життя-як реалізацію метафори "драма", аналізуючи взаємодію в таких термінах, як "актор", "маска", "сцена", "сценарій".

Теорія дій

Згідно з теорією дій (піонери теорії - М. Вебер, Ф. Знанецький), основним елементом суспільного життя є активна діяльність. Людина в суспільстві, писав Ф. Знанецький, діє під впливом двох стимулів: з одного боку, вона чекає на схвалення глядачів, з другого - діяльність притаманна людині як одна з її суттєвих ознак.

Людина, яка вдається до певної дії, стоїть перед дилемою: як включатися в діяльність - з запалом душі чи байдуже розглядати цю діяльність як об'єктивну необхідність, чи суб'єктивно - на основі симпатії-антипатії; діяти, виходячи лише з позиції власних егоїстичних інтересів, чи поєднувати індивідуальний інтерес із суспільним.

Таким чином, розглядаючи діяльність особи, групи, організації і т. д., слід визначити, чому людина чинить саме так, а не інакше. Тільки тоді, коли ми визначимо це, можна сказати щось конкретно про дане суспільство. Найбільш видатними представниками теорії дій можна назвати таких мислителів, як Т. Парсонс, Р. Маслвен, Р. Білез та ін.

Теорії дій і інтеракції абсолютизувались у концепціях "нового гуманізму", який містить у собі дві лінії: суспільної феноменології і етнометодологи.

Схожі статті




Соціологія - Герасимчук А. А. - Символічний інтеракціонізм

Предыдущая | Следующая