Психологія - Трофімов Ю. Л. - 6.7.3. Функції та типологія конфліктів
Функціональний аспект конфлікту зумовлений потребою змін у людських стосунках. Щодо сутності цих стосунків конфлікт є протиборством, зіткненням протилежних тенденцій, оцінок, принципів, еталонів поведінки щодо предмета конфлікту. З боку цілей конфлікт відбиває прагнення затвердити принцип, учинок, ідею, самоствердитися. З точки зору стану міжособистісних стосунків конфлікт є деструкцією цих стосунків на емоційному, пізнавальному та поведінковому рівнях. Якщо у визначенні конфлікту спиратися на його суб'єктів, то він може розглядатися як форма комунікації'. Конфлікт як психічний стан є водночас захисною та емоційно забарвленою реакцією, реакцією на ситуації, що психологічно травмують людину, на перепони в досягненні певних цілей.
Виходячи з оцінки результатів конфлікту, його можна вважати дезінтегруючою силою людських стосунків, а його ліквідацію - інтегруючою. З інструментальної точки зору конфлікт виступає як засіб самоствердження, подолання негативних тенденцій. Процесуальний бік конфлікту є ситуацією пошуку виходу, засобів стабілізації стосунків.
Розумінню природи конфліктів сприяє їх класифікація, що має спиратися на соціально-психологічні ознаки. Якщо розглядати конфлікт як протиборство, то треба виділити такі суперечності: суперечності пошуку (конфлікт нового та консервативного), суперечності групових інтересів, суперечності особистих інтересів, суперечності нереалізованих очікувань.
Загалом класифікація, типологізація конфліктів має важливу методологічну функцію. Вона не тільки визначає та впорядковує накопичені емпіричні факти, а й відіграє важливу роль у розв'язанні конфліктних ситуацій. З медицини ми знаємо, що тільки за умови правильно встановленого діагнозу можливе ефективне лікування.
Повною мірою методологічна функція типологізації конфліктів виявляється лише за виконання основних логічних вимог, на підставі яких здійснюється класифікація. Класифікувати конфлікти можна за такими ознаками: видами, тривалістю, змістом, обширом, ступенем впливу, типом вирішення, формами прояву, психологічним ефектом, наслідками, мотивами та ін.
Вивчаючи конфлікти з різних точок зору, дослідники можуть виділяти й різні засади класифікації та висувати різні типології. Тому будь-які спроби запропонувати універсальну, єдину класифікацію конфліктів навряд чи плідні.
А. Єршов пропонує при проведенні соціально-психологічних досліджень типізувати конфлікти за такими ознаками: за джерелом, за змістом, за значущістю, за типами вирішення, за формами вияву, за типом структури взаємин, за соціальною формалізацією, за соціально-психологічним ефектом, за соціальними результатами.
Основною ознакою для класифікації конфліктів за М. Дойчем є співвідношення між об'єктивним станом справ та тим станом, ший реально склався у конфліктуючих сторін. М. Дойч виділяє шість типів конфлікту:
1. "Реальний конфлікт" - це конфлікт, який об'єктивно існує і адекватно сприймається.
2. "Випадковий, або умовний, конфлікт" - залежить від обставин, що можуть змінюватися, але ці обставини не усвідомлюються конфліктуючими сторонами.
3. "Зміщений конфлікт" - реальний конфлікт, за яким приховується інший конфлікт, що є справжнім чинником конфліктної ситуації.
4. "Помилково дописаний конфлікт" - конфлікт, що помилково тлумачиться.
5. "Латентний конфлікт" - конфлікт, який має відбутися, але не виникає тому, що не усвідомлюється.
6. "Хибний конфлікт" - у цьому випадку реальних підстав для конфлікту не існує, об'єктивно його немає, але він виникає у свідомості конфліктуючих сторін через помилкове сприймання та розуміння ситуації.
