Психологія управління - Ходаківський Є. І. - Розділ 9. Неврози та психологічні кризи
Неврози - це короткочасні напруження, що виникають у нервовій системі людини, це її функціональні розлади. Причин для розладів може бути багато:
O міжособистісні конфлікти;
O стурбованість;
O неблагополуччя у взаєминах зокрема, і в житті в цілому;
O невирішені і нерозв'язані проблеми;
O негаразди тощо.
Для того щоб нервовий зрив у вигляді стресу набув характеру стійкого, довготермінового функціонального розладу нервової системи, у дію, звичайно, включаються чинники, що передбачають: вроджені, генетично зумовлені властивості нервової системи, надбані дефекти виховання, перевтома, недосипання тощо.
Психолог Я. Лупьян переконливо показав унікальність і неповторність причин неврозів у різних людей. Так, якщо ми позначимо причини невротичних розладів як:
O вроджені - властивості вищої нервової системи, наслідки пологових травм тощо;
O і надбані - ускладнення після захворювань, перевтома, дефекти виховання тощо
Буквами А, В, С, D, то легко уявити скільки утворюється варіантів: АС, CAD, ВАС, ABCD, BCD А... При трьох чинниках можливо 6 сполучень, а при п'яти - уже 120 комбінацій. Звідси очевидно, що важко знайти двох людей, у яких неврози, що виникли, не різнилися б за походженням, вагою, стійкістю, симптомами.
За звичай, неврози поділяють на три основні види:
1) істерію;
2) неврастенію;
3) невроз нав'язливих станів.
До кожного типу неврозу схильні люди з певним видом вищої нервової діяльності. І. П. Павлов вважав, що люди "художнього типу", що емоційно сприймають дійсність, більш схильні до істерії, у той час як
Люди "розумового типу" - до неврозів нав'язливих станів. Середній тип між ними має схильність до неврастенії.
Істерія - вид неврозу, властивий переважно жінкам. Люди, хворі на істерію, із дитинства вразливі, легко переконливі і самонавіювані. Для них характерна швидка зміна настрою, вибагливість, схильність до зовнішніх ефектів, до "самопобиття", прагнення скласти враження на оточення. Хворі на істерію, зазвичай, егоїстичні й егоцентричні, їм властиві поверхневі, легковажні судження, пафос і патетичність. Себе подають страждальцями, людьми з "оголеними нервами", "незрозумілими" натурами. І чим більше вони вдаються до відповідної уяви, вживаються у відповідний образ, тим інтенсивніше перебігає цей нервовий розлад.
Для людей, які хворі на істерію, достатньо дрібного конфлікту, незначного стресу, щоб голосно ридати, емоційно неадекватно реагувати на дії і слова оточення.
Істерична реакція має багато симптомів. її причиною є певний бар'єр: невміння досягти результату, збій, невдача, накладка, дефект спілкування. Істерична людина ніколи не зізнається в некомпетентності, нездатності, невмінні. їй легше за допомогою "театральних ефектів" продемонструвати непритомність, нестримні сльози, ридання, припадки, черствість і жорстокість навколишніх. Згодом ці ефекти стають настільки стійкими і звичними, що вони насправді спричинюють нудоту, запаморочення, судорожне зведення пальців і навіть блювання й утрату свідомості.
Від демонстрації своїх страждань хвора людина одержує задоволення і наче мститься оточуючим за їхню черствість і неуважність. При всій показовості і демонстративності істеричних симптомів, най-істеричніший напад у жодному разі не можна вважати симуляцією. Це хвороба, розлад нервової системи, і ставитися до цього потрібно як до хвороби. А інтенсивність хвороби, глибина страждань хворої людини багато в чому залежать від занедбаності захворювання, отже побічно і від того, що оточуючі неадекватно реагували на її поведінку, на її нервове захворювання, тим самим поглиблювали його, а тепер розраховуються за це.
