Регіональна економіка - Манів З. О. - Земельні ресурси

Основною цілеспрямованістю Державної програми раціонального використання природних ресурсів є принцип дотримання балансу між негативним впливом антропогенної діяльності на об'єкти навколишнього природного середовища та їх здатністю до самозбереження і самовідновлення. Раціональне природокористування передбачає відтворення спожитих відновних первинних природних ресурсів і мінімальне споживання невідновних при одночасному мінімальному утворенні неутилізованих відходів, які потрапляють у навколишнє середовище.

Державна політика охорони і раціонального використання природних ресурсів визначається системою правових, організаційних, економічних та інших заходів, що мають природоохоронний, ресурсозберігаючий та відтворювальний характер.

Земельні ресурси

Відіграють найбільш важливу роль у ефективному природокористуванні. Для їх раціонального використання здійснюють інвентаризацію земель, що закріплені за населеними пунктами, промисловими підприємствами, установами, організаціями транспорту і зв'язку, оборони, лісового фонду тощо. Визначають площі, що належать до загальнодержавної та комунальної власності, резервуються землі для науково-дослідної діяльності та спеціалізованого сільськогосподарського виробництва, природоохоронного рекреаційного призначення. Уточнюється державний реабілітаційний фонд земель з угідь, що потребують вжиття заходів для відновлення їх родючості. Здійснюється кадастрова оцінка земель за регіонами.

Для формування високопродуктивних екологічно стійких агроландшафтів впроваджують оптимізацію структури угідь. При цьому слід дотримуватись науково-обгрунтованих вимог:

Розораність орних земель зменшити і довести до 50 %;

Частку лук. пасовищ і сіножатей збільшити до 20 %:

Природоохоронний фонд земель довести до середньосвітового рівня -5%.

Заходами передбачається впровадження грунтозахисної системи землеробства. Зокрема, розширення площ безполицевого обробітку фунту, щілювання ріллі, смугове розміщення посівів і парів, першопочаткове залуження та консервація сильно еродованих та схилових земель. Розробляються проекти землеустрою з контрольно-меліоративною організацією територій, де передбачається створення захисних лісонасаджень, спорудження протиерозійних гідротехнічних споруд.

Важливою проблемою ефективного використання земельних ресурсів є поліпшення екологічного стану зрошувальних земель, на яких виникає підтоплення, вторинне засолення, водна ерозія, руйнація природної структури фунтів. Нинішній науково-технічний потенціал дозволяє створювати такі технології водокористування, які враховують рівень фізіологічних потреб сільськогосподарських культур, зміни мікроклімату зрошувальних ділянок та забезпечують відповідні врожаї без деградації земель. Для поліпшення балансового меліоративного стану осушених земель потрібно збільшити посіви багаторічних трав до 5 0 % загальної площі і домогтись до 70 % регулювання систем двостороннього водного режиму.

Однією із проблем є рекультивація порушених земель, площа яких становить понад 190 тис. га, та повернення їх у сферу сільськогосподарського виробництва Рекультивація земель має здійснюватись на ландшафтно-екологічних принципах, які передбачають оптимальне співвідношення різних напрямів відновлення порушених територій, створення високопродуктивних ценозів, підвищення родючості рекультивованих фунтів та запобігання негативному впливу техногенних утворень на довкілля.

Схожі статті




Регіональна економіка - Манів З. О. - Земельні ресурси

Предыдущая | Следующая