Класифікацію конфліктів на підставі виділення причинно-мотиваційних зв'язків провела Н. Гришина. Вона виділяє типи конфліктів залежно від стосунків, визначених спільною діяльністю, потреб у спілкуванні та належності до певної виробничої структури. По-перше, це конфлікти, що е реакцією на перепони щодо досягнення цілей виробничої діяльності (соціально корисних), по-друге, конфлікти, що виникають як реакція на перепоїш в досягненні особистих цілей (реалізація особистого потенціалу, прагнення до професійного зростання, визнання), по-третє, це конфлікти протидії окремих людей соціальним нормам і, нарешті, по-четверте, конфлікти особистісні, зумовлені несумісністю індивідуальних психологічних рис, У цій класифікації враховується спрямованість комунікацій, що здійснюються під час конфлікту (горизонтальні та вертикальні). Н. Гришина розробила схему типів соціально-психологічних виробничих конфліктів (табл. 13).
Таблиця 13. Типи соціально-психологічних виробничих конфліктів
Тип конфлікту |
Горизонтальні конфлікти |
Вертикальні конфлікти "знизу" |
Вертикальні конфлікти "згори" |
1. Перепона досягненню основних цілей спільної трудової діяльності |
ДІЇ однієї людини є перепоною для успішної діяльності другої. Організаційний конфлікт |
Керівник не забезпечує можливості для успішного досягнення цілі діяльності підлеглим |
Підлеглий не забезпечує керівникові можливості для здійснення основної цілі діяльності |
2. Перепона досягненню особистих цілей |
Дія однієї людини є перепоною для досягнення особистих цілей іншою. Організаційний конфлікт |
Керівник не забезпечує підлеглому можливості для досягнення Його особистих цілей |
Підлеглий створює перепони для досягнення керівником його особистих цілей |
3. Суперечність дій особистості соціальним нормам |
Конфлікт поведінки й норм у групі |
Суперечність між діяльністю керівника, його стилем роботи та очікуваннями підлеглих |
Суперечність між діяльністю підлеглого як носія певної соціальної ролі та очікуваннями керівника |
4. Особистісні конфлікти |
Особистісна несумісність |
Лідери та авторитети групи не виправдовують очікувань інших її членів |
Члени групи не виправдовують очікувань лідерів та авторитетів |
Із функціональної точки зору класифікація конфліктів може будуватися за принципом доцільності-недоцільності. Згідно з цим принципом виділяють позитивні (конструктивні) та негативні (деструктивні) конфлікти. Спираючись на велику кількість соціально-психологічних досліджень, спрямованих на пошуки шляхів усунення конфліктів, можна дійти висновку, що конфлікт відіграє лише негативну роль, виконує лише деструктивну функцію. Насправді конфлікт, будучи одним із яскравих проявів протиріччя, сам є внутрішньо суперечливим. Він виконує не тільки деструктивну, а й конструктивну функцію. При з'ясуванні ролі конфлікту необхідно виходити з конкретної ситуації. Один і той самий конфлікт може бути деструктивним в одному плані та конструктивним в іншому, відігравати негативну роль на одному етапі розвитку й позитивну - на іншому.
Вияви деструктивних функцій конфлікту дуже різні. Особистісний конфлікт породжує стан психологічного дискомфорту, що викликає інші негативні наслідки і може призвести до розпаду особистості. На рівні групи конфлікт здатний руйнувати систему комунікацій, взаємозв'язків, послаблювати ціннісно-орієнтаційну єдність групи, знижувати ефективність її функціонування в цілому. Так само деструктивні функції конфлікту виявляють себе й у міжгрупових взаєминах. Деструктивний вплив конфлікту може мати місце на кожному етапі його розвитку: етапі об'єктивної конфліктної ситуації, етапі п усвідомлення, етапі конфліктної поведінки та етапі вирішення конфлікту. Особливо гостро деструктивний вплив конфлікту виявляється на стадії конфліктної поведінки.