Практика свідчить, що вияви істерії зворотні. Крім лікування у психотерапевта і психоневролога, людина, яка страждає на істерію, повинна сама працювати над собою - прагнути адекватно оцінювати різні життєві ситуації і відповідним чином на них реагувати.
Неврастенія ("нервова слабкість") - є похідною від нервового стресу і часто виступає як закономірний наслідок, що виникає при спілкуванні, бар'єри якого наклалися на помилки і прорахунки. Можна сказати, що це розплата за невміння спілкуватися з іншими людьми. Будучи наслідком труднощів спілкування, неврастенія одночасно виступає причиною нових труднощів, комплексів, некомунікабельності, недоброзичливості стосовно всього оточення.
Будь-який незначний подразнювальний чинник спричиняє у людини, хворої на неврастенію, привід для "вибуху емоцій". І хоча подібні вибухи не дуже руйнівні, не дуже тривалі, а самі такі хворі незабаром шкодують про це, проте вони продовжують руйнувати свою нервову систему і систему оточуючих їх, світ стосунків. Ті, які страждають на неврастенію, не переносять яскравого світла, голосного або скриплячого звуку, їм важко зосереджувати свою увагу; вони швидко втомлюються, у них виникає головний біль. Незважаючи на втому, що накопичилась за день, вони довго засинають.
Передумовою до неврастенії є психологічні особливості людини, її характер, темперамент. Невроз може не розвитися, але якщо до невміння розслаблятися та емоційно розряджатися, до постійного перевантаження і недосипання додати, скажімо, завищення оцінки самого себе і завищені вимоги до оточуючих, а також невміння врівноважено спілкуватися з колегами і "домашніми", то нервовий розлад гарантований.
Невроз нав'язливих станів - виявляється у вигляді постійно виснажливих своєю стійкістю тривожних думок, передчуттів, страхів, побоювань. Людина часто розуміє безпідставність і необгрунтованість своїх тривог, але не може їх позбутися. Щоб позбутися цього, людина часто починає вірити в різну містику, прикмети, наслідує ритуали, заряджається "космічною енергією", охороняє себе від "псування" тощо. Така людина ніколи не вітається за руку, адже боїться заразитися, не підходить до співрозмовника, ближче ніж на метр, багато і старанно миє руки.
Причин такого неврозу дуже багато. Це може бути дитяча психотравма, задумливість, різноманітні комплекси, здобуті з переляком. Така риса характеру, як нерішучість, може сприяти розвитку цього неврозу.
Фрустрація - психогенна реакція організму, пов'язана з емоційним розладом, спричинена перешкодою, яка зненацька виникла; психогенна напруга, що накопичується людиною, необхідна для подолання цієї перешкоди. Така напруга може бути знята на двох рівнях: у поведінці й в організмі.
Якщо напруга, що виникла у людини за наявності зовнішньої (фрустрація) або внутрішньої (психологічний конфлікт) перешкоди, одержує розрядку в поведінці, що пов'язана з реалізацією мети, то це "позитивна реакція". "Негативною реакцією" вважається адекватна поведінка, що має на меті просту розрядку ситуації.
Людину, яка відчуває фрустрацію, може видавати цілий спектр реакцій, не враховувати які у процесі спілкування просто неможливо.
Розрізняють наступні реакції:
1. Агресивна реакція - реакція, які спрямована не на причину, а на наслідки перешкоди, що раптово виникла. Людина, за звичай, шукає "козла відпущення" і зриває на ньому всю свою досаду.
2. Екстрапунітивна реакція - це агресивна реакція, спрямована на предмети і на сторонніх людей, які нібито є відповідальними за збій, невдачу, перешкоду. Така реакція, за звичай, супроводжується подразненням, гнівом, обуренням.
3. Інтрапунітивна реакція - виникає тоді, коли суб'єкт може визнати, що він сам є причиною фрустрації. Тоді його агресивність супроводжується соромом, розкаянням, почуттям провини.
