Регіональна економіка - Манів З. О. - 8.3. Балансові, промислові, геологічні та прогнозні запаси сировини і палива (корисних копалин)

Наявний природно-ресурсний потенціал країни дає можливість спрогнозувати стратегію перспективи соціально-економічного розвитку народного господарства, визначити головні напрями та пріоритетні галузі можливого розвитку економічних районів і регіонів на далеку перспективу.

Для розробки і складання схем розміщення галузей народного господарства і комплексного розвитку господарств економічних районів велике значення мають кількісні і якісні параметри певного виду ресурсу, тобто його запаси і вміст корисного елемента. За народногосподарським призначенням запаси корисних копалин поділяють на дві групи:

Балансові, використання яких економічно вигідне, тобто вони відповідають промисловим вимогам за якістю сировини і гірничотехнічними умовами експлуатації;

Позабалансові, які при наявному рівні технології експлуатувати економічно невигідно. До позабалансових зараховують ресурси, що характеризуються невеликою потужністю запасів, низькими відсотками вмісту цінного компонента, складними умовами експлуатації даного родовища.

При визначенні запасів корисних копалин враховують потужності пластів або рудних тіл, їх протяжність, ширину та глибину залягання, вміст корисного компонента та інші специфічні показники. За ступенем розвіданості та вичерпності поклади корисних копалин поділяють на чотири категорії (А, В, Ср С2), які визначають обсяги і дають економічну оцінку можливого їх використання (рис.8.3.1.).

А - площа з докладно розвіданими та вивченими запасами, затвердженими державною територіальною комісією запасів корисних копалин. Категорія А включена до балансових запасів державних ресурсів. Ці ресурси є промисловими запасами. При передачі їх у виробництво відповідної продукції вони мають забезпечувати діяльність підприємства не менше як на 25 років;

В - категорія запасів, розвіданих попередньо, менш докладно, з визначенням меж можливих покладів. Для перспективи їх використання необхідна докладна розвідка з подальшим приростом балансу, який має бути затверджений в територіальній комісії запасів;

С - слабо розвідані запаси, частково з урахуванням екстраполяції вони можуть бути розраховані на далеку перспективу;

С2- прогнозні ресурси, вони оцінюються попередньо і приблизно і є потенційними ресурсами.

категорії запасів корисних копалин

Рис.8.3.1. Категорії запасів корисних копалин.

Запас корисних копалин за категоріями, В, Сг С2 становлять геологічні запаси. Гірничорудні підприємства споруджують за умови наявності запасу мінеральних ресурсів категорій А, В, С.. Геологічні пошукові роботи проводяться по всій території України. Масштаби розвитку промисловості, її перспективи потребують стабільного забезпечення мінеральними ресурсами. Пошук нових родовищ мінеральної сировини, палива і різноманітних руд зумовлений зменшенням видобутку їх в давно освоєних районах та вичерпанням діючих родовищ.

Баланс запасів мінеральних ресурсів, затверджених державною комісією запасів, на початок 2000 р. нараховує 9051 родовище 96-ти видів корисних копалин. Серед них:

Родовища нафти і газу - 984; метану - І27вугільнихродовищ;

Вугілля кам'яного і бурого - 776родовищ;

Торфу -1568 родовищ;

Металічних корисних копалин - 358 родовищ;

Неметалічних (нерудних) - 3907 родовищ;

Підземних вод - 1067родовищ.

До розробки і промислового використання в цілому залучено від 40 до 70 % розвіданих запасів.

Прогнозну оцінку забезпеченості мінерально-сировинними ресурсами народногосподарського економічного потенціалу України спеціалісти і науковці визначають задовільною за абсолютними показниками обсягу запасів {рис. 8.3.1). Але, враховуючи виснаженість найбільш якісної частини запасів, це може призвести до зниження в перспективі ефективності їх освоєння.

Важливим напрямком геологічних розвідок і досліджень є забезпечення власною мінерально-сировинною базою гірничо-хімічного та агропромислового комплексів країни. В цьому напрямку треба посилити геологорозвідувальні роботи з пошуків родовищ апатитів, фосфоритів та калійних солей - сировини для виробництва мінеральних добрив.

Проблемою розвитку мінерально-сировинної бази залишається недостатнє виділення коштів на ці цілі. Це призводить до скорочення приросту запасів корисних копалин, зниження обсягів їх видобування, зменшення експортного потенціалу держави. За рахунок цього держава втрачає надходження до державного бюджету, оскільки забезпечення потреб вітчизняної промисловості здійснюється значною мірою імпортною мінеральною сировиною.

Для покращення ситуації, що склалася в мінерально-сировинному комплексі держави, та забезпечення суттєвого приросту запасів корисних копалин потрібно затвердити загальнодержавну комплексно-цільову програму розвитку мінерально-сировинної бази України на найближчу перспективу - (10-15 років) та внести зміни і доопрацювати нову редакцію Кодексу України про надра. Це сприятиме вдосконаленню правових засад для забезпечення відтворення мінерально-сировинної бази держави, урегулюванню правових та економічних основ комплексного раціонального використання та охорони надр.

Схожі статті




Регіональна економіка - Манів З. О. - 8.3. Балансові, промислові, геологічні та прогнозні запаси сировини і палива (корисних копалин)

Предыдущая | Следующая