Конструктивні вияви конфлікту теж різноманітні. Відомо, що особистісний конфлікт не тільки здатний справляти негативний вплив на особистість, а й може сприяти позитивному розвитку (наприклад, у вигляді почуття невдоволеності собою). У групових та міжгрупових стосунках конфлікт може запобігати стагнації організації, бути чинником розвитку, вияву нових цілей, норм, ціннісних орієнтацій. Конфлікт, особливо на етапі конфліктної поведінки, відіграє пізнавальну функцію, функцію практичної перевірки та корекції тих образів ситуації, що склалися. Виявляючи суперечності, що існують між членами групи, та ліквідуючи їх на стадії розв'язання, конфлікт звільняє групу від руйнівних факторів і сприяє її стабілізації. Зовнішній конфлікт може виконувати інтегративну функцію, згуртовуючи групу перед зовнішньою небезпекою.
Функціональний підхід потребує практичного ставлення до проблеми конфлікту. Тому не менш важливими, ніж розв'язання конфліктної ситуації, є питання, пов'язані з запобіганням конфлікту, його профілактикою, послабленням. Конфліктом треба вміти управляти. Управлінський аспект цієї проблеми, крім розв'язання, запобігання та послаблення, охоплює також симптоматику, діагностику, прогнозування та контролювання конфлікту. Це допомагає своєчасному виявленню ознак конфліктної ситуації та формуванню відповідного стилю поведінки.
Особливо важливо розуміти психологічну природу конфліктів керівникові, бо від нього великою мірою залежать напруженість, тривалість та результативність конфліктних ситуацій.
Схожі статті
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 6.7.2. Динаміка конфлікту
В емпіричних дослідженнях соціально-психологічного клімату використовуються різні показники. З допомогою найбільш загальних, інтегративних показників, що...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 6.7.1. Структура конфлікту
В емпіричних дослідженнях соціально-психологічного клімату використовуються різні показники. З допомогою найбільш загальних, інтегративних показників, що...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 6.7. КОНФЛІКТНІ СИТУАЦІЇ ТА ШЛЯХИ ЇХ РОЗВ'ЯЗАННЯ
В емпіричних дослідженнях соціально-психологічного клімату використовуються різні показники. З допомогою найбільш загальних, інтегративних показників, що...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 5.1.5. Класифікація мотивів поведінки, діяльності особистості
Мотиви діяльності людини пов'язані з її цілями. Цілі й мотиви дій можуть збігатися. Наприклад, якщо студента спонукає до виконання лабораторної роботи...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 5.1.4. Мотиви та цілі діяльності
Мотиви діяльності людини пов'язані з її цілями. Цілі й мотиви дій можуть збігатися. Наприклад, якщо студента спонукає до виконання лабораторної роботи...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 5.3.3. Обробка інформації в процесі прийняття рішень
Значне місце в інформаційних процесах психіки людини посідає пам'ять. Пам'ять має змістові відмінності, вікові та індивідуальні особливості, динамічні й...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 2.2.3. Соціально-психологічна характеристика особистості, характер
При соціально-психологічному підході, що властивий соціології та соціальній психологи, особистість розглядається переважно з боку міжособистісних...
-
Біологічні властивості індивіда - вікові, спадкові, соматичні, статеві, фізіологічні, біохімічні, антропологічні - значною мірою впливають на розвиток та...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 3.4.2. Класифікація видів мислення
Сучасна психологія розглядає мислення як варіативний і досить неоднорідний процес, конкретні форми протікання якого залежать від багатьох чинників....