4. Неагресивна реакція - відмова від досягнення цілі, від подолання перешкоди. "Втеча" може бути суто психологічною: людина відмовляється читати листи від певних осіб, уникає брати участь у якійсь діяльності, читати газети, цікавитися політикою тощо.
5. Реакція виправдання - варіант реакції "втечі", пов'язаний зі словесним виправданням, самопоясненням.
6. Реакція фіксації виникає тоді, коли людина, яка не досягла мети, не подолала перешкоди, наче фіксує свій наявний стан, зовнішньо задовольняючись ним і знаходячи слова, пояснення і виправдання для інтерпретації своєї відмови: "Мені і так добре...", "Не дуже і хотілося...", "Вівчина вичинки не варта...", тощо. Реакція фіксації залишає психологічну напругу, що може проявитися в іншій формі і з іншого приводу.
7. Реакція регресії - характеризується поверненням до старих засобів дії в аналогічних ситуаціях. Зіштовхнувшись із перешкодами, у своїх скаргах близьким доросла людина може звернутися до інфантильної поведінки. Часткова або повна (загальна) регресія - це завжди повернення назад.
Люди часто у складних ситуаціях поводяться як діти. Вони наче повертаються до давно забутих засобів дії й способів мислення.
8. Реакція придушення - часто та, що розуміється як пов'язана із сексуальністю, але насправді має ширший спектр. Вона виявляється, коли людині важко зізнаватися у багатьох своїх бажаннях, що нехай навіть і не збулися. Тоді ці бажання витісняються зі свідомості, замінюються на соціально прийнятні почуття. Це не означає, що зазначені мотиви зникають повністю, - вони лише переміщуються у сферу несвідомого.
Схожі статті
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - 4.4. Формування взаємовідносин у групі
Люди за своєю природою є, за словами І. П. Павлова, найсильнішими подразниками. Вони найчастіше можуть міняти один одному настрій як у хороший, так і в...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - Теорія потреб Абрахама Маслоу
Змістовні теорії мотивації вивчають потреби людини і пропонують ієрархічну класифікацію цих мотивів. В їхній основі лежать потреби людини, тобто відчуття...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - 6.2.1. Змістовні теорії мотивації
Змістовні теорії мотивації вивчають потреби людини і пропонують ієрархічну класифікацію цих мотивів. В їхній основі лежать потреби людини, тобто відчуття...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - 5.2. Характеристики соціотипів
Для повної картини наведемо Характеристики соціотипів, Створені на основі розробок трьох різних авторів, тому опис кожного типу складатиметься з трьох...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - Розділ 6. Сучасні теорії мотивації праці
6.1. Загальні теорії Економічні, соціальні, науково-технічні, політико-правові, соціальні зрушення в Україні вимагають підготовки спеціалістів у сфері...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - 6.4. Біхевіористична модель групової мотивації
Економічні успіхи будь-якої країни залежать, насамперед, від ефективності функціонування її основних галузей і підприємств, що входять до них [43]....
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - Теорія набутих потреб Девіда МакКлелланда
У концепції Д. МакКлелланда в основу механізму мотивації людини до високопродуктивної праці також закладено задоволення потреб. Дана теорія пов'язана з...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - 6.1. Загальні теорії
6.1. Загальні теорії Економічні, соціальні, науково-технічні, політико-правові, соціальні зрушення в Україні вимагають підготовки спеціалістів у сфері...
-
Психоінформативний сенс у менеджменті полягає у тому, що перед тим, як практично створювати організацію, вона має бути створена у нашій уяві. Це має бути...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - Розділ 3. Концепція діючої особистості
Для розуміння сутності та змісту трудового процесу потрібно зосередити увагу на людині, яка працює, і своєю працею сприяє всьому загальному ходу...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - 4.3. Шляхи подолання конфліктів
Подолання конфліктів веде до оздоровлення колективу, подальшого його розвитку. Один із відомих праксеологів Я. Зеленевський вважає, що внутрішній...
-
В загальному розумінні термін "психологія" є похідним від грецького "psyche" - душа, "logos" - наука, поняття, учення, тобто це наука про душу. Це...
