Релігієзнавство - Мозговий Л. І. - 3. Сучасна метанаукова парадигма

Про те, що емоції перетворюються в суспільний інститут, що існує система міжособистісного збудження, що урізноманітнює почуття і реакції кожного члена групи, говорив ще Л. Февр. Отже, раціональне - не єдиний вимір людського буття. Припускаючи, що "членоподільна" мова виникла на основі тієї ж органічної і тонічної активності, що й емоції, і відзначаючи дестабілізуючий (порушуючий формування) вплив емоцій на інтелектуальну діяльність, історик називає своїх сучасників свідками драми цивілізації - поступового придушення емоцій інтелектом унаслідок тенденції оцінювати їх як перешкоду людській діяльності.

А. Гуревич у роботі "Категорії середньовічної культури" досліджував процес розвитку особистості в європейській культурі. Образ лицаря, дами, феодала поступово інтерналізувався, привівши до індивідуалізації. Отже, особистість людини нераціональна і не може бути осягнута суто раціональним шляхом. ХІХ-ХХ ст. стали періодом домінування уявлення про людину як особистість. Починаючи з екзистенціалізму ("сутність передує існуванню") з'являється тенденція до атомізації самої особистості, не сприймаючи її як щось визначене. Поряд з неотомізмом, який оперує категоріями сутності (внутрішні, незмінні властивості особистості) і акциденції (виявлені, слабкі, минущі властивості), з' являються буддійські орієнтовані концепції, що розкладають суб' єкт на потік дхарм, скандх, в яких втрачає зміст саме поняття "особистість", та трансперсоналістські, які приймають за індивідуальний прояв трансцендентного.

Наукова психологія йде в розвитку теорії свідомості тими ж шляхами, що й релігія тисячоліття тому, бо використовує ті самі інструменти. Природа дала людині достатньо внутрішніх інструментів, а розвиток зовнішніх (відмінна ознака нашої цивілізації) не вносить істотно нового в незмінне, абсолют (відповідно до теорії сучасної фізики, яка отримала назву "катастрофа нескінченного регресу фон Неймана", ми можемо додавати нескінченну кількість інструментів до вже існуючих, але у відносному світі не позбудемося деякої невизначеності).

Отже, у XVIII і особливо XIX ст. учені вважали, що відкрили всі закони Всесвіту, матерії і природи, зробивши тим самим неспроможним все, чому дотепер вчили релігії. Проте науково-технічна революція, розвиток науки і нагромадження знань про матерії не наблизили людство до розуміння сенсу життя і походження розуму, тому сьогодні першочерговим є не нагромадження знань, а їх осмислення. У 90-их роках минулого сторіччя фізика, наприклад, справляла враження практично розробленої наукової дисципліни, однак вже в перші десятиліття XX ст., з появою теорії відносності і квантової механіки, вона увійшла в область парадоксального і містичного. І в наші дні глибинні постулати квантової механіки спонукають вчених розмірковувати над питаннями, які на межі XIX і XX ст. могли б здатися ненауковими. Автори теорій про походження і будову Всесвіту поступово усвідомлюють, що їхні теорії не можуть бути експериментально перевірені.

У середині ХХ ст. вчені були переконані, що вони от-от доведуть, що мислення є механічним процесом, і тим самим підтвердять правоту Ламетрі (XVIII ст.), який уподібнив людину машині. Однак, як бачимо, незважаючи на стрімке зростання потенціалу комп'ютерів, мрії про створення штучного інтелекту залишаються недосяжними.

Після відкриття у 1953 році Уотсоном і Лементом спіральної структури ДНК, багато учених вирішили, що основна таємниця життя нарешті розкрита. З тих пір молекулярна біологія досягла значних успіхів у поясненні клітинних молекулярних механізмів. Але неймовірна їх складність, яка відкрилася біологам, ще більше віддалила вирішення проблеми пояснення походження життя. Наприкінці XX ст. механістичний редукціонізм втратив будь-які перспективи. Можливо, завдяки цим змінам багато науковців звертаються до тих теорій і сфер досліджень, на які до цього було накладено певне табу.

Сьогодні, приміром, цілі колективи учених відкрито досліджують явища, які знаходяться на межі фізичної науки і сфер містичного й надприродного. Прикладом можуть служити Міжнародна асоціація нової науки (IANS), Суспільство наукових досліджень (SSE), Інститут духовних наук (IONS), Міжнародне суспільство по вивченню тонких енергій і енергетичної медицини (ISSSEEM). Усі вони регулярно проводять наукові конференції і симпозіуми. Деякі з феноменів, досліджуваних ними, нагадують "міфічні" явища, які часто згадуються в давніх релігійних текстах і у сучасних повідомленнях про релігійні одкровення. Співробітництво між ученими-теологами і цими новими науковими організаціями може стати цінним джерелом нових досягнень.

Й. Шкловський наприкінці життя дійшов висновку, що парадокс Фермі, тобто відсутність явно видимих "космічних чудес", означає нашу самотність у Всесвіті, і це мовчання Космосу є найважливішим науковим фактом. Це тим більше дивно, що виявлено вже чимало зірок, які мають планетні системи, схожі з Сонячною, а із загальної кількості приблизно секстильйона (мільярд мільярдів) зірок не менш, ніж у мільярда з них є планети, за всіма параметрами близькі до нашої рідної планети Земля.



Схожі статті




Релігієзнавство - Мозговий Л. І. - 3. Сучасна метанаукова парадигма

Предыдущая | Следующая