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 5. 1.10. Мотиви і навички
Регуляція дій може здійснюватись у вигляді безпосередньої реакції чи цілеспрямованої активності. Більш елементарні форми поведінки людини - реактивні - є...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 5.1.9. Воля і мотив
Регуляція дій може здійснюватись у вигляді безпосередньої реакції чи цілеспрямованої активності. Більш елементарні форми поведінки людини - реактивні - є...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 5.1.8. Мотиви та емоції
Регуляція дій може здійснюватись у вигляді безпосередньої реакції чи цілеспрямованої активності. Більш елементарні форми поведінки людини - реактивні - є...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 3.2.2. Види пам'яті
Пам'ять включається в різні види людської діяльності, в них формується і виявляється, ними й зумовлюються її особливості та форми вияву. Ці особливості...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 2.3.3. Рушійні сили розвитку особистості
Процес становлення людської особистості здійснюється як "саморух", якому, на думку Г. С. Костюка, властива єдність зовнішніх і внутрішніх умов. Зовнішні...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 6.6.1. Стадії міжособистісного розуміння
Реальний механізм взаємодії можна зрозуміти на основі аналізу того, як виникає взаєморозуміння між її учасниками. Бід ступеня розуміння людини людиною...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 6.6 МІЖОСОБИСТІСНЕ РОЗУМІННЯ
Реальний механізм взаємодії можна зрозуміти на основі аналізу того, як виникає взаєморозуміння між її учасниками. Бід ступеня розуміння людини людиною...
-
Подібність і розбіжність соціальних установок породжують симпатії та антипатії між людьми, визначають рівень їхньої сумісності. Феномен сумісності...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 6.5.2. Сумісність та спрацьованість
Подібність і розбіжність соціальних установок породжують симпатії та антипатії між людьми, визначають рівень їхньої сумісності. Феномен сумісності...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 6.4.4. Вербальна комунікація
Комунікативна взаємодія людей відбувається переважно у вербальній (словесній) формі - в процесі мовного спілкування. Його особливість полягає в тому, що...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 6.4.2. Функції спілкування
Уся система ставлення людини до інших людей реалізується у спілкуванні. Поняття "спілкування" є одним із центральних у системі психологічного знання....
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 6.4. ФУНКЦІЇ СПІЛКУВАННЯ. СПІЛКУВАННЯ ЯК КОМУНІКАЦІЯ
Уся система ставлення людини до інших людей реалізується у спілкуванні. Поняття "спілкування" є одним із центральних у системі психологічного знання....
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 6.3.3. Типи міжособистісних стосунків
Міжособистісні стосунки - це сукупність об'єктивних зв'язків та взаємодій між особами, які належать до певної групи. Характерною ознакою міжособистісних...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 6.3.2. Механізми взаємовпливу
Міжособистісні стосунки - це сукупність об'єктивних зв'язків та взаємодій між особами, які належать до певної групи. Характерною ознакою міжособистісних...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 6.3.1. Привабливість і взаємовплив
Міжособистісні стосунки - це сукупність об'єктивних зв'язків та взаємодій між особами, які належать до певної групи. Характерною ознакою міжособистісних...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 6.3. МІЖОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ
Міжособистісні стосунки - це сукупність об'єктивних зв'язків та взаємодій між особами, які належать до певної групи. Характерною ознакою міжособистісних...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 4.4. ПСИХІЧНІ СТАНИ ОСОБИСТОСТІ
У жодній сфері психічної діяльності так часто й так доречно не вживається термін "стан", як в емоційному житті. В емоціях яскраво виявляється тенденція...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 2.1.3. Типологія особистостей О. Ф. Лазурського
На противагу "безособистісній психології", що розвивалась у рамках гештальтпсихології, асоціативної психології, біхевіоризму, на початку XX ст. виникла...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 1.1. ПРИРОДА ПСИХІКИ І ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ
1.1. ПРИРОДА ПСИХІКИ І ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ 1.1.1. Наукова, життєва та народна психологія, парапсихологія як джерела знань про психіку Кожний, хто...
-
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 1. ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА
1.1. ПРИРОДА ПСИХІКИ І ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ 1.1.1. Наукова, життєва та народна психологія, парапсихологія як джерела знань про психіку Кожний, хто...
-
Для пояснення природи психіки важливо спиратися на наукові дані про закономірності її виникнення і становлення в умовах еволюції протягом багатьох...
Психологія - Трофімов Ю. Л. - 6.7.3. Функції та типологія конфліктів