-
Для успішного управління персоналом кожен менеджер має, хоча б у загальних рисах, знати, чого хочуть і чого не хочуть підлеглі, які основні мотиви їхньої...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - 6.3. Теорія раціональних рішень
У науковому пізнанні праксеологічної проблематики передбачається визначене розуміння цілеспрямованої діяльності людей з перетворення природи і...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - 6.2.2. Процесійні теорії мотивації
Процесійні теорії мотивацій, на відміну від змістовних, що грунтуються на потребах і пов'язаних з ними чинниках, які визначають поведінку людей,...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - Теорія двох чинників Фредеріка Герцберга
К. Альдерфер, на відміну від А. Маслоу, об'єднував потреби людини у такі три окремі групи: - потреби існування; - потреби зв'язку; - потреби росту....
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - Теорія існування, зв'язку та росту Клетона Альдерфера
К. Альдерфер, на відміну від А. Маслоу, об'єднував потреби людини у такі три окремі групи: - потреби існування; - потреби зв'язку; - потреби росту....
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - Розділ 8. Різновиди психотерапії
Сучасна наука розглядає такі різновиди психотерапії: 1. Соціальна індивідуальна. 2. Функціональна соціально-психологічна. 3. Підтримувальна. 4....
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - Розділ 5. Психоінформатика і сучасна типологія
Величезна різноманітність форм організацій - державних, ділових, політичних, наукових тощо - вимагає такої ж різноманітності їхніх функціональних...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - Розділ 4. Управління конфліктною ситуацією
В управлінській діяльності розв'язання конфліктів (від лат. Сonflictus - зіткнення), тобто розв'язання зіткнень протилежних інтересів, поглядів і...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - 4.2. Діагностика динаміки конфліктів
У сучасній стратегії конфліктної боротьби (конфліктологія) необхідно знати та використовувати такі поняття - діапазон допустимих дій (ДДД) та границя...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - 4.1. Передконфліктиі причини конфліктів
Як свідчить практика, передконфліктна ситуація може виникнути у випадках, якщо працівник переконується, що через певні дії керівника створюється...
-
Кожна організація має багато різноманітних цілей. Організації зосереджені головним чином на виробництві товарів, наданні послуг, виконанні робіт та...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - Розділ 2. Професіограма менеджера
Менеджер - людина, яка професійно здійснює функцію управління у ринковій системі відносин. Менеджер відповідає за отримання результатів від роботи інших...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - Теорія мотивацій Зигмунда Фрейда
Серед відомих учених XX ст. особливе місце належить Зигмунду Фрейду. Адже саме його роботи висвітлили засадові питання побудови внутрішнього світу...
-
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - ПЕРЕДМОВА
Один із найбільших вагомих пріоритетів розвитку суспільства пов'язаний із соціально-економічними проблемами, що стають все більш актуальними з часів...
-
3.1. Мотиви трудової діяльності, їх характеристика 3.2. Деякі напрями дослідження мотивів трудової діяльності у США 3.3. Психічні стани в трудовій...
-
Основи психології - Вітенко І. С. - РОЗДІЛ 3. Психологія особистості та діяльності
Поняття особистості Термін "особистість" використовують різні науки, але найчастіше ми зустрічаємося з ним у медицині, філософії, правознавстві, історії,...
-
Психологія управління - Кулініч І. О. - Розділ 2 ОСОБИСТІСТЬ В ОРГАНІЗАЦІЇ
2.1. Соціальна позиція та роль особистості в організації 2.2. Рівень домагань особистості та їх значення в управлінських відносинах 2.3. Соціальні норми...
-
Психологія - Русинка Іван - Розділ 5. Когнітивна сфера особистості
Тайна буття людського не тільки в тому, щоб жити, а й у тому, для чого жити; без цього знання людина зруйнує себе, Ф. Достоєвський Розум даний людині для...
Психологія управління - Ходаківський Є. І. - Розділ 9. Неврози та психологічні кризи